КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ Мар’ян Михайлович

19.04.2017 | Автор: | Категорія: Діячі культури й мистецтва
КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ Мар’ян Михайлович (18. 04. 1897, с. Пилява, нині Бучацького району Тернопільської обл. – 05. 04. 1963, м. Київ) – актор, режисер, театрально-громадський діяч, педагог. Племінник Соломії Крушельницької. Народний артист СРСР (1944). Державні нагороди СРСР. Учень В. Юрчака, Леся Курбаса (1924–33).

Закінчив Тернопільську гімназію (1914), навчався у Львівському університеті (1921–24), на медичному факультеті Університету у Карлових Варах (Чехо-Словаччина, нині Чехія, 1924).

Сценічну діяльність розпочав 1913 в аматорських гуртках. Грав у трупах товариства «Тернопільські театральні вечори» (1915–17), Тернопільського українського (1918) і Нового львівського (1919, співзасновник) театрів.

У 1920 у Вінни­­ці на базі цього колективу і групи акторів «Молодого театру» взяв участь у створенні Театру ім. І. Франка. Разом із Б. Балабаном брав участь у створенні Українського цирку.

1921 – у Тернопільському драматичному театрі; 1921–24 – Театрі товариства «Руська бесіда» у Львові. Від 1924 – актор, 1933–1952 – художній керівник, режисер і актор театру «Березіль» (нині Харківський український драматичний театр ім. Т. Шевченка).  Водночас у 1946–1952 роках працював у Харківському театральному інституті: від 1947 – професор кафедри майстерності актора та режисури.

1952–1963 – актор і режисер, 1954–1961 – головний режисер Київського українського драматичного театру ім. І. Франка; одночасно від 1952 – професор кафедри майстерності актора та режисури Київського інституту театрального мистецтва.

Дебютував у кіно 1926 роллю Жана Ковбасюка у стрічці «Ягід­­ка кохання» (реж. О. Довженко).  У Київському театрі опери та балету ім. Т. Шевченка поставив оперу «Богдан Хмельни­­цький» К. Данькевича (1953). Співавтор книг «Лесь Курбас: спо­­гади сучасників» (К., 1969).

Зня­­то д/ф «Мар’ян Крушельницький» (1960, реж. В. Ляховецький, «Київнаукфільм»). Харківська міськ­­а рада в 1995 році заснувала премію ім. Крушельницького. Серед учнів – В. Бегма, М. Геляс, Д. Гнатюк, А. Горчинський, В. Грипич, І. Казнадій, В. Кобржицький, Ю. Крітенко, А. Куниця, Є. Кушаков, Л. Кушкова-Шевченко, Е. Митницький, В. Парсегов, Т. Полторжицька, Л. Танюк, І. Черкаська.

Ролі: 

  • Аманд («Молодість» М. Гальбе, Новий львівський театр), 
  • Валер, Оргон («Тар­­тюф» Ж.-Б. Мольєра),
  • Енґстранд, Док­­тор Ранк («Привиди», «Нора» Г. Ібсена; усі – Театр т-ва «Руська бесіда» у Львові), 
  • Кукса («Пошились у дурні» М. Кропивницького),
  • Побєдоносцев («Пролог» С. Бондарчука, Леся Курбаса),
  • Малахій, Дядько Тарас, Падур («На­­родний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса» М. Куліша),
  • Малоштан («Диктатура» І. Микитенка),
  • Боцман Бух­­та, Бублик («Загибель ескадри», «Платон Кречет» О. Корнійчука),
  • Швандя («Любов Ярова» К. Треньова),
  • Щаслив­­цев, Мурзавецький («Ліс», «Вовки та вівці» О. Островського),
  • Тев’є («Тев’є-молочник» за Шолом-Алейхемом),
  • Ко­­роль Лір (однойм. п’єса В. Шекспіра);
  • У кіно – Полковник («Коліївщина», 1933; реж. І. Кавалерідзе), Омелько («Мартин Боруля», 1953; реж. О. Швачко, Г. Юра), Тарабанов («Суєта», 1956; реж. М. Афа­­насьєва), Андрій Волик («Кривавий сві­­танок», 1957; реж. О. Швачко).

Вистави:

  • «Царевич» Г. Запольської (1919, Новий львів. театр),
  • «Мартин Бо­­руля» І. Карпенко-Карого (гол. роль), «На полі крові» Лесі Українки, «Ро­­ман­­тичні» Е. Ростана (Тернопільський український театр, 1921; роль Бергамена),
  • «Гедда Габлер» Г. Ібсена (разом із О. Загаровим, Театр т-ва «Руська бесіда» у Львові, 1923; роль Тесмана),
  • «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (Харківський те­­атр музичної комедії, 1930),
  • «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького (1936, роль Івана),
  • «Правда» (1937, роль Леніна),
  • «Богдан Хмельницький» (1939, роль Дяка Гаврила),
  • «Макар Діброва» (1948) і «Над Дніпром» (1960) О. Кор­­нійчука,
  • «Гроза» О. Островського (1938),
  • «Євгенія Ґранде» за О. де Бальзаком (1940, у спів­авт. із Р. Черкашиним),
  • «Мо­­лода гвардія» за О. Фадєєвим (1945),
  • «Ярослав Мудрий» І. Кочерги (1946; Сталін. премія, 1947),
  • «Єгор Буличов та інші» М. Горького (1947, гол. роль),
  • «Навіки разом» Л. Дмитерка (1948),
  • «Персональна справа» О. Штейна (1956, роль Полудіна).

Джерела:

Танюк,  Л. Крушельницький Мар’ян Михайлович  [Текст] / Л. Танюк // Енциклопедія Сучасної України. — Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=228,  вільний.

120 років від дня народження Мар’яна Крушельницького (18.04.1897—5.04.1963) — актора, режисера, педагога // Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2017 рік : бібліогр. покажч. Вип. 27 . — Тернопіль, 2016. — 128 с. — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/literature2017.pdf, вільний.

 

Л. С. Танюк

Article Source

Автор:

Даний автор додав 866 публікацій.

Залишити відповідь