КРЕМЕНЕЦЬ, місто Тернопільської області

КРЕМЕНЕЦЬ – місто Тернопільської області, райцентр. Залізнична станція. Населення – 23,3 тис. осіб (2004).

Уперше згадується в Іпатіївському літописі під 1227 як місто Галицько-Волинського князівства. 1382–1569 належало до Великого князівства Литовського.

У 1438 місту надано магдебурзьке право. 1529–1535 власником був віленський католицький єпископ Януш, 1535–1556 – королева польська і велика княгиня литовська Бона Сфорца. Після укладення Люблінської унії 1569 перейшло до Корони Польської.

У 1633 представники волинської шляхти чашник Л. Древинський і хорунжий Д.Малинський одержали королівський привілей на заснування в Кременці православного монастиря з церковним братством, яке мало право утримувати шпиталь і друкарню.

Згодом братство відкрило власну школу. 13 вересня 1637 митрополит Київський Петро (Могила) надав Кременецькому Свято-Богоявленському монастирю благословенну грамоту на ставропігію. 1636–38 в монастирі діяла друкарня; найбільш відома її книга – «Граматика» (збереглося 6 прим.).

У 1720 році відкрито єзуїтська колегія. За проектом архітектора П. Гіжицького для неї 1731–1743 зведений комплекс будівель (зберігся донині).

Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Кременець відійшов до Російської імперії. 1805 тут відкрилася Вища Волинська гімназіязія, реорганізована 1819 у Волинський ліцей, що діяв до 1832.

Його матеріальна база була використана при заснуванні Київ. ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Цей навчальний заклад приніс Кременцю славу «волинських Афін».

Усього в гімназії (потім – ліцеї) отримали освіту понад 600 осіб. Серед них – згодом відомі діячі польської культури:

літератори К.-Ф. Годебський, М. Єловицький, Ю. Коженьовський, Ф. Ковальський, історик К. Сенкевич, літературознавець Т. Сєроцінський та ін.;

поети – представники «української школи» в польській літературі М. Гославський, С. Гощинський, Т.Заборовський, А. Мальчевський, Т. Олізаровський, С. Осташевський, Т.Падура.

Викладачами були історик Й.Лелевель, правознавець О.-Ю. Міцкевич (брат Адама), філолог А.Осінський, літературознавець Е. Словацький, економіст М.Хоньський та ін.

1836–1903 в Кременці діяла Волинська духовна семінарія; серед її вихованців – митрополит Н.Абрамович, історик і краєзнавець А.Сендульський.

1918–1919 місто належало Українській Народній Республіці, від 1919 – Польщі. У ці роки в Кременці діяла православна семінарія (1918–1939), українська гімназія ім. І.Стешенка (1918–1938), польський ліцей (1921–1939).

Від 1939 – в складі УРСР. 1940 у місті створено учительський інститут (діяв 1940–1941, 1944–1950), реорганізований 1950 в педагогічний інститут (у 1969 переведений у м. Тернопіль).

Пам’яткою садово-паркового мистецтва є ботанічний сад, заснований 1806. Постановою КМ України від 29 травня 2001 створено Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, до якого належать 17 пам’яток міста.

У місті діють обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т.Шевченка (створений 2002 на базі пед. коледжу), медичне училище ім. А. Річинського, школа мистецтв ім. М. Вериківського, краєзнавчий музей (створений 1937). 2003 відкрито літературно-меморіальний музей Ю. Словацького.

У Кременці народилися: композитор М.  Вериківськийлітературознавець і фольклорист М. Коробка, письменники Г.Гордасевич та Ю. Покальчук, бандуристка, заслужена артистка України М. Попілевич, співак, перекладач В. Морозов, фольклорист О.Вітенко, рос. письменник Л.Котелянський, польс. поет Ю.Словацький, єврейс. просвітитель І.Левінзон, геолог і географ О.Чекановський, амер. скрипаль І.Стерн, генерал Армії УНР О.Осецький, бригадний комісар Червоної армії М.Вайнсберг, протопресвітер, оголошений православною церквою святим, О.Хотовицький.

У Кременці навчались письменники У.Самчук, О.Лятуринська, Б.Харчук, К.Куцюк-Кочинський та А.Коломієць, славіст, історик Ю.Мулик-Луцик, архієпископи православної церкви в діаспорі І.Скакальський і Б. Яковкевич, доктори наук Є. Міцевич і П. Остапчук, голова Проводу українських націоналістів О.Штуль-Жданович.

У місті працювали літературознавець М.І.Петров, історики М.Теодорович та А.Хойнацький, художники А.Ждаха та О.Сафонов, ботанік Д. Міклер, проходили військ. службу В.Липинський і рос. мандрівник М.Пржевальський.

Джерела:

Гуцал, П. З. Кременець [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон – Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — Київ, 2008. — 568 с.: іл. — Режим доступу:http://www.history.org.ua/?termin=Kremenets (останній перегляд: 01.08.2017)

Історичний портал м. Кременець [Електронний ресурс]. — Кременець, 2011. — Режим доступу:http://www.history.org.ua/?termin=Kremenets (останній перегляд: 01.08.2017)

Кременець [Текст] : путівник. — Львів, 2003.

Собчук, В. Кременець [Текст] / В. Собчук, Г. Чернихівський // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 223—225.

Чернихівський Г. Кременеччина від давнини до сучасності [Текст] / Г. Чернихівський. — Кременець, 1999.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 703 публікацій.

Коментарі (2)

  1. […] БРАТСТВА » Тернопільщина до КРЕМЕНЕЦЬ, місто Тернопільської області […]

Залишити відповідь