ДРАМАТУРГИ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ

07.10.2019 | Автор: | Категорія: Письменники
Розвиток драматургії, її сценічно-мистецька вартість, різноманіття жанрів і тем є важливим чинником для успіху театру, кіно і телебачення. Також інсценізації художніх творів, переклади драматичних творів і лібрето опер та оперет українською мовою із зарубіжних літератур, збагачують наш театр.

Драматичний твір є найскладнішим літературним жанром, і його творці, зокрема талановиті, появляються дуже рідко. Письменники — уродженці та вихованці Тернопільщини як минулого, так і нашого часу — за півтора століття зробили свій внесок в українську драматургію і тим сприяли успішному розвиткові театрального мистецтва. Дехто з них пожинав плоди всеукраїнського визнання.

Першим автором нової драматургії був наш земляк з Бережан Рудольф Мох (1816–1892). Починаючи з 1848–1849 років, ним написані і опубліковані у Львівській газеті «Зоря галицька» п’єси «Терпен-спасен» та «Розпука орендаторська» та були поставлені аматорами у Львові.

Той же автор закінчив 1849 р. і видав окремою книжкою п’єси «Справа в селі Клекотині», яку І. Франко назвав «першою спробою української комедії в Галичині», а також драму у віршах «Опікунство», яку 1864 р. поставив професійний Театр товариства «Українська бесіда» у Львові.

П’єси Р. Моха були спрямовані проти панщизняного ладу і безправ’я народу, мали також антиалкогольні мотиви.

Другим з черги драматургом, родом з Палашівки на Чортківщині, був Іван Гушалевич (1823–1903). Його мелодрама з гуцульського життя «Підгоряни» з музикою М. Вербицького одержала першу премію на конкурсі у Львові і була поставлена 1865 р. режисером О. Бачинським у Театрі «Бесіди» у Львові, у гастролях у Тернополі, Бережанах та інших містах Галичини; була в репертуарі «Тернопільських театральних вечорів» (1917 р.) та інших труп.

Ця мелодрама мала довгу і славну сценічну історію. «Підгоряни» Гушалевича у редакції М. Кропивницького (1882) поставлені його ж трупою 1884–1900 рр. у Харкові, Одесі, Петербурзі, Москві, Варшаві.

У перекладі польською мовою її ставили в Познані (1880), вона була перекладена російською і чеською мовами. Пісні на слова Гушалевича з музикою М. Вербицького з Підгір’ян («Ми в луг підемо з косами», «На полі пшениченька розцвіла») популярні й досі.

На сцені театру «Бесіди» були ще показані п’єси Гушалевича «Обман очей» (1865, переробка з французької), «Сільські пленіпоненти» (1867) і «Знесення панщини» (1888), які побачили глядачі різних міст Галичини.

В. Бучацький був автором комедії «Наші політики» (1871). Історичну трагедію «Павло Полуботок» та драму «Чернігівка» (за повістю М. Костомарова) написав у Сервирах на Зборівщині письменник Осип Барвінський (1844–1889) і видав їх у Львові. Вони обидві поставлені мандрівним Театром «Бесіди» 1887–1889 рр. у багатьох містах Галичини.

У рецензії на виставу «Павло Полуботок» Барвінського Франко писав:

«Незважаючи на численні скорочення, яких зазнала сама п’єса, вона справила вчора на слухачів, що зібралися у великій кількості, глибоке і сильне враження… «Полуботок» належить, безперечно, до найбільш вдалих творів і галицької драматичної літератури. За винятком двох перших актів, п’єса збудована добре і багата на сцени справді драматичні й ефектні…».

Письменниця Л. Старицька-Черняхівська в 1917–1918 рр. переробила п’єсу О. Барвінського для сцени у скороченому варіанті.

Відомий талановитий актор і режисер Кость Підвисоцький (1851– 1904), родом з Коржови, тепер Монастириського району, є автором комедії «Підшиванець» (1883) та переробок п’єс «Верховинці» Коженьовського під назвою «Помста гуцула» (1892), мелодрами «Шляхетські любощі» (1889) за лібрето опери «Галька» Монюшка.

Ці переробки ставив 1893 р. у своїй трупі М. Садовський на Наддніпрянщині, а «Помста гуцула» була 1902 р. показана на сцені театру «Бесіди» у Львові. Дмитро Миколишин (1884–1951), родом з Банкова на Борщівщині, у 1905–1947 рр. написав і видав у Львові, Коломиї і Чернівцях багато різножанрових п’єс.

Серед них отримали сценічне життя на професійній сцені у мандрівних гастролях в Галичині: побутова сімейна драма «Розладдя» (у Театрі «Бесіди» 1917) за участю К. Рубчакової у головній ролі. А його ж «Синя квітка» з музикою М. Гайворонського мала великий успіх у гастролюючому театрі Й. Стадника в 1937–1938 рр.

Переклади Миколишина «Витівка Скапена» Мольєра була прем’єрою 1944 р. у Дрогобицькому театрі Й. Стадника, а музична комедія «Єва у вечірній сукні» Достоля йшла у трупі І. Когутяка в Коломиї.

На Тернопільщині жив і творив половину свого життя Лесь Курбас. Він автор і режисер-новатор агітп’єси «Рур», «Джіммі Хіггінс» за Є. Сінклером і «Пролог» в театрі «Березіль» (1923–1927). Поставив у Молодому театрі в Києві свої інсценізації поем Т. Шевченка «Єретик» і «Великий льох» та переклади «Йола» Жулавського, «Молодість» Гальбе, «Горе брехунові» Грільпарцера.

З великим успіхом інсценізував і поставив «Гайдамаки» за Т. Шевченком 1920 р. у Києві (згодом за його текстом та сценічною практикою «Гайдамаки» ставилися іншими режисерами у Москві, Ленінграді, Мурманську, Ташкенті, Тбілісі, Вінниці, Львові, Копичинцях — понад 150 прем’єр). Л. Курбас — автор сценаріїв до своїх фільмів «Вендета» і «Макдональд» (1924).

У видавництві «Подільська театральна бібліотека» в Тернополі в 1922–1928 рр. надрукував свої різножанрові п’єси Володимир Мартиневич (1890–1941), родом з міста Микулинці. Серед них історична драма «Довбуш», соціально-побутові драми з життя селян Прикарпаття, на мотиви з народної міфології та фольклору «Перелесник», також комедії «Весілля з приданим», «Тестамент», «Гріх молодості», водевілі «З тамтого світу», «Дослужував посагу», «Трьох до вибору».

У 30-ті роки вони ставилися аматорськими гуртками. Близьким за тематикою і художнім рівнем до п’єс В. Мартиневича був місцевий драматург Яків Косовський (1899–1975), родом з Чернихова на Зборівщині. Він видав у Тернополі, Львові і Жовкві свої твори:

  • драму «Довбуш», із селянського побуту «Заклятий Яр», «Для ближніх»;
  • духовно-релігійні драми «Від помсти богів» (з часів хрещення Руси-України), «На манівцях», «На світанку вічної слави».

Автор ставив їх у рідному та сусідніх селах. Пробувала свої творчі сили для створення п’єс для дітей та юнацтва Іванна Блажкевич (1886–1977) з Денисова. Надрукувала дитячі віршовані п’єси з життя юного Т. Шевченка — «Тарас у дяка» (1923) та «Діло в честь Тараса» (1924), а також «Вертеп» 1924), «Івась-характерник» (1936).

А Володимир Гжицький (1895–1973) з Острівця коло Теребовлі, видав п’єси для юнацтва «По зорі» (1925), «Вибух» (1927) і «Наступ» (1931). Вони побачили світло рампи в театрах юного глядача в Харкові, а згодом у Львові.

Талановитий дитячий письменник зі Зборівщини Роман Завадович (1903–1985) надрукував 1924–1933 рр. веселі комедійки для дітей: «Князь Марципан», «Серед Ангелів», «Покарання», «Страхопуд», а також зробив віршовані інсценізації «Казка про царевича Івана і підземну царівну», «На дворі царя Гороха», які ставились у школах, дитячих садках, а недавно окремі з них діти дивились у Тернопільському ляльковому театрі.

Довголітній завідувач літературної частини Тернопільського театру Олекса Корнієнко — автор п’єс із життя села західних областей України. Окремими виданнями вийшли його драми в 1956–1978 рр.: «Ціною любові», «Шлях до сина», «Проба серця», «Ключі до щастя», «Солов’ї співають навесні», комедія «Не тією стежкою», оперета «Троянди юності» з музикою А. Горчинського.

Інсценізував повісті «Під тихими вербами», Грінченка, «Без язика» Короленка, «Кайдашева сім’я» І. НечуяЛевицького, «Дорогою ціною» Коцюбинського. Усі його п’єси та інсценізації поставлені на сцені Тернопільського театру, окремі з них в інших театрах України.

Мали успіх інсценізації творів заслуженого артиста України, родом з Острова Тернопільського району, Богдана Антківа в 1961–1995 рр.:

  • «Розлука» (співавтор І. Цюпа, Тернопільський театр);
  • на сцені заньківчан у Львові поставлені його «Сестри Річинські» за Іриною Вільде, «На зламі
    ночі» і «Шрами на сонці» за Р. Іванчуком, «Прапороносці» за О. Гончарем, «Позиція» за Ю. Мушкетиком, «Мотря» і «Батурин» за Б. Лепким.

Працює на драматургічній ниві як автор та інсценізатор п’єс для дорослого глядача і дітей Богдан Мельничук, родом з Молоткова на Лановеччині. Він:

автор п’єс:

  • «Повернися, сину» (1985, Озернянський народний театр Зборівського р-ну),
  • «Козацькі вітрила» (1994, Тернопільський палац «Текстильник»),
  • «Соломія Крушельницька» (1995, співавтор І. Ляховський, Тернопільський театр),
  • дитяча «Василькові зорі» (1988, співавтор В. Фроленков Тернопільський театр);

інсценізатор:

  • історичних драм «Мазепа, гетьман український» і «Сотниківна» за Б. Лепким,
  • повісті П. Загребельного (1991–93, всі у співавторстві з режисером Я. Бабієм на сцені Дрогобицького театру).

У Тернопільському театрі ляльок поставлені п’єси Б. Мельничука:

  • «Кому співає веселка» (1987) і «Рушники долі» (1991, обидві у співавторстві з В. Фроленковим),
  • «Добродушко» (1995, співавтор Р. Олефір),
  • «Казка про Ксеню і дванадцять місяців» за Б. Лепким (1992).

Уродженець Великої Березовиці Тернопільського району Левко Крупа — автор віршованих драм про визначні постаті глибинної історії Тернопільщини ХІ–ХVП ст.:

  • «Ой Морозе, Морозенку» (1980, постановка режисера Є. Ваврика у театрах Херсонському ім. М Куліша та Дрогобицькому ім. Ю. Дрогобича);
  • «Легенда Тернового поля» (1990, постановка О. Савки в Копичинському народному театрі ім. Б. Лепкого);
  • «Василько — князь Теребовельський» (1992, постановка Є. Ваврика у Львівському театрі Української Армії).

Наші земляки з Тернопільщини, як подає Українська Літературна Енциклопедія, були перекладачами п’єс із зарубіжної літератури, зокрема, у 1865–1923 роках для мандрівного Театру товариства «Українська бесіда» у Львові.

  • Іларіон Сероїчковський (1820–1889) переклав 1865 р. «Месть корсиканська» та інші польські п’єси;
  • Євген Олесницький (1860– 1917) переклав у 1880–1990 рр. з російської, польської і німецької «Лєна» Ясенчика, «Свояки» Балуцького, «Пан Банет» Фредро, «Донька Фабріція» Вільбранта, «Дівчина з чужини» Шейтана, «В сіті долі» Потєхіна; Сидір Єзєрський (1847–1914) — «Підступність і кохання» Шіллера (1884),
  • Франц Коковський (1885–1940) — «Романтики» і «Сірано де Бержерак» Ростана, «Свято миру» Гауптмана, «Злодій» Берштейна в 1910–1913 роках;
  • Степан Чарнецький (1881–1944) — «Марія Магдалена» Гебеля та оперету «Орфей у пеклі» Оффенбаха в 1912–1914 рр.;
  • Михайло Рудницький (1889–1975) — «Отелло» та «Гамлет» Шекспіра.

Джерело:

Драматурги Тернопільщини [Текст] // Театральна Тернопільщина : бібліогр. покажч. / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. держ. обл. універс. наук. б-ка, Терноп. обл. драм. театр ім. Т. Г. Шевченка ; уклад. : П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко ; авт. вступ. ст. П. К. Медведик ; ред. Г. С. Моліцька, С. В. Ткачов ; консультанти В. І. Вітенко, М. Я. Форгель. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2001. — С. 27—30. — (Мистецька Тернопільщина). — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/theatreterrn.pdf, вільний. — Дата ост. пер.: 01.10.2019.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2977 публікацій.

Залишити відповідь