ГРИНЬКІВЦІ | Шумський район | Тернопільська область

ГРИНЬКІВЦІ — село в складі  Великодедеркальської ОТГ. До села приєднано хутір Кульбіда. Розташоване на правому березі р. Горинка (ліва притока Горині, басейн Прип’яті, сточище Дніпра), за 42 км від районного центру і 8 км від найближчої залізничної станції Ланівці. Територія – 1,4 кв. км. Дворів – 78. Населення – 249 осіб (2014).

Перша письмова згадка датована 1513 роком. Відомо, що із 17 ст. селом володіла шляхетська родина
Ледуховських. Леґенди стверджують, що неподалік Гриньківців було поселення Кульбіда, яке спустошили татари. Люди, яким вдалося врятуватися, розбрелися довкіллям. За іменем першопоселенця Гриня (Гринька) і названо село.

Наприкінці 19 ст. тут було 63 двори, 387 жителів. 1922 року в Гриньківцях проживали 706 осіб; 1931 р. – 640. Від вересня 1939 р. село – під радянською владою. Від початку липня 1941 р. до 3 березня 1944 р. Гриньківці – під німецькою окупацією; нацисти вивозили юнаків та дівчат на примусові роботи до Німеччини. У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь:

  • Неоніла Гаврилюк (1929 р. н.),
  • Невідей Голодюк (1920–1944),
  • Танас Гринюк (1911 р. н.),
  • Андрій, Дем’ян (1920 р. н.) і Микола (1927–1947) Данчуки,
  • Лазар (1919 р. н.) та Степан (1919–1947) Денисюки,
  • Іван й Улита (1929 р. н.) Карп’юки,
  • Нечипір Комаринець (1926–1945),
  • Митрофан Костюк,
  • Іван (1929 р. н.) і Фегонія Ребрини,
  • Саватій (1920–1945), Тетяна (1922 р. н.) і Флона (1922 р. н.) Савчуки,
  • Святослав Сопляк (1924–1945),
  • Олексій Столяр (1912–1945),
  • Назар і Федора (1920 р. н.) Чуліби,
  • Марія Шандрук (1918 р. н.),
  • Марія Швець (1906 р. н.),
  • Єфросинія Яценюк (1925 р. н.),
  • Андрій Яцина (1920 р. н.),
  • Варвара (1928 р. н.) та Ольга Яцини.

За радянської влади репресовано 16 сільських родин. Із мобілізованих на фронти Другої світової війни загинуло 19 чоловіків, пропало безвісти 9. 1949 р. у Гриньківцях було 155 дворів, 647 жите-
лів. Тоді ж примусово створено колгосп, який у 1950 р. об’єднався з господарством с. Матвіївці. Його реорганізували в КСП, і він функціонував до кінця 1990-х рр.

Нині земельні паї селян орендує ТзОВ “Агролан”. Є церква святого Миколая (1909; дерев’яна), капличка. Споруджено пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1988). Діють клуб, фельдшерський пункт, два торгових заклади.

Автор: IgorPunda – Власна робота, CC BY-SA 4.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=57717308

Джерела:

Фарина, І. Гриньківці [Текст] / І. Фарина, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 554—555 : фот.

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2788 публікацій.

Залишити відповідь