ФРАНКО Іван Якович

18.11.2016 | Автор: | Категорія: Історія регіону
ФРАНКО Іван Якович (псевд. – Джеджалик, Живий, Кремінь, Мирон та ін.: 27 (за ін. даними 25). 08. 1856, с. Нагуєвичі, нині с. Івана Франка Дрогобицького р-ну Львів, обл. – 28. 05. 1916, м. Львів) – письменник, публіцист, вчений, громадсько-політичний діяч. Доктор філософії (1893). Почесний доктор Харківського університету (1906). Дійсний член НТШ (1899).

Закінчив гімназію в м. Дрогобич (1875, нині Львівська обл.). Навчався у Львівському та Чернівецькому університетах; закінчив Віденський університет (1893, Австрія). Літературну діяльність розпочав у 1868 році.

1-й твір опублікував у 1874. Активіст громадського і політичного життя: у Львівському університеті – член студентської організації “Академічний гурток”; член редакції “Praca”; за політичну діяльність виключений зі Львівського університету, пережив 4 арешти, відбував тюремне ув’язнення у Львові та Коломиї (нині Івано-Франківської обл.).

Через утиски влади 1886-96 змушений працювати в польських виданнях. 1890 – співорганізував із В. Будзиновським, Є. Левицьким, М. Павликом РУРП, її 1-й голова (до 1898), співредактор журналу “Народ” (1890-95). Від 1899 – член Української національно-демократичної партії; активну участь у політ, житті припинив у 1904.

Із Михайлом Павликом – співвидавець журналів “Громадський друг” (1878), альманахів “Дзвін” (1878) і “Молот” (1898); організатор і відповідальний редактор журналу “Житє і слово” (1894-97) та інших видань; редактор і член редколегій багатьох газет (“Діло”, 1883-85 та ін), журналів (“Світ”, 1881-82, “Зоря”, 1883-86 та ін.), збірників тощо. Дописувач до низки періодичних українських (Київ) і зарубіжних (Варшава, Відень, Петербург, нині Санкт-Петербург, РФ) видань.

У НТШ: 1898-1901, 1903-12 очолював філологічну секцію, 1898-1900, 1908-13 – етнографічну комісію; редактор багатьох видань товариства, зокрема 1898-1907 із В. Гнатюком та М. Грушевським редагував “Літературно-науковий вістник”.

Автор (українською, польською, німецькою мовами) близько 4000 літературних і публіцистичних творів, наукових праць із теорії та історії літератури та літературної критики, мовознавства, історії, фольклористики та етнографії, образотворчого мистецтва, театру, історії, економіки, філософії, соціології, політики; перекладів із 14 мов; статей, рецензій та ін.

Серед найвідоміших літературних творів: вірші “Каменярі” (1878), “Вічний революціонер” (1880), “Не пора, не пора…” (1880; став одним із національних гімнів); поема “Мойсей” (1905); повісті – “Boa constrictor” (1878), “Борислав сміється” (1881), “Захар Беркут” (1883), “Основи суспільності” (1895), “Для домашнього огнища” (1897), “Перехресні стеж-ки” (1900); драми – “Украдене щастя” (1893), “Сон князя Святослава” (1895): казка-поема “Лис Микита” (1890); перша в укр. історіографії праця у жанрі істор. біографії “Життя Івана Федоровича та його часи” (1883).

Прижиттєві видання: збірок поезій “З вершин і низин” (1887), “Зів’яле листя” (1896), “Мій ізмарагд” (1897), “Із днів журби” (1900), “Semper tiro” (1906), збірок оповідань “Галицькі образки” (1885), “У поті чола” (1890).

Як відомо, саме Іван Франко започаткував моду на українську вишиванку.

На Тернопільщині Франко побував у майже 50 населених пунктах. 1883: зупинявся в Тернополі (лютий); побував у містечку (нині смт) Підволочиськ, де переклав вірш “Похорони” Г. Гейне.

Наприкінці 1883 Франко гостював у батька свого приятеля Василя Лукича (В. Левицького) в с. Завалів (нині Підгаєцького району), після чого опублікував у газеті “Зоря” мистецтвознавчий нарис “Два образи в церкві Завалівській”; 2006 на буд. ЗОШ І—ІІ ст., встановлено меморіальну таблицю.

1884: після відвідин Тернополя Франко в поетичному циклі сатиричних мініатюр “Сучасна літопись” зобразив події у місті й на його околицях, зокрема, у творі, датованому 19 червня 1884, змалював, як австрійські власті придушували “тернопільський бунт” міщан, котрі виступили проти нововведених дорожніх податків і незаконних повинностей.

Ті ж події та розправу жандармів над жителями м. Копичинці (нині Гусятинського р-ну) описав у статті “Бунти в Тернополі і Копичинцях” у варшавській газеті “Рrawda” 24 травня 1884.

Побував у Підволочиську. 22-23 листопада з В. Федоровичем відвідав Р. Чарторийського в с. Яблунів (нині Гусятинського р-ну; 1991 тут встановлено меморіальну  таблицю та погруддя Франка, скульптор І. Мулярчук).

1883-84 (з перерв.) проживав у с. Вікно нині Гусятинського району, де опрацьовував родинний архів І. Федоровича, написав його біографію, поезії “N. N.” (березень), “Молодому другові” (квітень), “Беркут” (травень), “Vivere Memento”, “Журавлі” (жовтень), “Не покидай мене, пекучий болю…” (листопад), завершив наукові праці “Розмови про гроші і скарби”.

На основі документів архіву І. Федоровича про економічне становище галицького селянства 1810-48 згодом написав праці “Критичний огляд до подій 1846 року, особливо в Східній Галичині”, “Історія скасування панщини в Галичині 1848-50”, “Гримайлівський ключ в р. 1800” та ін.

Розмова Ф. з В. Федоровичем про потребу проведення крайових етнографічних і господарських виставок дала матеріал для його статті “Постоянна виставка у Тернополі” (1885). Знайдений у архіві лист (1846) про різню у Кальварії (Польща) відображено у поемі “Панські жарти” (1887, допов. вид. 1893, 1911) і стало основою оповідання “Різуни”.

На честь перебування Франка у Вікні споруджено пам’ятник (1956), встановлено меморіальну таблицю (1987), діє кімната-музей; поблизу села – так звані скелі Франка.

1885: у серпні Франко з Є. Гушалевичем, М Івасюком, О. Нижанківським, Ю. Панькевичем, К. Студинським, К. Устияновичем та ін. – учасник мандрівки львівських студентів за маршрутом Тернопіль-Теребовля-Чернівці (до Ю. Федьковича).

1 серпня Франко прибув до Тернополя, зупинився в будинку адвоката І. Зарицького (нині вул. За Рудкою). В будинку “Руської бесіди” виголосив промову про служіння творчої інтелігенції трудовому народу, її внесок у загальнолюдську культуру.

2 серпня оглянув місто, замок, будинок бурси (нині вул. С. Качали); на літературно-музичному вечорі (у залі замкового палацу) слухав виступ ансамблю Є. Любович, в якому співала С. Крушельницька, та чоловічого хору Й. Вітошинського зі с. Денисів (нині Козівського р-ну).

3 серпня в с. Прошова (нині Терноп. р-ну) учасники мандрівки гостювали в О. Варапучинського, із розмови з ним Франко почерпнув дані про аматорські вистави львівських семінаристів 1841, якими скористався в наук, праці “Руський театр у Галичині” (1885).

У містечку Микулинці (нині смт Теребовлянського р-ну) Франко планував виголосити доповідь, проте поліція заборонила (епізод приїзду Франка до містечка зобразив М. Гончарук – картина “Іван Франко в Микулинцях” (1956), зберігається у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї).

У с. Конопківка (нині Теребовлян. р-ну) Ф. та учасники мандрівки зупинялися в приміщенні водолікарні, у м. Теребовля оглянули ратушу, архітектурні споруди, замок (1999 в місті споруджено пам’ятник Франку, скульп. В. Одрехівський).

За переказами, побував Ф. і в с. Романівка (нині Теребовлян. р-ну). Через переслідування поліції Франко змушений 5 серпня залишити Поділля.

1887: від 27 червня до серед, липня Франко як кореспондент г. “Kurjer Lwowski” відвідав у Тернополі 2-у крайову етнографічну виставку в міському парку (нині Старий парк) та будинок міського магістрату, підготував матеріали для газети “Kraj”.

Іван Франко. Етнографічна виставка у Тернополі

1894: влітку на запрошення А. Чайковського приїжджав до Бережан, оглянув місто, замок і ратушу, де розташувалася гімназія, в якій навчався М. Шашкевич (на будинку, де зупинявся Ф., 1981 встановлено меморіальну таблицю, скульптор З. Мігоцький).

Побував у с. Жуків у С. Лепкого (Марка Мурави), з ним і А. Чайковським ознайомивсь із книгозбірнями в селах Краснопуща і Рай (всі нині – Бережанського р-ну).

1895: у серпні Франко зі сім’єю проживав у О. Глібовицького – родича А. Чайковського в с. Цигани (нині Борщівського р-ну; 1992 тут встановл. пам’ятник Ф.), де записав 18 етнографічних замальовок (про перебування у Циганах згадували Б. і Л. Лепкі, З. Кузеля та ін.).

За свідченням сучасників, Франко бував у м. Борщів. Того ж року гостював у А. Грицуняка в с. Чернихівці (нині Збараз. р-ну; 1991 встановлено меморіальну таблицю), записав від нього кілька сатиричних оповідань (1898-легенду “Чоловіка не наситиш”); одна з розповідей А. Грицуняка – в основі оповіданні Франка “Свинська конституція” (1896).

Після смерті Грицуняка Франко видав брошуру “Антін Грицуняк, його житє та смерть і спадщина, яка по нім лишилася для нас”; Л., 1900).

26 грудня у м. Збараж Ф. виступав на вічі з доповіддю про причини еміграції західноукр. селян; після огляду Збаразького замку написав вірш “Збаразька експедиція” (меморіальні таблиці на честь перебування Франка у місті встановлено на будинку СШ № 2 (1970) та будинку НРУ (1991), 1992 споруджено пам’ятник Франку, скульптор В. Одрехівський).

1894-95, 1897, 1902 гостював у П. Думки в с. Купчинці, де записав істор. пісні “Ой Морозе, Морозенку…”, “Літай, літай, сивий орле…”, “Ой не три дні та не три неділі…” (П. Думка матеріально підтримував хворого Ф. та його сім’ю).

Франко – ініціатор перейменування х. Микитівка на с. Драгоманівку (нині Козів. р-ну). В Купчинцях і Драгоманівці Франко зустрічався з А. Білим, С. Гарматієм, Мих. Косарем та ін., виступав на вічах, організовував діяльність селян-радикалів. 1970 в Купчинцях із ініціативи І. Блажкевич і В. Хоми спорудж. пам’ятник Франку (скульп. І. Гончар); 1976 встановлено погруддя Франку в с. Покропивна Козівського р-ну. Про перебув. Ф. у Купчинцях йдеться в спогаді І. Блажкевич “Іван Франко в с. Купчинцях” (1956).

1896: 24 травня Франко приїжджав до Тернополя з передвиборною радикальною агітацією (у дорозі написав вірш “В ва¬гоні”). Перебуваючи на Збаражчині, зупинявся в А. Шмітельського у с. Залужжя, привіз заборонену літературу для відправлення в Росію; побував у селах Тарасівка (приїздив до Я. і Д. Остапчуків) і Базаринці (всі нині – Збаразького р-ну).

1897: 2 лютого в Тернополі виступив із промовою на селянському вічі. Тоді ж Франко отримав від адвоката Гриневецького рукописні спогади шляхтича (1845), де знайшов підтвердження фактологічному матеріалові, викладеному в поемі “Панські жарти”. У червні виступив на вічах у Збаражі та вдруге – в с. Чернихівці; побував в Підволочиську.

1898: як кандидат до австрійського парламенту по виборчому округу Тернопіль-Збараж-Скалат 14 травня виступив із промовою “Панщина і її скасування та наслідки” на передвиборч. зібранні в с. Тарасівка (нині Збараз. р-ну);

16 травня Франко та Лесь Мартович прибули до Тернополя, де їх зустріли П. Думка, А. Шміґельський та ін.

17 травня Ф. виступав на вічі у Тернополі й на передвиборчих зборах, а також перед жителями передмістя Загребелля та с. Кутківці (нині належ, до М.Тернопіль);

18 травня – на зборах у с. Курівці (нині Зборів, р-ну), побував також у селах Настасів, Вел. Глибочок, Чистилів (всі нині – Терноп. р-ну) та ін. населених пунктах Тернопільського повіту.

У травні цього ж року приїжджав до Збаража, виступав на передвиборчих зборах у навколишніх селах: Добромірка (зустрічався з А. Марцинюком, записав від нього кілька нар. пісень, згодом надрук. у ж. “Народ”; мемор. табл. 1971), Клебанівка, Лозівка (побував двічі-1898 і 1902), Нове Село (нині всі – Підволочиського р-ну), 19 травня – в с. Заднишівка (нині належ, до смт Підволочиськ).

У Новому Селі зупинявся в М. Гординського (на буд., де він проживав, встановл. мемор. табл.; є пам’ятник Ф., 1966, скульп. В. Сколоздра). Виступав на передвиборчих зборах у Підволочиську (нині ім’ям Ф. назв, школа-гімназія, від 2001 діє кабінет франкознавства, 1992 встановл. погруддя).

1902: у травні перебував у Тернополі для висвітлення селян, страйків на Поділлі та участі в передвиборчої агітації за “мужицьких послів” до галицького сейму, зупинявся в готелі “Подільський” (згодом – готель “Україна”, нині – діловий центр), удруге проживав тут у грудні 1911 (встановл. пам’ят. табл.).

1905: 2 квітня в буд. “Міщанського братства” (нині – обл. філармонія) виступав на селян, вічі з рефератом про справу нар. освіти; 17 грудня 1911 на запрош. “Учительської громади” в цьому приміщ. читав поему “Мойсей” (епізод зобразив І. Богиня у картині “Іван Франко читає поему “Мойсей”, 1956; зберіг, у ТОКМ;) наступного дня Ф. і Я. Ярема здійснили санну поїздку Тернополем та околицями (Загребелля).

1913 востаннє побував на Тернопільщині, зокрема в Підволочиську й навколишніх селах. 1914 з ініціативи О. Маковея іменем Ф. назв. вул. у селах Дзвиняч і Касперівці (обидва нині – Заліщиц. р-ну). Тернопіль та його околиці Ф. не раз згадав у оповіданнях “На дні” (1880), “Вільгельм Тель” (1884), “Місія”, “Чума” (обидва – 1887), “Між добрими людьми” (1890) та ін. творах.

Підтримував зв’язки з уродженцями Тернопільщини Г. Бітеляйзеном, Є. Бохенською, І. Волянським, Л. Гарматієм, А. Казновським, Б. Лепким, Д. Лукіяновичем, В. Навроцьким, Є. Олесницьким, О. Роздольським та ін.; співпрацював із В. Білинським, С. Даниловичем, В. Лучаківським та ін.

У Тернополі іменем Ф. названі вулиця, гімназія; споруджено пам’ятник (скульптор І. Сонсядло, 1995), мемор. таблиці на вул. Й. Сліпого та Кн. Острозького (обл. філармонія); у ТОКМ зберігаються експонати (зокрема, картина Г. Томенка “Народні пісні” (І. Франко та М. Лисенко серед селян), 1977), у ДАТО – архівні матеріали, пов’язані зі життям і творчістю Франка.

1939-48 діяв Тернопільський український драматичний театр ім. І. Франка. Окремі твори Франка поставлені на сцені Тернопільського обласного музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка (нині акад. обл. драм, театр).

2006 видано книгу Я. Яреми “Хронологія життя і творчості Івана Франка” (Видавничий центр Львівського національного університету); 2007 – монографію М. Ткачука “Лірика Івана Франка” (К.).

Опубліковано книги П. Медведика та І. Михайлюка “Іван Франко і літературна Тернопільщина” (Л., 1963), “Іван Франко на Збаражчині” (Збараж, 1991); В. Хома видав книжку “Іван Франко в Купчинцях і Драгоманівці” (Козова, 1996); львів. письменник Л. Різник опублікував роман “Самотність пророка” (2005).

У 2004 у м. Чернівці видано збірку І. Труша “Іван Франко — Ivan Franko. Poesia – Поезія” (переклади італійською мовою); поетичні твори присвятили Франку письменники-уродженці Тернопільщини С. Будний, В. Вихрущ, І. Гнатюк, Б. Демків, Р. Лубківський, Б. Мельничук, Г. Петрук-Попик, Б. Щавурський та ін.

Окрім названих, пам’ятники Ф. встановлено у містах Борщів (1983), Заліщики (1956), Чортків (1959), селах Возилів (1958, Бучац.), Ворвулинці (1972) і Лисівці (1957, обидва – Заліщиц.), Киданці (1966, Зба-раз.), Лука (1958, Монастирис), Палашівка (1963) і Полівці (1959, Чортків. р-нів) та ін.

Образи Франка та героїв його поезій і прози відтворені у роботах Я. Омеляна, Б. Ткачика, Є. Удіна, М. Цибулька, П. Шпорчука та ін. сучасних художників; частина цих робіт зберіг, у ТОКМ і ТОХМ. 2008 в Тернополі вид. кн. Б. Мельничука і В. Уніята “Іван Франко і Тернопільщина”.

Іван Франко й Тернопільщина Продовжити читати →

Джерело:

Щербак, Л.  ФРАНКО Іван Якович  [Текст] /Л. Щербак.  // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. Тернопіль, 2008.  Т. 3 : П — Я (додат.).  С. 528-531.

 

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1634 публікацій.

Коментарі (11)

  1. […] математику. У 1911 р. під час приїзду до Тернополя Івана Франка та читання ним поеми «Мойсей» у Міщанському братстві […]

  2. […] здійснив перші етнографічні записи (1904); разом з І. Франком – учасник науково-етнографічної експедиції на […]

  3. […] проживала перекладач, збирач фолькльору, наречена І. Франка Ольга Рошкевич; душпастирював (1932-1938) публіцист, […]

  4. […] з І. Зілинським, С. Крушельницькою, Б. Лепким, І. Франком та іншими культурними і громадсько-політичними […]

  5. […] з І. Франком (уперше зустрівся 1875), який влітку 1894 на запрошення […]

  6. […] навчаючись у гімназії, О. Маковей познайомився з Іваном Франком, і це, як він сам пізніше згадував, справило великий […]

  7. […] Євгенія Бохенська з І. Франком, В. Гнатюком, М. Грушевським, М. Коцюбинським, В. […]

  8. […] 1911 році в приміщенні нинішньої обласної філармонії Іван Франко читав свою поему «Мойсей». На вулиці гетьмана П. […]

  9. […] Костів-Гуска, І.Верхратський, В.Юрчак та ін. Тут бували І. Франко, М.Кропивницький, Лесь […]

  10. […] ФРАНКО Іван Якович » Тернопільщина до Іван Франко. Етнографічна виставка у Тернополі […]

  11. […] ФРАНКО Іван Якович » Тернопільщина до Іван Франко. Етнографічна виставка у Тернополі […]

Залишити відповідь