ГАЛУЩИНСЬКИЙ Михайло Миколайович

ГАЛУЩИНСЬКИЙ Михайло Миколайович (26.09.1878, с. Звиняч, нині Чортківського району Тернопільської області — 25.09; за ін. даними 23.09.1931, м. Львів) — український педагог, військовик, публіцист, культурно-освітній і громадсько-політичний діяч. Командант Легіону Українських Січових Стрільців.

Народився в с. Звиняч Чортківського повіту на Тернопільщині в родині священника. Як згадував один із його співпрацівників Степан Шах«визначався він кремезною будовою тіла, високою особистою культурою, був скромний, ввічливий, ціле життя остав справжнім безсеребренником, непохитним ідеалістом, постійним оптимістом, полумінним бесідником; ми, в «Просвіті», називали його «українським Демостеном» .

Його батько, Микола Галущинський (1852–1923) був тоді священником церкви Перенесення Мощей Св. Миколая у містечку Струсові, а з 1882 року – парохом церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Звинячі.

“Його батько був парохом у Звинячи, повіт Чортків, а старший брат о. Др Теодозій ігуменом (опісля навіть архимандритом) Ч.С.В.В., молодший Др Микола адвокатом в Самборі, а наймолодший Іван професором гімназії в Тернополі, а після в Самборі; одинока сестра була замужна за катехитом гімназії о. Д-ром І.Фіґолем”, – писав С.Шах.

Згодом о. Теодозій Галущинський (1882–1952) став ректором Львівської греко-католицької духовної семінарії, а Іван Галущинський (1883–1944) – головою Товариства “Рідна Школа”.

Закінчив Тернопільську гімназію. У 1898 — 1900 — Навчався у Львівському університеті; 1900 — 1901 — у Віденському університеті. В студентські роки брав активну участь в українському громадсько-політичному житті, очолював «Академічну громаду» у Львові та «Січ» у Відні.

Разом з В. Старосольським, А. Крушельницьким, Л. Цегельським, С. Горуком видавав перший український студентський журнал «Молода Україна», в якому пропагувалася ідея побудови незалежної української держави.

1901 — Після закінчення університету деякий час працював викладачем у Золочівський гімназії
з 1909 — директор Рогатинської гімназії, св. Володимира. В цей період Галущинський став визначним організатором гімназійної освіти в Галичині.

1914—14 березня 1915 — призначений Бойовою Управою УСС командантом Легіону Українських Січових Стрільців. З середини 1915 військовий референт при командуванні австрійської армії.

Для галицьких русинів військова кар’єра не була привабливою, вони намагалися стати священиками, адвокатами, урядовцями. Тому так мало було в австрійському війську офіцерів-українців.

Тому Легіон УСС довелось очолити директорові гімназії Михайлові Галущинському. Саме він організував складання присяги січовиками на вірність Габсбурзькій монархії в Стрию 3 вересня 1914 року.

Хоча тоді ж з ініціативи Дмитра Вітовського січовики склали таємну присягу на вiрнiсть Українi, яку прийняв священик о. Осип Нижанківський. Таким був її текст:

«Я, Український Січовий Стрілець, присягаю українським князям, гетьманам, Запорізькій Січі, могилам і всій Україні, що вірно служитиму Рідному Краєві, боронитиму його перед ворогом, воюватиму за честь української зброї до останньої краплі крови. Так мені Господи Боже й Архангеле Михаїле допоможіть. Амінь».

21 січня 1915 року командантом УСС призначили отамана Гриця Коссака, а Михайло Галущинський став референтом у справах УСС при штабі ХХV корпусу генерала Гофмана.

1918 — активний учасник Листопадового повстання у Львові.
1923—1931 — очолював організацію «Просвіта», яка під його керівництвом перетворилася в значну громадсько-освітню організацію.

1921—1924 — професор Львівського (таємного) Українського Університету. 1925 став одним з співзасновників і провідним членом Українського Національно-Демократичного Об’єднання (УНДО).

1928—1931 був обраний сенатором і віце-президентом (віцемаршалоком) польського сенату від УНДО. Помер і похований у Львові на Личаківському цвинтарі.

1923—1931 —голова (з 1929 — почесний член) товариства «Просвіта» у Львові. Засновник першої прилюдної (публічної) бібліотеки у Золочеві. Голова Золочівської та Рогатинської філії твоариства «Просвіта». Особливого значення надавав розвиткові бібліотечної та видавничої справи, вважаючи що:

«Кожен нарід, котрий називає себе культурним і хоче, щоби його таким уважали, мусить рішуче звертати увагу на все те, що давало би йому повне право до такої назви. Одним з доказів правдивої культури буде книжка і відношення громадянства до книжки… Книжка має стати одним із найліпших і найвірніших приятелів народу».

Як кандидат від УНДО, Галущинський обирався по Станиславівському округу послом до Польського Сенату (1927) та Сейму (1930). У першій каденції був віце-маршалком Сенату, головою Сенатської комісії з освіти та культури, у другій — віце-президентом Українського клубу в Сеймі.

Користуючись мандатом недоторканості, як віце-маршалок Сенату, у той час, коли більшість українських послів було арештовано, він доносив до іноземної преси та міжнародних організацій зміст скарги Української Парламентарної Репрезентації на дії Уряду до Лігі Націй, відомості про факти злочинних дій проти цивільного населення в ході «пацифікації».

Співробітник «ЛНВ», співредактор «Молодої України». Автор низки наукових праць, передовсім на теми позашкільної освіти.

Перенасичене тривогами та турботами сподвижницьке життя не могло не позначитися на здоров’ї — Михайло Галущинський несподівано та передчасно пішов з життя у вересні 1931 року, коли йому ще не сповнилося 53 років.

28 вересня у родинному селі Галущинських, Звинячі Чортківського району, відбулися урочистості із вшанування Михайла Галущинського. На будинку Звиняцької загальноосвітньої школи встановлено меморіальну таблицю, що нагадуватиме про нього. З 2018 року Звиняцька школа – носить почесне ім’я Михайла Галущинського.

Джерела:

Науменко К.Є. ГАЛУЩИНСЬКИЙ Михайло [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – Київ, 2004. – 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Galuschynskij_M (останній перегляд: 30.07.2019)

Шах С. Львів – місто моєї молодости. Цісарсько-Королівська Академічна Гімназія. – Мюнхен, 1956. – Ч. 3. – Режим доступу: https://zbruc.eu/node/13354 (останній перегляд: 30.07.2019).

ГАЛУЩИНСЬКИЙ Михайло Миколайович [Текст] // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; ред. кол.: Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна (голова), В.І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. — С. 93. — Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_mi/cgiirbis_64.exe?&I21DBN=FCTG&P21DBN=FCTG&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=EIF0000083%2Epdf, вільний. — Дата ост. пер.: 01.10.2019.

Степаненко, О.  До вінка осінніх квітів [Текст] : 140 років від дня народження Михайла Галущинського / О. Степаненко // Золота Пектораль. — 2018. № 2—3 (42—43). — С. 142—145. — Режим доступу: http://greenworld.in.ua/index.php?id=1541091480, вільний. — Дата ост. пер.: 01.10.2019.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2729 публікацій.

Залишити відповідь