ДРАГАНІВКА | Тернопільський район | Тернопільська область

 In Адміністративно-територіальний устрій, Карта Тернопільської області

ДРАГАНІВКА Cело, центр сільської ради. До Драганівки приєднано хутір Колонія (Квіткове). Розташоване на берегах р. Руда (права притока Серету, басейн Дністра), за 10 км від Тернополя та 4 км від найближчої залізничної станції Великий Ходачків. Площа населеного пункту – 4,01 кв. км. Середня висота над рівнем моря – 311 м. Дворів – 356. Населення – 898 осіб (2014).


Перша письмова згадка – 1501 р. як власність Генрика Міховського; наступна згадка 1504 р. – власність Яна і Вікторина Сєнінських. Назва, ймовірно, від місця розташування у болотистій місцевості – на траговині (драговинні); за іншими переказами – від драгунів, котрі перебували у селі.

Наприкінці 16 ст. у селі було близько 40 димів (будинків). 1653 р. село зруйноване під час Національно-визвольної революції українського народу; від кінця 17 ст. населений пункт інтенсивно заселяли жителі з навколишніх сіл, які через руйнування не змогли сплатити податок.

1729 р. священик Василь Глібовицький отримав призначення на парафію с. Драганівка. 1758 р. село належало до Буцнівського староства, яке перебувало у довічному володінні Антона і Людвіги з Потоцьких; 1760 р. – власність Михайла Рудзінського і його дружини Єлизавети з Потоцьких.

У 1801 р. населений пункт від Юліани Дідушицької перейшово у власність Миколая Дорогойовського, який збудував у селі палац, ґуральню і цегельню. 1836 р. Драганівка належала Марії з Дорогойовських і Станіславові Соболевському.

1840 р. працювала 2-класна школа. У 1860-х рр. маєток належав Мешулімові Еберману, від 1870-х – Владиславові і Станіславові Гарапіхам, згодом Саулові Парнассу, на початку 20 ст. – Луїзі Піцк; у 1920-х рр. фільварок купив Даніель Штокел. 1890 р. в селі 301 будинок, 1836 осіб (із них 1353 поляків); працювали фільварок, ґуральня, 2 млини і 3 корчми.

Під час 1-ї світової війни в боях за село брав участь ґенерал-полковник російської армії Дмитро Щербачов. Діяли філії “Просвіти”, “Сокола” та інших товариств, драматичний гурток, хор; польські організації. 1921 р. в селі – 347 будинків, у яких проживала 1961 особа.

Відомо, що 1933 р. в Драганівці була п’ятикласна школа. Протягом 1934–1939 рр. село належало до ґміни Янівка (нині с. Підгородне Тернопільського району). 1940 р. у Драганівці примусово створено колгосп (відновлений у 1947 р.); у 1990-х рр. розпайований.

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 63 уродженці села. В ОУН та УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об’єднань: Іван Базар, Василь Богуцький, Ганна Боднар, Нестор Гречанюк, Микола Дідич, Ярослав Малецький, Софія Орищак, Семен Піговський, Микола Цаль.

За даними надзвичайної державної слідчої комісії, в м. Тернопіль та його околицях (Янівський та Драганівський ліси) у 1942–1943 рр. знищено більше 28 тис. осіб (євреїв), яких вивезли переважно з Тернопільського ґетто. Протягом 1945–1946 рр. більшість місцевих поляків переселили у Польщу. 1972 р. в селі проживала 1101 особа.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква Пресвятої Трійці (1832–1849, мурована; у розмалюванні фасаду храму 2004 р. брала участь художниця Валентина Кукурудза; використовують для почергових богослужінь громадами УГКЦ і УАПЦ),
  • костел Матері Божої Сніжної (1848–1858, мурований, 1945–1990 використовували під склад зерна),
  • монастир (2000-і, в приватному будинку),
  • 5 “фіґур” Матері Божої (“фіґура” біля церкви – 2008 р.),
  • “фіґура” св. Антонія (2005 р.),
  • 2 польських хрести на цвинтарі,
  • пам’ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1985, скульптор М. Наконечний, архітектор І. Маркевич).

Діють ЗОШ І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, спільне українсько-польське товариство “М’ясовіта”, млин, три торгових заклади; земельні паї орендують благодійний фонд “Карітас” і ПАП “Агропродсервіс”.

У селі народилися:

  • монахиня, релігійна діячка Юзефа Савка (1937 р. н.),
  • релігійний діяч, пуліцист Юзеф Хромік (1932 р. н.),

Душпастирював репресований за радянської влади священик Іван Дідух, працювали релігійна діячка Стефанія Салук, доктор фізико-математичних наук Микола Цаль; перебував майбутній митрополит УГКЦ Йосиф Сліпий.

Поблизу села є ботанічна пам’ятка природи місцевого значення Тернопільська діброва (1,3 га).

Про Драганівку йдеться у книгах:

  • Івана Чернецького “Острів серед українського моря” (2004) ,
  • Юзефа Хроміка “Духовенство на службі костелу і вітчизни. Драганівка, Почапинці і Поділля” та “Драганівка. Люди, мова і традиції” (обидві – 2004, Польща).

КОЛОНІ Я (КВІТКОВЕ) – хутір, виведений із облікових даних у зв’язку з переселенням мешканців. Розташований за 2 км від с. Драганівка. Виник у середині 1920-х років. У березні 1949 р. на хуторі – 6 будинків, в яких проживало 33 особи; у лютому 1952 р. – 4 будинки, 12 осіб; того ж року мешканців переселили у с. Кутківці (нині мікрорайон Тернополя).

Джерело

Уніят-Карпович, В. ДРАГАНІВКА [Текст] / В. Уніят-Карпович // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 373—374 : фот. кольор.

Recommended Posts

Leave a Comment

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt