КОТЛЯРІВКА | Шумський район | Тернопільська область

КОТЛЯРІВКА – село, нині не існує. Було розташоване у чотирикутнику, який творять села Бірки (південь), Жолобки (північ), Кордишів (схід), Одерадівка (захід). Саме в цій місцевості існували хутори: Дубина, Забірник, Надстав (Замчисько), Шупіньки, які стали основою села.

Утворене влітку 1941 р., назване на честь українського письменника Івана Котляревського. Але ознаки того, що тут буде село, з’явилися ще раніше. В останні роки польської окупації звели муровану школу. Уродженець с. Соснівка Микола Гордовський (1946 р. н.), який нині мешкає в м. Шумськ, згадує, що до неї ходила нерідко на вечорниці його мама (1919 р. н.), яка тоді жила в с. Соснівка.

Після весни 1944 р. більшовицькі “визволителі” не хотіли визнавати факт існування села. В тодішньому адміністративному поділі його не було. Хутори Дубина, Забірник, Надстав (Замчисько), Шупіньки віднесли до с. Бірки Великодедеркальського району. Решту того, що залишилося від населеного пункту, – до Жолобківської сільської ради.

Відомо, що біля с. Котлярівка був хутір Котячин, його віднесли до Тилявської сільської ради. Із “Книги Пам’яті і слави Волині” можна дізнатися, що в УПА воювало 39 жителів села, 6 із них загинули у боях з “червоними” окупантами. Було репресовано 31 родину.

Ще раніше уродженець села Сава Стрільчук у період національно-визвольних змагань 1917–1920 рр. воював у Армії УНР. Різні джерела повідомляють, що біля с. Котлярівка у боях з більшовиками загинули вояки УПА:

А біля вже згадуваного хутора Котячин у той самий період впали у боях вояки УПА:

  • Павло Романюк (с. Антонівці),
  • Микола Шафарук (с. Голибіси, нині с. Мирове),
  • Феофан Шерґей (с. Кордишів).

Марія Стасюк (1924 р. н.) із с. Бірки пам’ятає , що після Другої світової війни початкова школа продовжувала діяти. В 1947–1949 рр. її завідувачем був Петро Чевилюк. У цьому ж будинку тоді функціонували клуб і молочарня.

1949 р. на хуторі примусово створено колгосп, першим головою якого був Петро Коломієць. Потім цю сільськогосподарську артіль приєднали до колгоспу с. Бірки. У 1952 р. на хуторі – 6 дворів, 25 жителів.

Нині на місці хутора – загальнозоологічний заказник “Котячин–Биківці”. У с. Котлярівка жило чимало поляків, які у 1950-х рр. перебралися в Польщу. Їхні хати були знищені, як і оселі українських родин, котрі примусово переселили в с. Бірки та в Херсонську область. Після цього с. Котлярівка перестало існувати.

Джерела

Фарина, І. Котлярівка   [Текст] / І. Фарина, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 539—540 : фот. — Режим доступу: http://irbis.library.te.ua/cgi-bin/irbis64r_15/cgiirbis_64.exe (останній перегляд: 20.11.2019).

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2975 публікацій.

Залишити відповідь