ДНІСТРОВЕ, Борщівський район, Тернопільська область

ДНІСТРОВЕ – село у Борщівському районі. Дністрове (Дністровська сільська рада, КОАТУУ: 6120882801, ЄДРПОУ: 14052578) Населення Дністрове: 757 чол. Адреса: 48757, Тернопільська обл., Борщівський р-н, с. Дністрове. Мельнице-Подільська селищна територіальна громада

До 1961 р. називалося Вовківці, проте в окрузі вже було село з таким найменням, тому спочатку називали Вовківці-над-Дністром, від 1961 р. – Дністрове. Розташоване на лівому березі р. Дністер, за 36 км від районного центру і 15 км від залізничної станції Іване-Пусте. За 4 км від села проліг автошлях Борщів–Жванець (Хмельницької області).  Територія – 2,95 кв. км. Дворів – 216. Населення – 685 осіб (2011).

Знайдено знаряддя праці епохи:

  • палеоліту – кам’яні сокири, скребки, різці, рубила з кременю, який легко було відшукати на березі Дністра,
  • мезоліту – шліфовані знаряддя праці, вироби з дерева й кості: шила, голки, проколки, наконечники списів та стріл, лук і лучковий дриль;
  • на території Дністрового на лівому схилі яру Студена, що неподалік лісу Нерест, знайдено рештки примітивного і грубого світло-оранжевого гончарного посуду зі шорсткою поверхнею – ймовірно, це рештки посуду трипільців.

Усі знахідки зберігаються в шкільному краєзнавчому музеї, тут представлені експонати від найдавніших часів до наших днів – різноманітні речі побуту, етнографічні предмети й архівні матеріали, фотоколекції.

Село відоме від 1760 р. За переказами, вовчі зграї облюбували вкриту густими, дрімучими лісами долину Дністра, де рили нори і виводили потомство; за іншою леґендою, збудоване під опікою галицького боярина Вовка. Звідси й колишня назва села – Вовківці.

Село розташоване осторонь від давніх шляхів, неподалік від сумнозвісного Чорного «Килиїмського шляху», яким турки гнали ясир у далекий Крим. У родині старожительки
М. Касіян від покоління до покоління передавали кисет невідомого походження, ймовірно, татарський або турецький: на темно-синьому атласі вишито позолотою рослинний орнамент із обох боків; виділялося стилізоване зображення серця (можливо, це подарунок дівчини
коханому).

1838 р. кріпаки у Вовківцях повстали проти збільшення на день панщини. В архівних документах зафіксовано, що місцеві жителі збиралися в дерев’яній церкві під керівництвом дяка. Є у селі хрест «Панщизняний» (1848), обнесений муром, де ростуть три віковічні акації; щороку на цьому місці збиралися жителі Вовківців – молились і танцювали навколо хреста.

У 1880-ті рр. поміщикові належало: орної землі – 896 морґи, луків і городів – 18, пасовиськ – 98, лісів – 132; селянам: орної землі – 1173 морґи, луків і городів – 125, пасовиськ – 43. Населення – 1194 особи (249 дворів); у селі функціонувала однокласна школа.

1780 р. в селі збудували дерев’яну церкву (відновили у 1901 р.) з мурованою дзвіницею. До 1898 р. парохом у Вовківцях служив Михайло Соневицький, після нього до 1935 р. – Никифор Курилович.

Протягом 1901–1935 рр. у селі діяли читальня М. Качковського і «Рускі дружини», що їх організував старший син о. Н. Куриловича. Також працювали філії товариств «Просвіта» (голова Василь Грушка), «Луг» (організатор і комендант старшина УГА Мирон Левицький), «Сільський господар», «Відродження»; кооператива «Згода» об’єднувала 177 осіб (голова Микола Сокирка).

За Австро-Угорщини в мурованому будинку діяла школа з українською мовою навчання, за Польщі – двомовна. Перед Першою світовою війною селяни купували землю у ґрафа Козебродського, займалися хліборобством, але у Вовківцях проживали й будівельники, і майстри, які виробляли вози, тож село було порівняно заможним.

У 1924 р. розпарцельовано для польських колоністів 200 морґів двірського поля. Проте багато жителів, переважно чоловіків, еміґрували на заробітки до Канади. Від 1939 р. Вовківці – під радянською владою. Від 8 липня 1941 р. до 6 квітня 1944 р. село – під німецькою окупацією.

Чимало місцевих жителів боролися в ОУН та УПА; радянська влада почала переслідувати їх, зокрема заарештували Дмитра Малиника (псевда “Потап”, “Мартин”; 1921 р. н.; надрайоновий провідник ОУН, Борщівський районовий провідник), підрайонову УЧХ Стефанію Яворську (з
Чортківської тюрми її вивезли у сибірські концтабори).

У 1944–1953 рр. органи НКДБ заарештували 21 борця ОУН і УПА, засудили до ув’язнення у концтаборах у Сибіру на 10–25 років; туди потрапляли навіть фронтовики, які повернулися з війни. Всього із села загинуло 7 борців ОУН і УПА. На фронти Другої світової війни мобілізовано багато чоловіків, 27 загинули, у т. ч. 10 пропали безвісти.

У 1947 р. організували колгосп, 1950 р. його приєднали до колгоспу с. Вільховець; нині землі й майно розпайовані. У селі збудували дитячий садок, магазин, майстерню, ферму, млин; закладено перші камені двоповерхової восьмирічної школи, яку закінчили будувати 1969 р.

Нині функціонують ЗОШ 1–2 ступенів, дитячий садок, Будинок культури, бібліотека, відділення
зв’язку, фермерське господарство, дві крамниці. Побудовано церкву Перенесення мощей Святого Миколая (1996), капличку (2002), дзвіницю (2010). Встановлено пам’ятний хрест на честь скасування панщини (1848), пам’ятник воїнам-односельцям,полеглим у німецько-радянській
війні (1965).

У Дністровому народились учасник національно-визвольних змагань, підприємець Петро Касіян
(1900 – р. см. невід.), журналіст, редактор, письменник, громадський діяч Петро Ковальчук (1931–1995), церковний і громадський діяч, публіцист, редактор Семен-Володимир Савчук (псевд. «Матеїв Семен», Т. Єсчик; 1895–1983); жив і працював скрипаль-віртуоз Дмитро Баранюк (1893–1970; після Першої світової війни він був запрошений грати «Марсельєзу» для політичних діячів В. Леніна та Л. Троцького; згодом виступав на сценах міст Київ, Тернопіль, Санкт-Петербург).

Джерела:

Дністрове [Текст] /  Г. Івахів, І. Ковальчук, Б. Мельничук, Н. Мизак //Тернопільщина. Історія міст і сіл [Текст] : у 3 т. Т. 1. — Тернопіль, 2014. — С. 500—501.

Зміни в адміністративно-територіальному устрої України [Текст] : у Борщівському: Мельнице-Подільська селищна та Вигодська, Вільховецька, Горошівська, Дзвиняцька, Дністровська, Збручанська, Кудринецька, Урожайнівська, Устянська і Худиківська сільські ради рішенням від 17, 20 лип. 2015 р. об’єдналися в Мельнице-Подільську селищну територіальну громаду // Відомості Верховної Ради України. — 2016. — № 2. — С. 104

Мельничук, Б. Не фантасмагорично-дністрове [Текст] / Б. Мельничук // Вільне життя плюс. —2017. – № 45 (9 черв.). — С. 5. — (Болить).

Зубик, М. Світло мудрості й доброти [Текст] : [спогади про ж-ста, письм. П. І. Ковальчука] / М. Зубик // Свобода. – 2010. — 26 лют. — С. 5 : фот. — (Спогад про вчителя)

Синенька, Б. У Дністровому і тепер виготовляють унікальні дівочі прикраси — дзумбали [Текст] / Б. Синенька // Свобода. — 2011. — № 91 (11 листоп.). — С. 8 : фот. — (Відроджують традиції предків).

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1723 публікацій.

Коментарі (1)

Залишити відповідь