Драгоманівка, село в Тернопільській області

Драгоманівка — село, підпорядковане Купчинецькій сільській раді.  Розташоване за 26 км від районного центру і 8 км від найближчої залізничної станції Денисів–Купчинці. До села приєднано хутори Доли, Колонія й Підліс (1952). Географічні координати 49° 25’ пн. ш. 25° 24’ сх. д. Територія – 0,06 кв. км. Дворів – 59. Населення – 48 особи (2014).

У давнину через Драгоманівку пролягав шлях Галич– Теребовля, а згодом Підгайці–Тернопіль. Після скасування панщини у травні 1848 р. деякі жителі з села Купчинці дістали наділи землі на полях степу Панталиха, що значно були віддалені від села.

Першим поселенцем був Петро Білий, який 1876 р. побудував хату, викопав криницю і ставок для розведення риби. Пізніше біля нього побудувався Стефан Гарматій, а далі інші. Хутір назвали Микицівка (Микитівка) від першого поселенця Білого, родину якого називали Микицями.

Згодом поселення почало розростатися завдяки добрим чорноземним ґрунтам Панталихи. Тут поселилися Павло Думка, Стефан Коваль та Микола Южин. У 1890 рр. Стефан Гарматій, один із найзаможніших господарів, захотів,  щоб хутір назвати Гарматіївкою, але поет і відомий культурно-громадський діяч Павло Думка, який поселився тут у 1895 р., та Іван Франко порадили жителям назвати поселення Драгоманівкою на честь великого українського вченого та літератора, видатного громадського діяча Михайла Драгоманова. Ця назва остаточна утвердилась після Першої світової війни.

На схилі 19 ст. до Драгоманівки приїжджали видатні діячі культури: Іван Франко, Корнило Устиянович, Осип Вітошинський, а згодом – Тимотей Бордуляк, Григорій Величко, Яким Ярема, Кирило Трильовський, Лев Бачинський, Яцко Остапчук, Григорій Думка, Іванна Блажкевич та інші.

Тут вони виступали з лекціями, проповідями перед церквою, на вічах і толоках. Авторитетних гостей значним чином притягували сюди чарівна природа, заможні господарі й зразковий рівень культури.

Драгоманівські селяни матеріально допомагали родині І. Франка під час його хвороби, були учасниками багатьох культурних і громадських справ у своїй окрузі.

Не залишились осторонь рільничого страйку в 1895 р. проти місцевих дідичів. 1908 р. громада села  організувала приватну школу, що діяла до 1914 р. Немало драгоманівських юнаків належали до товариств: «Сокіл», «Січ», «Пласт», а у Першу світову та польсько-українську війни влилися в лави УСС та УГА, зокрема Т. Думка,  М. Качань, А. Кіналь,  А. Коваль, Я. Пасічник, А. Чорній та М. Шкільний.

Під час Першої світової війни  хутір був знищений. Після війни тут поселилися польські колоністи. Влада відкрила школу з польською мовою навчання.

У 1924 р. хуторяни заснували читальню «Просвіти». Цього року талановитий дириґент, автор і музикант Йосиф Мороз зорганізував молодіжний хор. У 1936 р. під його керівництвом діяв  музичний гурток.

Протягом 1920–1930-х рр. у Драгоманівці  діяла початкова школа, в якій вчилися українські та польські діти; функціонували спортивне товариство «Каменярі», «Жіноча громада» (очільник Явдоха Гарматій). Ці об‘єднання боролися проти полонізації українських шкіл.

У 1937 р. на хуторі побудували дім під читальню «Просвіти». Найдіяльнішими членами «Просвіти» та її керівниками були Тарас Гарматій, Іван Думка, Іван Коваль, Богдан Шкільний, Володимир Водарський.

Із Драгоманівкою пов’язане життя педагога і художника Григорія Цимбали, який протягом 1941–1954 рр. завідував початковою школою. Разом із хутором Доли у 1939 р. Драгоманівка налічувала більше 200 господарств.

Після приходу радянської влади у 1939 р.  підступно розстріляний Микола Гарматій, талановитий хорист і музикант; функціонування прогресивних товариств  заборонили. 11 лютого 1940 р. з Драгоманівки вивезено понад 50 родин заможних господарів у Сибір; 12 липня 1950 р. – більше 10 родин.

Під час німецької окупації (1941–1943) на хуторі відновилася художня самодіяльність. При відступі нацистських військ у драгоманівській читальні “Просвіти» було організовано склад оунівців, де зберігали харчі, одяг та зброю.

Із приходом радянських військ навесні 1944 р. підпільники ОУН із хутора Михайло і Ярослав Гарматії, Богдан Качань, Стефан Кушнір, Ілько Луцишин, Олекса Орищак пішли в УПА. Цієї ж весни немало молодих чоловіків із Драгоманівки мобілізували на війну в Червону армію, зокрема  В Бурина, С. Водарського, С. Гарматія, С. Дикого, Д. Крису,  А. Ловидуха, Й. Мороза, Я. Олійника, А. та М. Чорніїв.

У 1944–1951 рр.  в Драгоманівці було понад 10 криївок; більше 10 вояків УПА загинули. Тут відбувся вишкіл бойовиків, діяли курси медсестер й санітарок для потреб УПА. Під час німецької окупації провід ОУН перевозив сюди підпільну літературу, друкарські машинки, одяг, взуття, харчі та зброю.

Через хутір проходили окремими сотнями чи підрозділами вояки УПА з  Волині в Карпати, а також із Карпат на Волинь. Вони часто заквартировувалися на Драгоманівці на передпочинок у місцевих жителів. 18 січня 1945 р. кривавий розбій на хуторі вчинили льотчики радянської авіації, які під час нальоту спалили 19 хат.

Після фронтових подій на Драгоманівці організували початкову школу, клуб та медпункт, а згодом – колгосп  ім. Т. Шевченка; пізніше об’єднали з купчинецьким господарством. У 1948–1951-х рр. Й. Мороз організував на хуторі молодіжний хор.

У 1970-х рр. на Драгоманівці з вини місцевої влади і правління колгоспу знищено більше 30 садів. Через такі варварські вчинки жителі хутора покидали домівки і виїжджали на роботу в міста або будувалися в Яструбові та Купчинцях. На хуторі мав добротне фермерське господарство Олег Федорчак.  Діють клуб, фельдшерський пункт.

Серед відомих уродженців села: Олег Багдій (1965 р. н.) – учасник війни в Афґаністані; Мирослав Коваль (1902–після 1992) – літератор;  Уляна Коваль (з дому Качунь; 1925 р. н.) – вишивальниця; Петро Мороз (1956 р. н.) – художник;  Богдан Федуник (1951 р. н.) – економіст,  науковець, виробничник.

Проживали дириґенти і музиканти Олександр Кравець, Йосиф Мороз,  Іван Рудий; художники  Дмитро Стецько, Григорій Цимбала; літератор Ольга Стець. Краєзнавець Володимир Хома видав книжку «Герої Визвольних змагань на Драгоманівці» (Тернопіль,  1999).


Доли – хутір, розташований за 2 км від села.  У 1949 р. на хуторі – 36 дворів, 146 осіб.

Колонія – хутір, розташований за 2 км від села.  У 1949 р. на хуторі – 6 дворів, 30 осіб.

Джерело

Федечко, М. Драгоманівка  [Текст]  / М. Федечко, В. Хома // Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах. Том 3. – Тернопіль, 2014. – С. 454–455 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1572 публікацій.

Залишити відповідь