ГАЛИЦЬКЕ БРАТСТВО КОЛИШНІХ ВОЯКІВ 1УД УНА

 

ГАЛИЦЬКЕ БРАТСТВО КОЛИШНІХ ВОЯКІВ 1-ОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДИВІЗІЇ ГАЛИЧИНА УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ АРМІЇ – громадська організація. Створена 20 червня 1992 року на Установчих зборах у Львові. Всього присутніх налічувалося 358 осіб: серед них:
  • 68 осіб – представники Івано-Франківщини,
  • 193 – Львівщини,
  • 38 – Тернопільщини,
  • 1 – Київщини.

Згідно з ухваленим статутом, Галицьке Крайове Братство складається з трьох самостійних станиць: Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської.

Ідея створення організації, яка б об’єднувала колишніх дивізійників в Україні, виникла значно раніше. У травні 1990 року Михайло Бендина (через кілька років він очолить Львівську станицю новоствореного Братства) відвідав США. Пообіцяв створити таке ж братство колишніх вояків і в Україні, а найголовніше: встановити пам’ятник дивізійникам, полеглим у битві під Бродами.

Створена ним ініціативна група долучилася до роботи студентського гуртка з побудови монумента
у селі Ясенів поблизу містечка Броди.Доля саме цього пам’ятника була трагічною: після офіційного відкриття 20 травня 1991 року невідомі зруйнували його через місяць.

Окрім того, в регіональних газетах 17 грудня 1991 року було розміщено оголошення із закликом до колишніх дивізійників долучитися до організації братства. Одразу ж відгукнулися Володимир Малкош із Івано-Франківська та Богдан Стасів із Тернополя: саме вони розпочали активну підготовку на місцях.

Галицьке братство було створено як окрему структурну частину Братства колишніх вояків із головним осередком у Торонто, Канада, діяльність якого розпочалася ще у 1950-х та охоплює Велику Британію, Австралію, Німеччину, Аргентину, США та інші країни.

Його членами стали як колишні вояки дивізії, так і члени її допоміжних частин: юнаки СС і медсестри.  Галицьке
братство стало активною громадською організацією та діяло у тісному зв’язку з іншими ветеранськими рухами і молодіжними організаціями Західної України. Передусім, це:

  • Братство колишніх вояків УПА імені Тараса Чупринки,
  • Спілка політв’язнів України,
  • «Пласт»,
  • СУМ
  • тощо.

Кожна станиця Галицького братства ухвалила свій статут.

Тернопільська станиця Галицького братства колишніх вояків Першої Української дивізії УНА

Дата створення – 4 квітня 1992 (м. Тернопіль, організаційні збори).

Голова – Богдан Стасів.

Мета діяльності:

  • відтворенні історичної правди про українські військові формування періоду визвольних змагань за незалежність України в часи І-ої та ІІ-ої світових воєн,
  • соціальний захист своїх членів та залучення їх до активної діяльності в громадському та політичному житті країни
  • надання матеріальної і моральної підтримки членам Братства, а також вдовам…
  • пошуки поховань вояків дивізії… сприяння побудові збройних сил України та виховання національно-свідомої молоді.

Дарування книжок, «Вістей Комбатанта», фотографій, пропам’ятних значків тощо місцевим школам, молодіжним і громадським організаціям, музеям, державним бібліотекам, а також допомога в облаштуванні виставок про
українські військові формування тощо стала одним із основних напрямів діяльності Братства.

Цікавою ілюстрацією є надання матеріалів Заліщицькому відділу Тернопільського краєзнавчого музею для створення експозиції «Українська дивізія “Галичина” в боротьбі за Соборну, Незалежну Україну».

Розгорталася і благодійна діяльність. Зокрема, це дарування 250 простирадл Тернопільській обласній дитячій лікарні чи одноразова благодійна допомога молодіжній організації «Пласт». За посередництвом Братства і громади у Тернопільській області було облаштовано такі меморіальні місця:

  • пам’ятник українському генералові дивізії Павлу Шандруку у м. Ланівці;
  • пам’ятник «Борцям за волю України» у с. Поручин на Бережанщині, присвячений д-ру Яромиру Олесницькому – сотнику УПА і лікареві дивізії «Галичина», а також усім воякам УПА, що загинули поблизу і поховані на місцевому цвинтарі. Його збудовано з ініціативи Тернопільської станиці та відкрито 18 серпня 1996 року (проект Богдана Стасіва й архітектора Василя Зорика) за фінансової підтримки Братства дивізійників в Австралії та родини д-ра Олесницького;
  • вулиця вояків дивізії «Галичина» у Тернополі та відповідна меморіальна дошка (для порівняння, в Івано-Франківську є вулиця Української дивізії);
  • алея берізок вояків дивізії «Галичина» у Тернополі.

Галицьке братство також активно співпрацює із братством «БродиЛев», яке з 1991 року також з’явилося і в Україні. Його діяльність розпочалася у США ще 1952 року і полягає в охороні й упорядкуванні воєнних могил вояків УСС, УГА, армії УНР, УПА і дивізії у різних країнах світу.

В Україні одним із основних завдань товариства «Броди-Лев» є пошук братських могил і поодиноких останків, розкопки та перепоховання дивізійників, полеглих під час битви під Бродами, на території навколишніх сіл. Його багаторічним головою був колишній дивізійник із Нью-Йорка Юрій Ференцевич.

28 лютого 1994 року Львівська обласна державна адміністрація видала розпорядження про створення військового цвинтаря-меморіалу полеглих вояків дивізії «Галичина», Червоної Армії та вермахту поблизу села Червоне Золочівського району.

Тут побудовано капличку і встановлено символічні пам’ятники у вигляді білих хрестів. Станом на 2001 рік тут перепоховано 357 останків, знайдених у околицях.

У сусідньому з Червоним селі Ясенові Бродівського району на горі Жбир 2008 року відбулося освячення нового пам’ятника-обеліска «Меморіал дивізії «Галичина».

Щорічні урочистості в роковини Бродівської битви відбуваються в липні для вшанування пам’яті в установленому порядку: Спочатку на горі Жбир, потім у селі Підгірці, і закінчуються на Меморіальному цвинтарі в селі
Червоному Львівської області. Саме це місце обрано не випадково: тут потрапили в радянський полон ті, кому не вдалося вийти з оточення, а деякі частини дивізії спромоглися здійснити прорив із Бродівського котла у липні 1944 року.

Аналогічне за структурою «місце пам’яті» є у Львові на Личаківському кладовищі.

Державна комісія із розслідування у справах воєнних злочинців, створена в Канаді 1985 року на вимогу парламенту, після проведеного дослідження опублікувала чіткий висновок: «Обвинувачення членів Дивізії у воєнних злочинах ніколи не були доказані, ані в 1950 році, коли їх вперше висунено, ані в 1984 році, коли їх повторено, ані тепер перед цією Комісією».

Джерела:

Галицьке братство колишніх вояків І УД «Галичина» УНА: 1992–2002 [Текст] . – Львів, 2002. – 92 с.

Кравець, Р. Колишні вояки дивізії «Галичина»[Електронний ресурс] / Р. Кравець // Українці в Сполученому королівстві : інтернет-енциклопедія. — [Великобританія ?], 2008—2018. — Режим доступу: http://www.ukrainiansintheuk.info/ukr/01/kolyshni-u.htm, вільний.

Хом’як, О. В. Галицьке братство колишніх вояків Першої Української дивізії Української національної армії:
заснування та діяльність [Електронний ресурс] / О. В. Хом’як// Електронний архів Національного університету
“Києво-Могилянська академія” : Наукові записки. Том 143. Історичні науки. — Київ, 2002—2016. — Режим доступу: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/2664/Khomiak_Halytske_bratstvo_kolyshnikh.pdf?sequence=1&isAllowed=y , вільний.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1733 публікацій.

Залишити відповідь