ГАЛАСА (ГАЛАЗА) Василь Михайлович

 In Військовики

ГАЛАСА (ГАЛАЗА) Василь Михайлович ( пс. 22–44, 33, 333, 97, 155 (1949–1950), 449 (1951), 1648 (1948–1949), 1814, 2736 (1951), 12511, 12611, 55555 (1949), Біс, В’юн, В. Назаревич, Дніпровий, Дніпровський, Д. Стрибун, Зенон, Зенон Савченко (1949, 1952), Cавченко З., К., Кирило, КРС, ММП (1952), Мосейчук (1953), Н (1946–1947), Назар (1946–1948), О. Левочко, Онуфрій (1953), Орест, Орлан (1948–1949), ПСЛ (1952–1953), Рак (1952), Я (1950–1953), Ятер (1951–1953), 12.11.1920, с. Білокриниця, нині Підгаєцького району Тернопільської області — ) — український військовик, крайовий провідник ОУН Північно-Західних Українських земель, полковник УПА, в. о. командира УПА-Північ. Золотий Хрест Заслуги УПА (25.07.1950). Медаль За боротьбу в особливо важких умовах.

Народився 12 листопада 1920 року в Білокриниці на Підгаєччині в сім’ї муляра та кухарки. З травня 1926 року мешкав у  с. Олексин, нині Бережанського району Тернопільської обл. З 1936 р. — член організації Хліборобська молодь, з 1937 р. її керівник. З листопада 1937 року  — в ОУН.

З 1938 р. керівник організації Хлібороб. Провідник ЮЛ Бережанського РП ОУН (1938–1939). Арештований 10 травня 1939 р. польською поліцією, звільнений 16 вересня 1939 р., коли в’язницю розбомбили німці. Служив в міліції м. Бережани.

Арештований 23 грудня 1939 р. повітовим відділом НКВС. Кримінальну справу 24.04.1940 р. припинили за відсутності доказів, щоб уникнути нового арешту, перейшов на нелегальне становище. У червні 1940 р. матір В. Галаси вивезли до Сибіру. Займався вишколом ЮЛ Бережанського РП ОУН.

  • липень — вересень 1941 — референт пропаганди Тернопільського повітового проводу ОУН.
  • вересень, 1941 — січень, 1942 —  провідник Тернопільського повітовго проводу ОУН.  На початку 1942 р. перебував на вишколі для керівників середньої ланки ОУН.
  • січень — червень 1942 — провідник Тернопільського ОП ОУН.
  • червень, 1942 — січень, 1943 — провідник Чортківського ОП ОУН.
  • січень — травень, 1943 — провідник Бережанського ОП ОУН.
  • травень, 1943—1945 — провідник Перемишльського обл. проводу ОУН.
  • травень, 1945 — вересень, 1947 — заступник провідника і референт пропаганди КП ОУН Закерзоння. Відповідав за забезпечення зв’язку з західними країнами через Чехословаччину.

Одружився у травні 1945 року з Марічкою (М. Савчин). В 1946 р. організував та очолив двотижневий рейд УПА в Словаччину. Перейшов у травні 1947 р. кордон поблизу смт Нижанковичі Старосамбірського р-ну Львівської обл. та зустрівся з Р. Шухевичем. Перебував у рефентурі пропаганди Проводу ОУН.

На початку червня 1948 р. був направлений на Волинь (отримав завдання примиритися з опозиційним проводом Одеса). Пров. КП ОУН на ПЗУЗ, з літа 1950 р. — член Проводу ОУН, з 1951 року — командир УПАПівніч, з 1952 — член УГВР.

З травня 1952 р. крім ПЗУЗ також очолює підпілля ОУН у Вінницькій та Кам’янець-Подільській області Від червня 1953 року Золотим Хрестом Заслуги УПА (25.07.1950) та медаллю За боротьбу в особливо важких умовах полковник політвиховник УПА.

З серпня 1952 р. перебував на Поділлі, 11 липня 1953 р. був схоплений разом з дружиною М. Савчин АБГ МВС через зраду провідника Кам’янець-Подільського ОП ОУН Скоба (М. Качановський) у Лепесівському лісі поблизу смт Ямпіль Білогірського р-ну Хмельницької обл.

Був відправлений до в’язниці м. Києва (вул. Володимирська). Допити тривали до 1958 р. В 1954 р. керівництво МДБ запропонувало йому через дружину налагодити зв’язок з ЗП УГВР, однак за домовленістю в серпні 1954 р. в м. Кременець з В. Галасою вона розповіла про своє завдання та назад не повернулась.

Засуджений 11 липня 1958 р. ВТ Київського ВО до 10 р. ВТТ та п. п. на 2 р. Покарання відбував у ВТК Житомира та Біличів (Київська обл.).

Президією ВР СРСР 10.06.1960 р. був амністований. У 1962 р. вдруге одружився з киянкою Людмилою, працював слюсарем-складальником на заводі напівпровідникових виробів в Києві.

Закінчив у 1967 р. вечірнє відділення Київського інституту народного господарства, після чого до виходу на пенсію в 1993 р. працював економістом-плановником на заводі напівпровідникових приладів. Захоплювався грою в шахи.

Був активним громадським діячем, з 1990 —  заступник голови наукового відділу Всеукраїнського братства ОУН-УПА. Реабілітований 12.06.1991 р. Помер 5.10.2002 р. в Києві. Похований на Берковецькому цвинтарі.

Джерело

Антонюк, Я. Український визвольний рух у постатях керівників [Текст]: Волинська та Брестська області (1930–1955) /Я. Антонюк ; Об’єд. колиш. вояків УПА в США й Канаді та Т-ва колишніх вояків УПА ім. ген. хор. Тараса Чупринки в США й Канаді. — Торонто — Львів, 2014. — С. 196—197. — (Б-ка «Літопис Української Повстанської Армії» ; Т. 13). — Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/13156/file.pdf.

Recommended Posts

Leave a Comment

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt

Start typing and press Enter to search