ЧОРТКІВ: Костел Святого Станіслава
Костел Святого Станіслава. Україна, Тернопільська область, Чортків, вулиця Шевченка, 2. 48500. тел. +380 3552 20342
Тип споруди: монастир з оборонним костелом. відомий також, як Санктуарій Матері Божої цариці Святого Розарію в Чорткові
Початок будівництва: початок 17 століття
Останній етап будівництва: кінець 19 – початок 20 століття
Історичне сповідання: римо-католицтво, орден домініканців
Сучасна приналежність: Римсько-католицька церква, орден домініканців
Костел, що був колись частиною укріпленого монастиря, знаходиться в центрі міста Чортків, який вперше в письмовому джерелі згадується під 1427 роком.
XV – XVІІ століття
У цей період Чортків неодноразово піддавався нападам татар, турків та інших ворогів, місто руйнувався, але згодом кожен раз відбудовувався. Основним оборонною спорудою Чорткова був замок.
Початок XVІІ століття
У цей період в місті велися оборонні роботи. Старий Чортківський замок, збудований на основі дерев’яно-земляних укріплень, перебудовується в камені при Станіславі з роду Гольських.
Приблизно в 1600 році в Чорткові появилися монахи домініканського ордена, які прибули сюди з містечка, яке існувало колись на місці сучасного села Шманьківці (10 км на південний схід від Чорткова).
Станіслав Гольський, який запросив до Чорткова домініканців, дав кошти будівництво костелу, який згодом стане ядром монастиря. Місце для його будівництва було вибрано на правому березі річки Серет. Ймовірно, до 1610 році костел був побудований. Його головний фасад виходив на стару ринкову площу. У 1612 році помер Станіслав Гольський, якого й поховали в підземеллі храму.
Як виглядав храм у початковий період своєї історії, відомостей немає. Невідомо, чи був сам костел пристосований до оборони, але по периметру він був оточений зовнішньої оборонним муром, що захищала храм і інші монастирські будівлі.
1663 рік. Під час походу на Смоленськ в Чорткові побував проїздом король Речі Посполитої Ян II Казимир (1609 – 1672), який був присутній на Святій Літургії в храмі.
1731 рік. Відомо, що в цей період костел перебудовують і нарікають храм на честь Станіслава, єпископа і мученика.
1780-і роки. Костел перебудовується.
Кінець 19 століття. Оборонні стіни, які оточували костел і монастир, розбирають.
Кінець 19 – початок 20 століття. Костел пережив радикальну перебудову. Старий храм розбирається, а на його місці зводиться будівля більш масивного і значного за своїми обсягами храму, побудованого в стилі неоготики.
Немає єдиної думки з приводу того, хто був автором проекту перебудови. Одні приписують авторство храму відомого архітектора Яна Сасу Зубжицького (1860 – 1935), інші вважають, що костел зводився за проектом не менш відомого архітектора Теодора Маріана Талевський (1857 – 1910), який, крім усього іншого, був автором перебудови замку в Скалаті.
Будівництво костелу велося протягом близько 9 років і було практично повністю завершено до початку Першої Світової війни. В якості будівельного матеріалу використовувався камінь і цегла. Відомо, що в цей період до храму примикали приміщення старого монастиря (ризниця, монастирська канцелярія, келії).
Згадується також 2-поверхове приміщення так званого Нового монастиря, в якому були влаштовані приміщення для ченців, бібліотека з архівом (тут було безліч документів, що проливають світло на історію обителі), а так же приймальний зал. У процесі перебудови костел і монастирський комплекс втратили все оборонні риси.
1917 рік. Російські імперські війська, що зайняли місто, реквізували дзвони костелу, щоб пустити їх на переплавку (артилерійські заводи потребували металі).
1919 рік. Костел знову обзавівся дзвонами.
1939 рік. Практично весь монастирський комплекс перейшов у власність більшовиків, які залишили монахам лише 4 кімнати. У період радянської влади практично всі цінності монастиря (ікони, старовинні картини, цінні документи та інше) були знищені.
1941 рік. В ході відступу радянських військ костел і монастир намагалися спалити, однак городяни вчасно ліквідували осередки пожежі та архітектурний комплекс уцілів.
1947 – 1959 роки. У цей період храм перейшов від римо-католиків у власність православної церкви.
1959 рік. Храм остаточно закривають, а його приміщення використовують як склад для мінеральних добрив.
1989 рік. Костел офіційно повернули домініканцям.
1991 – … . Добре зберігся неоготичний храм, зведений на місці старого костелу XVII століття. У спадок від старого костелу новій споруді дісталися замуровані підземелля, де здавна знаходяться гробниці знатної шляхти. Тут же в 1612 році знайшов останній притулок фундатор храму Станіслав Гольський.