Громницький Володимир Петрович

ГРОМНИЦЬКИЙ Володимир Петрович (1862, с. Красне, нині Калуського району Івано-Франківської обл. — 23.11.1938, м. Тернопіль) — церковний  і громадський діяч.

о. Володимир Громницький був сином о. Петра Громницького, пароха в Краснім, калуського повіту. О. Володимир мав ще двох братів, Сидора, що був директором гімназії у Львові і о. Євгена, що був деякий час катехитом в Тернополі, після в Золочеві.

Близько 1892 р. прибув до Тернополя, де завдяки енергійності і ввічливості швидко здобув прихильність тернопільських парафіян. Із 9 березня 1895 р. очолив Тернопільську парафію (від 1893 керував її адміністрацією).

Тривалий час служив парохом церкви Різдва Христового. На Богослужіння часто запрошував до храму хор «Боян», гімназійні хори, оркестр, відомих проповідників. У результаті цих та інших новацій парафіяльна церква не вміщала всіх бажаючих.

Був діяльний в організації та роботі українських товариств. Як голова «Рідної школи» сприяв діяльності освітніх установ: дівочої гімназії, учнівських бурс, товариства «Просвіта», Руського та Педагогічного товариств, «Української бурси», Міщанського братства, Марійських дружин тощо.

«15 квітня 1899 року окружний суд зареєстрував вперше на Поділлі «Повітове товариство кредитове». Ініціаторами створення, як згодом його називали, «Руського банку» і подальшої його діяльності були священики Володимир Громницький та Григорій Чубатий, адвокати Станіслав Чикалюк, Сидір Голубович та Остап Постригач, радники суду Алоїзій Добрянський, Антін Негребецький, Роман Сосновський та інші. Банк вдалося врятувати — установа у 1914-1916 рр. працювала у приміщеннях парафії. Більше того, отець Володимир зберіг готівку і повернув значну частину вкладів…».

© Любомира Бойцун «Тернопіль у плині літ».

Був патріотом, фундатором та учасником майже усіх українських інституцій, доброю і співчутливою людиною. Ідею шпиталю — притулку для старців на вул. Медовій — о. Громницькому вдалося втілити ще до Першої світової. При ньому діяв епідемічний шпиталь. А за рік до смерті Володимир Громницький очолив комітет будівництва інфекційного відділу при шпиталі.

З початком І Світової заарештований і до 1918 року перебував на засланні в російському місті Перм. Після щасливого повернення додому прикрасив чудотворну ікону Тернопільської Богоматері срібними ризами.

Придбав ділянку (на сучасному бульварі Т. Шевченка) для будівництва парафіяльної церкви та здійснити задуму не встиг. Помер 26 грудня 1938-го. Похований на Микулинецькому кладовищі.

Джерела:

Гулько, Я. Меценат, просвітитель, церковний діяч [Текст] / Я. Гулько // Тернопіль вечірній. – 2008. – 28 серп. – 2 верес. – С. VI (Тернопіль, якого вже немає).

Гулько, Я. Найвидатніший церковний діяч і просвітитель міста [Текст] / Я. Гулько // Місто. – 2013. – № 18 (30 квіт.). – С. 15 : фот. – (Невідомий Тернопіль).

Кузьмович, Л. Громницький Володимир [Текст] / Л. Кузьмович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й.

Лазарович, М. Активні діячі ЗУНР на Тернопільщині [Текст] / М. Лазарович // Ї. — 2010. — Ч. 63. — С. 77—90.— Режим доступу: http://shron1.chtyvo.org.ua/Chasopys_Ji/N63_Ternopil.pdf, вільний.— С. 421.

Мороз, В. Він піднімав Тернопіль [Текст] : майже півсторіччя був парохом міста отець В. Громницький… / В. Мороз // RIA плюс. – 2013. – № 5 (30 січ.). – С. 19 : фот.

Мороз, В. “Многая літа” співала тисяча осіб [Текст] : [про найвидатнішого церковного діяча і просвітителя Тернополя В. Громницького] / В. Мороз // RIA плюс. – 2016. – № 50 (14 груд.). – С. 19 : фот. – (Ретро).

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1572 публікацій.

Залишити відповідь