КАЧАЛУБА Михайло Олексійович

28.10.2018 | Автор: | Категорія: Діаспора, Лікарі, Письменники
КАЧАЛУБА Михайло Олексійович (07. 11. 1908, с. Романове Село, нині Збараз. р-ну Терноп. обл. – 07. 04. 1993, м. Лозанна, Швейцарія) – лікар, поет, прозаїк, громадський діяч. Батько М.-М. Качалуби. Член ПЕН-клубу, Українсько-канадської письменницької асоціації (1982), почесний член Спілки українських письменників Словаччини (1992).

Народився 7 листопада 1908 р. у с. Романове Село тодішнього Збаразького повіту. Закінчив Тернопільську гімназію (1929).  Закінчив Женевський університет (1937, ступінь доктора медицини). Працював лікарем у Швейцарії, 1938 – у селищі Великий Березний (нині смт Закарпатської області), від 1939 – в Українській торг. академії у Братиславі, згодом – у м. Дольни-Кубін (нині Словаччина).

1945 заарештований органами радянської військової контррозвідки. Після звільнення надавав медичну допомогу загонам УПА у м. Дольни-Кубін. 1953 заарештований органами державної безпеки Чехословаччини. Звільнений 1954, продовжив лікарську практику в м. Дольни-Кубін.

Від 1962 – у м. Кошиці (нині Словаччина), працював у протитуберкульозному диспансері. З ініціативи Михайла Качалуби у Кошицях засновано філію Культурного союзу українських трудящих, бібліотеку і читальню, співацький гурток тощо. Від 1968 – у Швейцарії. М. Качалуба налагодив співпрацю з багатьма українськими журналами й газетами в діаспорі, публікуючи на їх сторінках вірші й публіцистичні статті:

  • «Новий шлях» (м. Торонто),
  • «Дзвони» (м. Детройт),
  • «Українське слово» (м. Париж),
  • «Патріархат» (м. Ньо-Йорк)
  • «Християнський голос» (м. Мюнхен).

Друкувався і в чужомовних професійних лікарських журналах. В 1988 році він брав участь у Другому світовому конгресі українських лікарів у Відні. Там його за довгорічну роботу на полі лікарської освіти було нагороджено «Почесною грамотою».

Поетичні збірки:

  • «Польові дзвіночки» (Пряшів, 1966),
  • «Бульварами серця» (1971),
  • «Вільним крилом» (1972),
  • «Наш талант» (1975),
  • «Тріпотіння крилят: Пригоди діток і звіряток» (1978),
  • «Відлуння душі моєї» (1978; усі – Париж),
  • «На струнах серця» (1988),
  • «Осінні вітри» (1990);

поеми:

  • «Одна з доріг» (1984; усі – Буенос-Айрес)
  • «Помпеї» (Прудентополіс, 1986);

автобіографічна повість «З моєї Одіссеї» (Буенос-Айрес, 1983, т. 1; 1985, т. 2; Прудентополіс, 1983, т. 3; 1987, т. 4; перевид. – Тернопіль, 1998). Два останні томи повністю присвячені лікарській тематиці. Вони так і називаються:

  • «Лікарські спомини з Карпатської України й Словаччини» (частина ІІІ, 1983),
  • «Лікарські спогади зі Словаччини» (частина ІV, 1987).

Це – не лише автобіографія поета, але й важливе джерело для вивчення внеску українських лікарів Галичини в розвиток медицини в даних регіонах.

Посмертно видано збірки поезій Качалуби:

  • «Між двома стенокардіями» (Шерне; Тернопіль, 1994; зі вступ. ст. «Людина високої національної проби» М. Мушинки)
  • «Муза і стетоскоп» (Пряшів, 2008).

Джерела

Качалуба Михайло [Текст] // Літературна Збаражчина : реком. бібліогр. посіб. / Збараз. централіз. бібл. система, метод.-бібліогр. від., від. інформ. технолог. та автомат. бібл. процесів; уклад.: Н. Сенчишин, В. Радовська; ред. Т. Кульпа; вступ. сл. П. Сороки. – Збараж, 2017. – С. 73–83 : фот. – Режим доступу: http://zbarazh-library.com.ua/writen-books.html, вільний.

Мельничук, Б. Качалуба Михайло Олексійович [Текст] / Б. Мельничук, Р. Сливка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 54 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2026 публікацій.

Залишити відповідь