Джурин, село Тернопільської області

Село у Чортківському районі Тернопільської області. До села приєднано хутори Бучацький (Бучацька) і Кадуб. Розташоване на правому березі р. Джурин, ліва притока Дністра, за 18 км від районного центру; залізнична зупинка. Через село пролягли автошлях і залізниця Чортків–Бучач. Територія – 3,02 кв. км. Дворів – 449. Населення – 1161 особа (2014).

Перша письмова згадка датована 1607 роком. За переказами, назва села походить від слова «джура». На думку вченого О. Трубачова, назва р. Джурин, а відтак і села походить від німецького слова «gerund», що означає джерело.

У Джурині була дерев’яна церква (1773). 1785 р. в селі проживали 667 осіб. Мешканці Джурина займалися рільництвом, ткацтвом, столярством, кравецтвом. 1880 р. велика земельна власність належала Миколі Волянському; 1902 р. – Марії Богуцькій.

За статистикою, у селі в 1900 р. – 1794 жителі, 1910 – 1907, 1921 – 1836, 1931 – 1986 жителів; у 1921 р. – 323, 1931 – 421 двір. За Австро-Угорщини функціонували 2-класна школа з українською мовою навчання; за Польщі – 5-класна утраквістична (двомовна); працювали пошта, залізнична станція, корчма, кілька єврейських крамниць.

Деякі мешканці Джурина виїхали на заробітки у Канаду, Арґентину і США. Діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», «Союз Українок», «Рідна школа» та інших; кооператива «Згода», читальня ім. Качковського з кооперативою «Джерело».

 

Під час Першої світової війни до Леґіону УСС зголосився мешканець села Володимир Починок. Біля Джурина відбувалися бої російських і австро-угорських військ.

1927 р. побудовано читальню «Просвіти» – з ініціативи Івана Блаженка, який повернувсь із США. При читальні працювали бібліотека, філії «Союзу Українок» та інших товариств. У селі діяли  духовий оркестр, театральний гурток, хор (керівник Антон Івахнюк). Перед Другою світовою війною в селі зведено костел.

Під час пацифікації в Джурині польські жандарми знищили зерно, борошно, ікони в хатах мешканців. Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 85 мешканців села.

Пам’ятки:

  • церква Успіння Праведної Анни (УПЦ КП, 1902; кам’яна),
  • храм Успіння святої Анни (УГКЦ, 1938; реставрована з колишнього костелу у 2000),
  • «фіґура» Пресвятої Богородиці (2002 р.).
  • Споруджено пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967 );
  • відновлено пам’ятний хрест на честь скасування панщини;
  • насипано символічну могилу Борцям за волю України (1993).

Діють ЗОШ 1–3 ступенів, дитячий садочок, громадський музей духовного відродження «Берегиня» (1972), будинок культури, бібліотека, музична школа, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, відділення зв’язку, пекарня, млин, торговий центр, стадіон.

Серед відомих уродженців Джурина:

  • Євген Баран (1961 р. н.) – науковець, літературознавець, член НСПУ, громадський діяч;
  • Іван Боднар (1897–р. і м. см. невід.) – вчений у галузі сільського господарства;
  • Стефан Квасниця (1893–1969) – громадський діяч;
  • Костянтин Кузик (псевд. – Кость Джуринка, Подруцький, Джуринський; 1909–1989) – педагог, письменник, літературо- і мистецтвознавець, фольклорист, публіцист, перекладач, редактор (Польща);

  • Євген Лащик (1937–1995) – філософ (США);
  • Мирон Маланюк (1931–2011) – вчений у галузі математики, професор, педагог, громадський діяч;
  • Орест Маланюк (1939–1971) – педагог, громадський діяч;
  • Ольга Нагаєвська (з дому – Цепенда; 1918 р. н.) – громадська діячка;
  • Іван Німчук (1891–1956) – журналіст, видавець, редактор, громадський діяч, політв’язень (Канада);
  • В. Палажук – актор;
  • Мар’ян Починок (1931–1996) – заслужений учитель Української РСР, громадський діяч, господарник;
  • Тамара Сеніна (1949 р. н.) – журналіст, краєзнавець, літератор, член НСЖУ (2007 р.);
  • Микола Сисак (1890–1959) – вчений у галузі медицини;
  • Кирило Цепенда (1914–2003) – дириґент, музичний діяч;
  • Іван-Юліян Шпитковський (1880–1969) – історик, педагог, громадський діяч;
  • Олександр-Станіслав Шпитковський (1881–1969) – релігійний діяч, педагог, історик, громадський діяч.

Видано книжку «Село Джурин: люди, роки життя, їх долі і результати невтомної праці» (2009).


Бучацький (Бучацька) – хутір приєднаний до с. Джурин; розташований за 1 км від нього. У 1952 р. на хуторі – 3 будинки, 6 жителів.

Кадуб – хутір приєднаний до с. Джурин; розташований за 0,2 км від нього. У 1952 р. на хуторі – 2
будинки, 6 жителів.

Джерела:

Волинський, Б. Джурин [Текст]  /Б. Волинський, Б. Пиндус // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 488.

Гуцал, П. Джурин [Текст]  /П. Гуцал, М. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах. Том 3. – Тернопіль, 2014. – С. 465—466 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 825 публікацій.

Залишити відповідь