ГУСЯТИНСЬКА РАТУША

10.02.2016 | Автор: | Категорія: Пам’ятки | пам’ятні місця

Першою за часом будівництва ратушею на теренах сучасної Тернопільщини була Гусятинська ратуша, зведена у першій половині XVII ст.  Саме з неї свого часу було скопійовано планування другого станіславівського магістрату. На жаль, радянська окупація не залишила від Гусятинської ратуші й сліду – з її каменю червоноармійці будували “важливі стратегічні об’єкти”…

Переглянути на карті →

Містечко Гусятин (його історичний центр) знаходиться на правому березі річки Збруч. Постало воно на мису, що утворився різким вигином річкового русла, тому практично з усіх боків було захищене річковими водами, а з західної сторони лишалося лише перегородити «шию» мису, щоб замкнути оборонну лінію.

Перша писемна згадка про поселення зустрічається історичних документах 1431 року, в яких згадуються бої поблизу Гусятина між польськими та литовськими феодалами. На початку XV ст. власником Всятина був Грицько Кірдей, з 1456 року – Зігмунд Кірдей.

У 1539 році польська королева, італійка за походженням, Бона Сфорца, надала поселення у володіння Яну Свірчу. Той у 1559 році виклопотав у короля Сигізмунда ІІ для Гусятина Магдебурзьке право та дозвіл проведення трьох ярмарків на рік та щотижневих торгів. Ян Свірч також збудував у міст дерев’яну фортецю. В той час Гусятин розташовувався по обидва береги Збруча.

Поруч з костелом, на колишньому Ринку стояла хрещата ратуша, збудована разом з іншими оборонними спорудами міста у XVII ст. Вона мала підземелля та великий заїжджий двір і на той час своїм новаторським планувальним рішенням перевершувала такі самі споруди у сусідніх містах. Будувалась із тесаного каменю, а в ідейну концепцію плану закладено форму чотирираменної зірки.

Кожне з рамен зірки було шестибічним будинком. Рамена примикали до восьмигранної центральної частини з чотирма брамами. Ратуша мала широкі перекриті склепінням пивниці, які у період розквіту міста слугували за склади товарів, привезених з інших країв.

На теренах Східної Европи було лише дві ратуші з центричною композицією планів – у Гусятині й в Станіславові. Поки що не встановлено автора гусятинської ратуші, яка була споруджена раніше й архітектурна ідея якої, очевидно, вплинула на планування будівлі Станіславівської ратуші.

Упродовж XVII століття заможне містечко не раз зазнавало руйнувань і спустошень, уперше  – 1848 р., коли Богдан Хмельницький завдав поразки польському війську під Корсунем, а М. Каліновський потрапив у татарский полон.

За Андрусівським перемир’ям 1667 року Гусятин залишився під владою Польщі. Протягом 1672-1699 років належав до Туреччини (Подільський пашалик). У1681 р. на його території проживало близько 40 тисяч жителів, найбільше мешкало в Придністров’ї, а територія вздовж кучманського шляху та у верхів’ях Південного Бугу була майже повністю спустошеною.

Як єдине місто Гусятин проіснував до 1772 року. По тому західна частина містечка відійшла до Австрії, де Гусятин став центром повіту, а східна – до Російської імперії; нині це однойменне село Хмельницької області. Пізніше тут проліг кордон між Польщею та СРСР.

Незважаючи на бурхливі історичні перипетії, ратуша збереглася до середини ХХ ст., після бойових дій Першої світової війни вона була пошкоджена й у 20-х роках ХХ ст. частково відбудована. Знищили будівлю уже за радянських часів у 1956 – 1957 роках. 

Джерела:

Клименко, О. Міська геральдика Тернопільщини [Текст] / О. Клименко, Б. Хаварівський. — Тернопіль, 2003.

Тернопільщина. Історія міст і сіл України [Текст] : у 3 т. Т. 2. — Тернопіль, 2014.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2209 публікацій.

Коментарі (1)

  1. […] Чорткові, Язлівці. Втрачено ратушні будівлі в Гусятині, Заліщиках, Тернополі, […]

Залишити відповідь