КОКОВСЬКИЙ Франц Михайлович

 In Адвокати | Правники, Письменники | Літературознавці
КОКОВСЬКИЙ Франц Михайлович (псевд. і крипт. — Богдан Левченко, Елепідон, Франц Кок, Франц Михайлів, Ф. К., К. Ф. та ін.; згідно із записами в метр, книзі — 17. 09, в автобіографії вказано 17. 03, в УЛЕ та ін. — 02.07.1885, м. Бережани 09.09.1940, м. Тернопіль) — адвокат, доктор права, суддя,
перекладач, редактор, журналіст, поет, прозаїк, драматург, мовознавець, етнограф,
краєзнавець, історик літератури.

Народився в м. Бережани, тепер Тернопільської області. В 1897-1906 pp. навчався в Бережанській гімназії, в молодших класах був одним з організаторів таємного учнівського літературно-освітнього гуртка, збирав та розповсюджував заборонену в гімназії літературу (твори Михайла Драгоманова, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Панаса Мирного та ін.), видання Наукового товариства ім. Т. Шевченка, журнали «Літературно-науковий вістник», «Молода Україна» та іншу пресу.

У 1906 р. вступив на навчання на філософський факультет Львівського університету, проте в
січні 1907 р. виключений з нього за участь у студентських протестах проти повної полонізації університету, кілька місяців провів в ув’язненні.

Продовжив навчання на правничому факультеті університету м. Грац (Австрія) та Чернівецького університету, а кінцеву правничу освіту здобув на правничому факультеті Львівського університету (1910-11).

Обов’язкову шестирічну практику кандидата в адвокати відбув в адвокатській канцелярії Андрія Чайковського в Бережанах, згодом працював у його канцелярії помічником адвоката. Від 1912 р. мешкав і працював адвокатом у містечку Козова, нині Тернопільської обл.

У період державотворення Західно-української народної республіки (ЗУНР) очолював тамтешній міський комісаріат. Від 1922 р. працював за фахом, був адвокатом у Бережанах та Підгайцях. У 1924 р. став суддею в повітовому суці містечка Підгайці, нині Тернопільської обл., від 1928 р. обіймав посаду судці окружного суду в м. Сянок (Польща).

В 1934 р. звільнений з посади суді за національно-патріотичну діяльність і підтримку партії «Українське національно-демократичне об’єднання». Три роки польська влада не допускала його до адвокатської діяльності.

В 1937-39 pp. працював адвокатом у Бережанах. Був захисником на багатьох політичних судових процесах, зокрема захищав членів Організації українських націоналістів (ОУН) у Львові в 1937 p.; у грудні 1938 р. разом з Володимиром Старосольським, Францом Баб’яком та Володимиром
Бемком був захисником сімох молодих українців за звинуваченням у належності до
ОУН.

14 вересня 1939 р. разом з Володимиром Бемком, Володимиром Лоґушем та Михайлом Степаняком захищав трьох молодих українців за звинуваченням у членстві в ОУН. Цей процес був останнім політичним процесом Польської держави в Бережанах проти українців – членів ОУН.

У цей період публікує чимало статей правничого характеру з роз’ясненням кримінального, цивільного та податкового законодавства Польщі:

  • «Карна відповідальність неповнолітніх»,
  • «Фальшиві свідки»,
  • «Договір про доживальщину»,
  • «Кара»,
  • «Правні приписи про вигоду та позичку»,
  • «Загублені та знайдені речі»
  • та ін.

Видав популярну брошуру правничого змісту «Відродження села» (Просвіта, 1935). Крім фахової адвокатської діяльності, Франц Коковський був впливовим українським громадсько-культурним діячем:

  • від 1917 р. – активний діяч «Просвіти» (відзначений грамотами товариства);
  • голова повітового товариства «Рідна Школа» (1907-39);
  • голова філії товариства «Сільський Господар» (1912-39);
  • член «Сокола» та ін.;
  • у 1930 р. – один із засновників товариства «Лемківщина» і Музею лемківської культури в м. Сянок;
  • член редакційної колегії газети «Наш лемко»;
  • від 1926 р. на громадських засадах опікувався Бережанським міським музеєм;
  • у 1936 р. став співзасновником та директором музею Андрія Чайковського в Бережанах.

Франц Коковський відомий як поет, новеліст, драматург, літературний критик, етнограф, перекладач. Ще будучи гімназистом, захопившись поетичною творчістю та перекладами, шукав способи їх публікацій.

У Бережанській гімназії входив разом з 3. Оруном та Михайлом Західним до редакційного комітету рукописного гімназій­ного журналу «Поступ», а також журналів «Небелнці» та «Зірка».

Завдяки підтримці з боку літературних наставників – Богдана Лепкого та Андрія Чайковського – надіслав свої перші вірші для друку в журнал «Руслан». Перший вірш «У хвилі розпуки»,
підписаний псевдонімом Б. Левченко, побачив світ у ч. 27 «Руслана» від 4 лютого
1903 р.

Ще дві поезії редактор помістив 19 лютого того самого року, а наприкінці року журнал опублікував добірку його сонетів під псевдонімом Франц Кок. У 1904 р. в
журналі надруковано цілий цикл сонетів під псевдонімом Франц Михайлів.

Загалом упродовж 1904-05 pp. у часописі надруковано понад 70 його сонетів. Під час навчання
у Львівському університеті розпочав публікувати у часописі «Громадський голос» переклади, а також художні твори та публіцистичні статті радикального спрямування, зокрема «Голодовий страйк у львівському університеті (справозданє учасника)» (1907. – 26 лют.) про переслідування, арешти та знущання з українських студентів Львівського університету за участь в антипольській демонстрації у січні 1907 р.

У 1906 р. Франц Коковський входив до редакції, а деякий час виконував функції відповідального редактора (січень – липень) гумористично-сатиричного часопису «Зеркало», в якому під псевдонімами Танчан і Старий опублікував цикл фейлетонів.

Під час навчання в Чернівецькому університеті одночасно працював у редакції газети «Буковина» (квітень 1907—березень 1909). Ще перебуваючи у в’язниці, надрукував у «Буковині» дві короткі поезії.

Від листопада 1907 р. його співпраця з часописом стала постійною – регулярно друкувалися його поетичні добірки. У 1907 р. вийшла друком перша збірка поезій «Сердешні струни» (Львів). Крім поезії публікував у «Буковині» статті на літературно-критичні, суспільно-політичні та економічні теми.  Тут же опублікував:

  • переклад комедії французького драматурга Б. Ростана «Романтичні»;
  • ліричні есе «І жасміни так пахли…»;
  • літературні рецензії на збірку віршів Б. Лепкого;
  • новели «Нетлі» і «Щастє», а також цикл перекладів праць французького економіста Карла Жіда, зокрема, «Значення ідеї солідарності в економічній програмі», «Кооперативний рух у Франції»
  • та ін.

На основі цих та інших економічних матеріалів написав та видав окремою брошурою розвідку «Сільська кооперація» (Чернівці, 1909). Впродовж 1907-08 pp. під псевдонімом Франц Михайлів його вірші друкувалися у львівському журналі «Дзвінок».

У 1909 р. видав другу збірку поезій «Настрої» з передмовою Б. Лепкош. Володіючи іноземними мовами, почав перекладати твори світової класики, був референтом українського театру «Руська бесіда».

Автор перекладів п’єс і лібрето опер італійських, німецьких, російських, французьких драматургів (Г. Гауптмана, Д. Верді «Травіата», Б. Ростана «Романтичні», П. Чайковського «Євгеній Онєгін», Г. Бернштайна, Г. Бара та інших авторів), чим значно збагатив репертуар театру «Руська бесіда». Припинивши співпрацю в «Буковині», почав працювати в іншому чернівецькому виданні – суспільно-економічному віснику «Народне багатство» в якому опублікував низку статей на кооперативну тематику:

  • «Сільська кооперацій в Еспанії»,
  • «Про повстання і зріст сільських спілок в Австрії»
  • та інші.

Входив до літературно-мистецького об’єднання «Молода муза» (1906-14).

У 1930-х почався другий етап у творчості Франца Коковського. Він став відомим прозаїком, автором популярних оповідань, повістей, гуморесок, етнографічних нарисів.

П’єси:

  • «В ніч святого Миколая» (1937),
  • «Дві сили» (1937),

збірки прози:

  • «Вчорашні дні: Веселі оповідання» (1931),
  • «Людська вдячність» та інші оповідання» (1934),
  • «За Україну» (1934),
  • «Слідами забутих предків: Оповідання з минулого Лемківщини» (1935),
  • «За землю: Лемківська повість» (1936),
  • «Лемківська слава» (1937),
  • «Юнацькі серця» (1938),
  • «Читальня помота: Образок з лемківського житгя» (1938).

Для прози і публіцистики Ф. Коковського провідною стала ще одна актуальна тема – стрілецька. Видав кілька книжок про подвиги січовиків у битвах проти більшовицькоденікінських армій, збирав документальні матеріали, спогади про історію січового стрілецтва і надрукував чимало статей на цю тему.

Ще одна яскрава грань творчої біографії – це численні дослідження з етнографії, діалектології і топоніміки лемків, а також літературно-критичні статті про творчість своїх сучасників:

  • «Пам’ятки старовини на Лемківщині»,
  • «З лемківського говору»,
  • «Історія села Карликова»,
  • «Назви сіл у Сяніччині в 15 ст.»,
  • «Старі церкви Лемківщини»,
  • «Писанки на Лемківщині»,
  • «Стара лемківська коляда»,
  • «Історія культурного руху на Лемківщині»,
  • «Східними межами Лемківщини»
  • та ін.
  • оповідань, нарисів і літературно-критичних статей (про О. Авдиковича, Т. Бордуляка, М. Коцюбинського, О. Маковея й ін.), розвідок про лемків, перекладів п’єс і лібрето опер.

 

Активною була і журналістська діяльність Ф. Коковського в цей період: в 1933-37 pp. у львівському журналі «Літопис Червоної Калини» опублікував низку статей про боротьбу лемків за українську державність у період ЗУНР:

  • «Із записника лемка»,
  • «Смерть ст. деС. Чолага»,
  • «Одна картина»,
  • «Лемківські республіки в 1918-1919 pp.»,
  • «Прелучанська міліція»,
  • «Листопадові дні в Полонній»
  • та інші.

У рукопису залишились поема «Богдан Хмельницький» (1904), повість «Марія» (1939, незакін.) та ін. твори. 1999 у Львові вийшла зб. оповідань Коковського «Остання молитва».

Після приходу радянської влади у вересні 1939 р. працював у Бережанах режисером міського театру ім. І. Франка. У ніч з 23 на 24 грудня 1939 р. його разом з сином Степаном та іншими українськими діячами Бережан заарештували і ув’язнили до тернопільської тюрми.

На слідстві своєї вини не визнав і спростував звинувачення, адже воно грунтувалося лише на тому, що у суді він захищав селянина, якого польська влада підозрювала у зв’язках з ОУН. 30 серпня 1940 р. його справу передали в Особливу нараду при НКВС СРСР, а через десять днів Ф. Коковський помер у тюрмі.

Вже після цього, 25 жовтня, йому було винесено вирок – 8 років виправно-трудових таборів. Син Степан розстріляний наприкінці червня 1941 р. у тернопільській тюрмі. З дружиною Софією Юліанівною (29.5.1893 -18.02.1975), похована в м. Чікаго (СІЛА), виховали двох дітей – сина Степана (1913-1941) і доньку Надію (1915 р.н.).

Франц Коковський помер 9 вересня 1940 р. в тернопільській тюрмі, місце поховання невідоме. Реабілітований посмертно 14 квітня 1989 р. На честь Франца Коковськош названа вулиця в Бережанах. На згадку про його участь як захисника в останньому політичному процесі Польської держави в Бережанах проти українців – членів ОУН відкрито меморіальну таблицю.

Творчу спадщину Франца Коковського складають його поезія, новелістичні та драматургійні твори, літературна критика, етнографічні дослідження, переклади, правничі розвідки та публіцистичні етапі, які оглядово згадані нами у цьому виданні.

Джерела

Петрів, М. Й. БАРАНИК Василь Матвійович [Текст] / Петрів, М. Й. // Петрів, М. Й. Українські адвокати: державні, громадські, політичні та культурноосвітні діячі кінця XIX — першої половини XX ст. — Кн. 1. = Ukrainian advocates: state, socio-political, cultural and educational activists of the late XIX — first half of the XX century. — Vol. 1. — Київ, 2014. — С. 159—178 : фот. — (Бібліотека Адвокатури України; Т. 1 = Library of the Advocacy of Ukraine; Vol. 1). — Режим доступу: http://shron1.chtyvo.org.ua/Petriv_Mykhailo/Ukrainski_advokaty_derzhavni_hromadski_politychni_ta_kulturno-osvitni_diiachi_kintsia_XIX_-_pershoi.pdf, вільний.

 

Гуцал, П. КОКОВСЬКИЙ Франц Михайлович [Текст] / П. Гуцал, Я. Мазурак, Б. Пиндус //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 134—135.

Мазурак, Я. Літературна Бережанщина [Текст] : біографічний довідник / Я. Мазурак. – Бережани, 2000.

Recommended Posts

Leave a Comment

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt

Start typing and press Enter to search