КОСТЮК Віталій Валерійович

kostukКОСТЮК Віталій Валерійович (1977, с. Нова Могильниця Теребовлянського району Тернопільської області — 19.08. 2014, біля м. Іловайськ Харцизької міської ради Донецької області) , український військовик, боєць батальйону територіальної оборони «Донбас».

Мати родом із Нової Могильниці, батько – зі Львівщини. Першу чверть першого класу провчився в Новій Могильниці, потім із родиною виїхав у Тюмень, де закінчив восьмирічку. Коли захворіла мати, сім’я повернулася знову у Могильницю. Десятирічку закінчував у Теребовлі, вчився в середній школі № 1. У 14 років померла мама.

Віталій народився на Тернопільщині, а пішов до школи в одному з населених пунктів уздовж Байкало-Амурської залізничної магістралі, на будівництві якої тоді працювали його батьки.

Його мати тяжко захворіла і невдовзі після повернення до України померла, батько залишився на БАМі, де одружився вдруге і згодом переїхав до російського міста Новгорода.

Віталій зростав у родині його тітки, у селі Дзендзелівці Маньківського району Черкащини, де закінчив вісім класів середньої школи, потім вступив до Тернопільського вищого професійного училища.

1993 року, здобувши спеціальність зварювальника, невдовзі був призваний на строкову військову службу, яку проходив у частині Збройних Сил України, дислокованій у місті Феодосії Автономної Республіки Крим.

Після звільнення у запас спочатку спробував зайнятися підприємництвом, відкривши кіоск у рідному селі. Згодом працював будівельником в Одесі та Києві, а потім – вирішив податися на заробітки за кордон.

Із сім’єю двоюрідної сестри переїхав до Одеси, де одружився, але родинне життя не склалося. Деякий час жив у родини в селі Дзензелівці Маньківського району Черкаської області, займався ремонтами. Два місяці пробув на Майдані.

Загинув 19 серпня 2014 у бою під час звільнення Іловайська (Донецька область). Як згадували очевидці, солдат резерву Костюк під час зачистки міста рухався попереду підрозділу і, потрапивши під обстріл, встиг вогнем із свого кулемета прикрити своїх товаришів, але сам не вберігся…

За рішенням рідних 22 серпня 2014 року Віталія з військовими почестями поховали на Черкащині, на сільському кладовищі, поруч із могилою двоюрідного брата, який помер дев’ятьма роками раніше.

Указом Президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Джерело

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2339 публікацій.

Залишити відповідь