КУЧАБСЬКИЙ Василь-Дмитро Васильович

22.01.2019 | Автор: | Категорія: Військовики, НТШ і Тернопільщина
КУЧАБСЬКИЙ Василь-Дмитро Васильович (04.11.1895 р., с. Волиця Львівського повіту, нині у складі м. Пустомити Львівської області — 28.06.1971 р., м. Бланкенбург, Німеччина) — український військовий діяч, історик, редактор, публіцист. Дійсний член НТШ (1935)

Від 1900 р. навчався в народній школі, у 1905—1913 рр. — в Академічній гімназії у Львові, цікавився історією та природничими науками. Закінчивши «з відзначенням» гімназію, вступив на юридичний факультет Львівського університету. Від весни 1913 р. — один із керівників товариства «Січові стрільці», працював в Українській термінологічній комісії цієї організації.

На початку Першої світової війни записався до Легіону Українських січових стрільців. У 1915—1916 рр. воював на Тернопільщині, відзначився в боях поблизу с. Семиківці, нині Теребовлянського району. У вересні 1916 р. під час запеклих боїв за Лисоню поблизу с. Потутори, нині Бережанського району, потрапив у російський полон і був засланий до табору «Дубівці» біля Царицина (нині м. Волгоград, Російська Федерація).

У грудні 1917 р. разом з іншими військовополоненими старшинами-галичанами здійснив втечу й пробрався до Києва. У січні 1918 р. вступив до Куреня січових стрільців під проводом Є. Коновальця: спочатку очолював запасну сотню, згодом — другий піхотний полк. Був членом Старшинської ради СС.

У січні — лютому 1918 р. стрілецька сотня під командуванням Василя Кучабського обороняла Поділ у Києві від більшовицьких військ. У 1918—1919 рр. брав участь у боях проти Червоної армії та Добровольчої армії генерала Денікіна.

Упродовж квітня — липня 1919 р. був представником дипломатичної місії УНР у Швеції та Норвегії. Після повернення на батьківщину воював на українсько- польському фронті в Галичині. Восени 1919 р. разом із командуванням Корпусу УСС був інтернований до табору військовополонених у Луцьку.

Навесні 1920 р. разом з іншими членами Стрілецької ради виїхав до Праги, а згодом — до Відня для організації нових осередків української армії. У 1920 р. Василь Кучабський повернувся до Львова, де був обраний до складу Начальницької команди Української військової організації та комендантом одного з її осередків.

Він — один з ініціаторів проведення 1—3 липня 1921 р. студентського з’їзду, на якому його було обрано членом Комітету української молоді (КУМ). Від осені 1921 р. навчався у Львівському таємному університеті (продовжував студіювати право).

У грудні 1922 р. переїхав до Німеччини. Навчався на філософському факультеті Берлінського університету, де в 1926 р. захистив дисертацію та здобув науковий ступінь доктора філософії. Працював кореспондентом німецькомовних періодичних видань. У 1924—1926 рр. — головний редактор журналу «Osteuropäische Korrespondenz».

Від 1926 р. — дійсний член кафедри української державності Українського наукового університету в Берліні (водночас очолював Українське академічне товариство). Від 1934 р. до 1939 р. викладав історію та літературу в гімназії м. Кіль (Німеччина).

Під час Другої світової війни був директором бібліотеки в Любліні. У 1944 р. перебрався в Берлін, а наприкінці війни — у містечко Бланкенбург, де впродовж кількох років працював у муніципалітеті, а згодом викладав російську мову в місцевій школі. За нез’ясованих обставин уникнув комуністичних репресій у післявоєнний період.

У 1938 р. його обрано дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка. Василь Кучабський був одним із яскравих представників консервативної школи в українській історико-політичній науці. Учений вважав, що необхідною умовою створення реальної державної концепції України є державотворча національна ідея, і обґрунтовував свої політичні висновки на основі дослідження історії української державності в 1917—1920 рр.

Його життя — це яскравий приклад революціонера, січового стрільця, націоналіста й науковця, котрий зумів піднятися над критеріями політичної кон’юнктури при аналізі революційної боротьби в Західній Україні.

Глибокий аналітичний розум і широка ерудиція дозволили йому достатньо повно й об’єктивно реконструювати загальні тенденції розвитку визвольного руху в регіоні, який, за його власним переконанням, був оплотом національної державності, консерватизму й аристократії.

Джерела:

Василь-Дмитро Кучабський [Текст] // Наукове товариство імені Шевченка і Тернопільщина (1873—1940) : Історично-філософська секція: дійсні члени : бібліогр. покажчик / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка, Терноп. осередок НТШ ; уклад. Л. Оленич ; автор вступ. ст. М. Андрейчин ; кер. проекту й наук. ред. В. Вітенко ; ред. О. Раскіна. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2017. — С. 115—120. — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/2018-ntshtern-1.pdf, вільний.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 3095 публікацій.

Залишити відповідь