ГЕЛЯС Ярослав Томович

 In Діячі театру й кіно

Ярослав Геляс. джерело

ГЕЛЯС Ярослав Томович (21. 11. 1916, с. Терпилівка, нині Підволочиського р-ну Терноп. обл. – 06. 10. 1992, Львів) – актор, режисер. Чоловік С. Стадниківни, згодом М. Геляс. Народний артист УРСР (1964).

Народився Ярослав Томович Геляс 21 листопада 1916 року в селі Терпилівка Підволочиського району на Тернопільщині. Селянська родина, в якій зростало семеро дітей, була напрочуд творчою: тут всі співали і малювали.

У 1934 році до села завітав мандрівний театр. Побачене так захопило 18-річного Ярослава, що він попросився до трупи, якою керував режисер, актор і скрипаль Богдан Сармага. Юнакові довелося сповна відчути безрадісне животіння актора-початківця мандрівного театру. Був і хористом, і робітником сцени, і помічником режисера, і контролером. Грали навіть у стайнях, стодолах.

Наприкінці 1934 року Я. Геляс перейшов до мандрівної трупи ім. Івана Тобілевича. Це був один з найкращих театрів Західної України, хоча і тут здебільшого пересувалися пішки. Взимку грали у неопалюваних приміщеннях, де вода замерзала.

Ярослав був зайнятий в епізодичних ролях, але тут уперше зазвучав його баритон, який з роками набирав сили, чистоти, тембральної глибини. Приспані творчі можливості актора Я. Геляса розбудив керівник театру Йосип Стадник. Це була визначна постать у театральному житті України. Глибоко освічений, володів п’ятьма мовами, переклав пів сотні п’єс українською мовою.

У 1935 році Й. Стадник очолив одну з мандрівних труп «Мистецьке турне», яка ставила собі за мету показувати не тільки розважальні вистави, але й гостро соціяльні. Я. Геляс працював у «Мистецькому турне» п’ять років.

Пізніше в автобіографії він писав: «Йосип Стадник був моїм першим учителем, під його орудою я пройшов велику школу акторської майстерности». Режисер закликав акторів до наполегливої праці. Любив примовляти: «Ніхто тобі так не послужить, як ти сам собі». Серед найпомітніших роль цього періоду – Іван Карась у «Запорожці за Дунаєм», де Я. Геляс вповні зміг показати своє співацьке обдарування.

7 жовтня 1939 року газета «Вільна Україна» повідомила про утворення у Львові першого стаціонарного українського театру ім. Тараса Шевченка, який згодом було реорганізовано у Львівський державний український драматичний театрі ім. Лесі Українки. Про його маштаб говорить той факт, що на 1940 рік театрові виділили мільйон карбованців.

У складі трупи працювало 105 осіб. Головним режисером було призначено Йосипа Стадника, який згодом став художнім керівником театру. Тут згуртувалися найкращі актори Західної України, серед них був і Я. Геляс. Найзначніша його робота цього періоду – образ Михайла Гурана у виставі «Украдене щастя».

У перші повоєнні роки Я. Геляс працював у Львівському театрі юного глядача, який переїхав з Харкова до Львова у 1945 році і став одним з провідних театрів України.

Великий успіх здобув Я. Геляс за ролю Артура у виставі «Овід». У цьому ж театрі Я. Гелясові довелося стати і першим Чацьким на українській сцені – у виставі «Лихо з розуму» за п’єсою Олександра Грибоєдова, що мала великий успіх.

Під час гастролей львівських «тюгівців» у Харкові виставу подивився Мар’ян Крушельницький. По закінченні він запросив актора до себе і після довгої розмови-іспиту запропонував творчу працю у Харківському театрі ім. Тараса Шевченка.

Учень Леся Курбаса став для Я. Геляса вчителем, вихователем, однодумцем у творенні інтелектуального, маштабного театру, театру високих пристрастей, художніх узагальнень. Одна з творчих заповідей М. Крушельницького – «повсякчасно оновлюватись, боятися повторювати будь-кого, а зокрема себе“.

У 1956 році Я. Геляс грав переломну ролю у своєму житті – Гамлета. Ось як він про це згадував: «Роль Гамлета врізалась в мою творчість, перевернула в ній усе… Я багато працював, перечитав безліч літератури, досліджень, заглиблювався в кожне слово тексту, намагався збагнути підтекст кожної фрази. Розумів: шекспірівський образ безконечний, і його треба освоїти, осмислити».

Над виставою «Гамлет» режисер Борис Норд працював понад рік. Уявити першого Гамлета на українській сцені допомагає картина художника Василя Сахненка «Ярослав Геляс у ролі Гамлета“. Робота актора над образом Гамлета була високо оцінена у пресі. Було визнано одностайно, що на сцені українського театру з’явився актор, якому під силу виконання найскладніших роль світової драматургії.

Період творчости Я. Геляса на сцені Харківського театру ім. Тараса Шевченка – це період розквіту його акторської індивідуальности. Підсумком роботи у Харкові стало нагородження званням Заслуженого артиста УРСР (1953). До речі, у спілкуванні з М. Крушельницьким народжувався і Геляс-режисер, хоча наразі він ще себе не проявляв у постановках.

Далі в творчій кар’єрі актора був Київський драматичний театр ім. Івана Франка (1957-1958), Львівський драматичний театр ім. Марії Заньковецької (1958-1961), Одеський театр драми (1961-1963).

Зростала його впевненість у власних силах, мистецький хист, склалася світоглядна зрілість. І тому закономірним виявилося призначення головним режисером Тернопільського театру ім. Шевченка у 1963 році. Дебютував як режисер Я. Геляс виставою «Ой піду я в Бориславку» за І. Франком, хоча й сам далі грав на сцені. Головному театру Тернопільщини Я. Геляс віддав 11 років.

А з 1974 року очолив Закарпатський український музично-драматичний театр. Якщо в Тернополі Я. Геляс виступав здебільшого як актор, то в Ужгороді він переважно режисер, хоча й не полишав сцени. Тут він поставив низку знакових вистав:

  • «97» Миколи Куліша,
  • «Жменяки» Михайла Томчанія й Олеся Гриба,
  • «Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького,
  • «Украдене щастя» І. Франка.

У парі з молодими акторами – Маєю Мерновою (Анна), Я. Мелецем (Михайло Гурман) – Ярослав Геляс зіграв Миколу Задорожного, створивши маштабний, монолітний, монументальний образ, образ-відкриття.

До речі, Я. Геляс весь час активно знімався в кіно. У кінострічках він зіграв Івана Франка, Олександра Керенського, Михайла Павлика.

Ролі:

  • Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського),
  • Іван («Катерина» М. Аркаса),
  • Назар («Назар Стодоля» Т. Шевченка),
  • Степан («Невольник» М. Кропивницького),
  • Лаврін («Незабутнє» за О. Довженком),
  • Микола Задорожний («Украдене щастя» І. Франка),
  • Чацький («Лихо з розуму» О. Грибоєдова),
  • Вадим («Фауст і смерть» О. Левади);

у кіно –

  • Михайло Павлик («Іван Франко», 1956, реж. Т. Левчук),
  • Штефан Дзвінка («Олекса Довбуш», 1959, реж. В. Іванов),
  • Ганський («Помилка Оноре де Бальзака», 1968),
  • Іван Франко («Родина Коцюбинських», 1970, обидва – реж. Т. Левчук; усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).

Вистави:

  • «Камінний господар» Лесі Українки, «Маруся Шурай» І. Микитенка (обидві – 1964),
  • «Наталка Полтавка» І. Котляревського (1969),
  • «Тигр та гієна» Ш. Петефі (1971),
  • «Мати» К. Чапека (1973),
  • «Чаклунка синіх гір» В. Сичевського, «Дон Карлос» Ф. Шіллера, «Украдене щастя» І. Франка (усі – 1974).

«Терпіти не можу невігластва, верхоглядства, визнаю лише правду. Життя і сцена завжди вимагають щирих і правдивих почуттів»‚ – казав Народний артист України, удостоєний високих державних нагород.

Помер Я. Геляс у 1992 році. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові, де колись мав перше побачення зі своєю дружиною-акторкою М. Мерновою-Геляс.

У 1986 році у київському видавництві «Мистецтво», у серії «Майстри сцени та екрана»“, вийшла книжка Ірини Давидової «Ярослав Геляс», де підсумовано його життєвий і творчий шлях.

Джерела:

Гаврош, О. Корифей української сцени [Текст] / О. Гаврош // Свобода : газета укр. громади в Америці. — ParsippanyTroy Hills, 2019. — 1 груд, 2016. — Режим доступу: http://svoboda-news.com/svwp/корифей-української-сцени, вільний. — Дата ост. пер.: 21.11.2019.

ГЕЛЯС Ярослав Томович [Текст] // Театральна Тернопільщина : бібліогр. покажч. / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. держ. обл. універс. наук. б-ка, Терноп. обл. драм. театр ім. Т. Г. Шевченка ; уклад. : П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко ; авт. вступ. ст. П. К. Медведик ; ред. Г. С. Моліцька, С. В. Ткачов ; консультанти В. І. Вітенко, М. Я. Форгель. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2001. — С. 106—109. — (Мистецька Тернопільщина). — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/theatreterrn.pdf, вільний. — Дата ост. пер.: 01.10.2019.

Recommended Posts

Leave a Comment

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt

Start typing and press Enter to search