ГАРМАТЮК Анатолій Панасович

 В Письменники | Літературознавці
ГАРМАТЮК  Анатолій Панасович (14.01.1936, с. Мигалівці, Барський район, Вінницька область — 28.01.2006) — український письменник-сатирик.  Грамота Президії Верховної Ради України (1986). Лауреат літературних премій імені Степана Олійника, Микити Годованця та Степана Руданського. Член СПУ (1982)

Народився в сім’ї вчителів. Навчався в школах Хмелівки (Хмельниччина), родина там перебувала в часі нацистсько-радянської війни), з 1946 — в Ужгороді, закінчив шкільну науку 1949 року в Чорткові. Літературний шлях розпочав ще в школі, 1953 року вийшов друком перший вірш — у Чортківській районній газеті «Нове життя».

1958 року з відзнакою здобув у Київському політехнічному інституті освіту гірничого інженера. Працював за фахом на кам’яних кар’єрах у селі Колиндяни Чортківського району, а потім в Скалі-Подільській Борщівського; інженером гірничого відділу проектного інституту «Сталіндіпрошахт» («Донецькдіпрошахт»).

В 1960 році у Донецьку познайомився з сатириком і гумористом Степаном Івановичем Олійником, по зустрічі на все життя визначився з жанром гумору і сатири. В швидкому часі по тому знайомиться із Василем Захарченком, Олегом Комаром (Орачем), Володимиром Міщенком, Василем Стусом, Анатолієм Лазоренком, Миколою Колісником, Миколою Хижняком.

Весною 1961 року полишає інженерну працю і переходить в журналістику — кореспондент Донецького обласного радіо, працював в колективі з Миколою Колісником, Володимиром Міщенком, Анатолієм Лазаренком.

Протягом 1963–1972 років — редактор виробничо-технічної літератури видавництва «Донбас».

З виходом гумористичних збірок: «Проти шерсті» (1963), «Лисяча наука» (1966) готував документи для вступу в Спілку письменників, рекомендували його письменники Андрій Клоччя, Євген Летюк, Павло Шадур.

У 1967 року потрапив під «зачистки», звинувачений в «антирадянській діяльності» та «націоналізмі», робилися обшуки (в квартирі якого зберігалася заборонена література і проводилися збори української патріотичної молоді).

Від арешту врятував дзвінок Василя Стуса: «Нічого вдома не тримай. Зберігай у родичів або знайомих». Доказів не знайшли, Гарматюка колектив видавництва «Донбас» взяв на поруки.

1969 року здобуває освіту філолога в Донецькому державному університеті.

В кінці 1972 року з родиною переїздить до Вінниці; ні в газети, ні на радіо його на роботу не взяли, працював в Облспоживспілці, влаштувався інженером у Вінницьку міжрегіональну лабораторію «Держстандарт».

1973 року ще раз подавав заяву про прийняття його до Спілки письменників. Її розгляд знову закінчився засудженням його «ідеологічних збочень».

З 1975 по 1991 рік — завідувач Кабінету молодого автора Вінницької організації Спілки письменників України, керував літературною студією «Сонячні кларнети» Вінницького ДПЗ-18.

Членом Спілки письменників став лише у 1982 році.

З 1992 року на творчій роботі.

Його твори увійшли до:

  • шкільних хрестоматій та читанок,
  • антологічного зібрання «Поетична мініатюра» (1963 , Київ),
  • антологій:
    • «Українська радянська байка» (1966, Київ),
    • «Українська байка» (1983),
    •  «Українська співомовка» (1986),
    • «Антологія української поезії» (том 6 ; 1986, Київ),
    • «Універсальний словник епіграм» («УСЕ»; 1998, Чернівці),
    • антологія українського гумору «З ким сміється Україна» (упорядник В. Чемерис, Київ, 2009),
    • антологічні збірники перекладів українського гумору російською «Созвездие улыбок»  (1988, Уфа),
    • «Веселая ярмарка»  (1992, Москва).

За його життя було видано 22 книги, як в Україні, так і в республіках СРСР.

Лавреат літературних премій імені Степана Олійника, Микити Годованця та Степана Руданського, один з переможців Першого республіканського фестивалю гумору і сатири «Вишневі усмішки» — 1980, кілька разів був переможцем республіканського конкурсу на кращі літературні твори для естради.

2001 року став одним з переможців Всеукраїнського конкурсу «Байка-2001».

Після його смерті видані ще сім авторських книг, дві збірки спогадів.

На вшанування пам’яті у Чорткові на фасаді школи, в якій вчився Гарматюк, за рішенням сесії міської ради відкрита меморіальна дошка.

З 2007 року у Вінниці проводиться щорічний конкурс гумору і сатири «Вінницька гуморина» імені А. П. Гарматюка.

В Барському районі проводиться конкурс юних гумористів «Усміхніться, люди добрі!» імені А. П. Гарматюка.

Починаючи з 2000 року кілька своїх книжок Анатолій Гарматюк видав безпосередньо у видавництві ВНТУ (до середини 2010 року мало назву «УНІВЕРСУМ-Вінниця» чи у співпраці з ним.

Гарматюк, А. Привіт, сміхолюби! [Текст] : прозовий гумор та сатира / А. Гарматюк. — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2000, 88 с.

Гарматюк, А. І сміх, і сльози, і неврози [Текст] : гуморески, фейлетони, співомовки, байки, мініатюри / А. Гарматюк — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2000. — 64 с.

Гарматюк, А. Неповторна юності пора [Текст]: ліричні поезії / А. Гарматюк. — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2000, 64 с.

Гарматюк, А. Нескорений сміх [Текст]: Співомовки на теми радянської системи: політична сатира / А. Гарматюк. — Вінниця: О. Власюк, 2003. — 76 с.

Гарматюк, А. Вибрані сміхотвори [Текст] : сатира та гумор, вірші / А. Гарматюк.— Вінниця: О. Власюк, 2006. — 414 с.

Це останнє, підготовлене автором, видання, куди увійшли відібрані ним самим найкращі твори різних жанрів. Після смерті А. Гарматюка творчою спадщиною письменника пілкується його дружина Ніна Михайлівна Гарматюк.

Після смерті А. Гарматюка творчою спадщиною письменника пілкується його дружина Ніна Михайлівна Гарматюк. За її участю вийшлі у світ

  • Гарматюк, А. Коли душа співає… [Текст] : ліричні та жартівливі пісні на слова А. Гарматюка  / А. Гарматюк. — Вінниця: О. Власюк, 2006. — 56 с.
  • Гарматюк, А. Усміхається нове тисячоліття [Текст] : гумор і сатира. Вірші та проза  / А. Гарматюк. — Вінниця: О. Власюк, 20073. — 154 с.
  • Гарматюк, А. Любов найбільша – мій народ [Текст] : лірична поезія / А. Гарматюк. — Вінниця: О. Власюк, 2008. — 150 с.

Окрім видань творів, Ніна Михайлівна підготувала дві книжки спогадів про Анатолія Гарматюка

  • Де сила й тиск – там опір повсякчас…  [Текст] : Спогади Стусового кола. — Вінниця: О. Власюк, 2007. — 66 с.
  • Миті життя гумориста і сатирика Анатолія Гарматюка [Текст]. — Вінниця: О. Власюк, 2008. —  448 с.

Справжнім подвигом Ніни Михайлівни Гарматюк є підготоване до видання Повне зібрання творів у 10 томах, з яких 7 вже вийшли у світ у видавництві ДП «Державна картографічна фабрика» (2010—2013).

Джерела:

Блаженко, А. «Для боротьби з підступним злом я людям усмішку залишив…» [Текст] : [про письменника і сатирика А. Гарматюка, який довгий час жив на Чортківщині] / А. Блаженко // Голос народу. — 2016. — № 4 (29 січ.). — С. 5 : фот. — (Імена).

Блаженко, А. Хороша байка — як життя. Але життя — не байка… [Текст] :  [вечір-пам’яті відомого гумориста А. Гарматюка] / А. Блаженко // Золота Пектораль. — 2015.   1—2 (29—30) : Чортків і околиці. — С. 77—78 : фот. ; Голос народу. — 2011. — № 21 (27 трав.). — С. 9 : фот. — (Наші земляки).

Грабовецька, З. Народу посвятив своє життя [Текст] : [вшанування пам’яті та відкр. мемор. дошки відомому укр. сатирику, письм.-гумористу А. Гарматюку в Чорткові] / З. Грабовецька // Вільне життя. — 2009. — 5 черв. — С. 2. — (Вечір пам’яті).

Присяжний, Б. А. Гарматюк: поет, сатирик і байкар [Текст] : [про відкриття в чортків. гімназії “Рідна школа” мемор. дошки письм. і сатирику А. Гарматюку, який довгий час жив на Чортківщині] / Б. Присяжний // Чортківський вісник. — 2009. — 22 трав. — С. 2 : фот.

Чорпіта, Я. Інтелігентність обіруч з людяністю [Текст] : [про сім’ю письм.-гумориста А. Гарматюка] / Я. Чорпіта // Пектораль (Золота пектораль). — 2008. — № 3/4. — С. 133.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.