ДНІСТЕР, Дністро, Тірас

ДНІСТЕР, Дністро – ріка на південному заході України та в Молдові. Частково по Дністру проходить кордон між Україною та Молдовою. Річка бере початок на північно-східних схилах Карпатських гір поблизу с. Вовче Турківського району Львівської області на висоті близько 1000 м (над рівнем моря) і впадає в Дністровський лиман Чорного моря.

Довжина – 1362 км, у межах 7 областей України – 925 км, площа басейну – 72,1 тис. км². У басейні Дністра – понад 550 річок. Головні з них:

  • праві притоки: Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця, Реут
  • ліві притоки: Золота Липа, Стрипа, Серет, Збруч, Смотрич, Ушиця і Мурафа.

Середня швидкість стоку води в гирлі становить 330 м3/с, сумарний річний стік – бл. 10 км3.

Походження назви ріки остаточно не з’ясовано. Геродот і Страбон називали її Тірас, у римлян вона – Данастріс, Данаструс, у турків – Турла, у румун – Ніструл, у давній Русі – Дъньстръ.

С. Соболевський та ін. виводять гідронім із сарматсько-скіфських слів «дон», «дана», «дна» – вода, річка та «астер, аструс» – південний, «Південна річка» (річка, що тече на південь).

Річка відома як водний шлях із Прикарпаття до Чорного моря ще давнім грекам, що мали в її гирлі колонії Тіра та Ніконій.

Дністер мав велике господарсько-політичне й культурне значення в Київській Русі і Галицько-Волинському князівстві. Після монголо-татарської навали Дністровий шлях занепав.

Від початку 16 ст. Дністер став кордоном Речі Посполитої та Османської імперії. Після поділу Польщі  та приєднання Бессарабії (1812) до Російської імперії більша частина верхньої течії Дністра опинилася в межах Австрійської імперії, а решта – в межах Російської імперії.

Водні ресурси Дністра використовуються для зрошення та водопостачання. На берегах Дністра розташовані міста Галич, Заліщики, Хотин, Могилів-Подільський (усі міста в Україні), Сороки, Рибниця, Дубоссари, Бендери, Тирасполь (усі міста в Молдові).

ТІРАС (давньогрец. Τύρης, Τύρας) — стародавня назва р. Дністер. Згадується в творах Геродота, Страбона, Гая Плінія Старшого, Луція Флавія Арріана та ін. Як припускають, від гідроніма «Тірас» походять відомі в середньовіччі назви Дністра — Турла, Трулл, а також етнонім «тиверці».

Дністер бере початок на північних схилах Карпат, з гори Розлуч, поблизу с. Вовчого Львівської області. Спустившись з висоти близько 900 м над рівнем моря, річка:

  • гірським потоком прокладає собі шлях по Передкарпаттю,
  • пересікає південно-західний край Подільської височини,
  • протікає по межі України з Молдавією,
  • потім вступає на її територію і
  • значною судноплавною річкою впадає у Дністровський лиман знову на території України.

Басейн Дністра межує на півдні і південному заході з річками, що несуть свої води в Дунай, – Тисою і Прутом, на заході і північному заході – з притоками Вісли Саном і Західним Бугом, на півночі – з правими притоками Прип’яті Стиром і Горинню і на сході – з Південним Бугом і його притоками.

Ліси в басейні річки вкривають схили Карпат, а вершини їх зайняті полонинами. В горах на висоті переважають хвойні породи дерев, а нижче – листяні.

У рівнинній частині басейну Дністра лісів небагато, переважають листяні породи: дуб, ясен, клен, липа, граб, у західній частині Поділля зустрічається бук. Лісистість становить 13,2 % площі басейну, заболоченість – 1,5 %, озерність – 0,5 %.

Які села може підтопити на Дністрі через ГЕС

У верхів’ї долина V-подібна, глибина 80-100 м, ширина річища до 40 м. Нижче, у передгір’ї, долина заболочена, завширшки до 13 км. У серед, течії в межах Подільської височини (від с. Нижнів до м. Могилів-Подільський) долина річки звужується й поглиблюється, набуває каньйоноподібної форми (ширина 0,4- 1,5 км, глибина 100-120 м).

Річище тут дуже звивисте. У нижній течії Дністер перетинає Причорноморську низовину. Долина тут поступово розширюється, досягаючи в пониззі 16-22 км. Заплава розчленована численними протоками і старицями, заросла очеретом (Дністровські плавні).

Живлення ріки мішане, з переважанням снігового. Характерні весняна повінь та осінні дощові паводки. Пересічна витрата води у гирлі 300 м3/сек., річний стік – бл. 10 км3. Льодовий режим нестійкий, льодостав — з кінця грудня до поч. березня.

Пересічна мінералізація води 300— 500 мг/л, у нижній течії підвищена до 1000 мг/л. Дністер служить природньою межею між Тернопільською, Івано-Франківською і Чернівецькою областями.

Довжина Дністра у межах Тернопільської області — 215 км. Долина різко звужується, поглиблюється і стає каньйоноподібною, ширина її від 0,4 до 1,5 км. Заплава слабо виявлена, вузька, річище дуже звивисте, має багато перекатів і порогів. Ширина річища від 60 до 150 м, середня глибина 1,5-3,5 м. Швидкість течії від 0,3 до 2 м/сек.

На ньому споруджено ГЕС і водосховища Дністровське та Дубосарське. Ріка судноплавна від м. Заліщики до гирла. Промислове рибальство розвинуте в пониззі Дністра. Води використовують для зрошення, особливо в середній та нижній течії.

Долина Дністра — важливий рекреаційний район. У межах Тернопільської області — природний парк Дністровський каньйон  із численними ботанічними та геологічними пам’ятками природи. На берегах Д. – містг Галич, Заліщики, Хотин, Могилів-Подільськщ (Україна); Сороки, Рибниця, Дубоссари, Бендери Тирасполь (Молдова).

Русло Дністра дуже покручене. Річкова сітка розвинута нерівномірно. Найгустіша вона у верхній частині басейну, особливо правобережній, де Дністер приймає велику кількість багатоводних приток, що беруть початок у Карпатах.

Притоки, що починаються на Розточчі або Подільській височині, – маловодні. У середній течії Дністер приймає переважно ліві притоки, а в нижній їх дуже мало.

У верхній частині (до м. Самбора) Дністер – типова гірська річка, що тече у вузькій долині між скелястими стрімкими берегами. Вийшовши на рівнину, Дністер в межах Сансько-Дністровської низовини тече широкою заболоченою долиною, течія його стає спокійнішою.

У середній частині в глибокій вузькій долині в руслі Дністра на поверхню виходять щільні вапняки і пісковики, а нижче Кам’янця-Подільського – кристалічні породи (граніти, гнейси, сієніти), які біля селища Ямполя утворюють пороги.

Нижче Дубоссар Дністер має широку заплаву, порізану численними протоками, озерами. Долина річки тут досягає 8-16 км. Найнижча частина Дністра розташована в межах Причорноморської низовини.

Дністер несе багато води. Підвищена водоносність пояснюється тим, що верхня частина його басейну розташована в Карпатах. Стік Дністра характеризується майже безперервним чергуванням паводків, які проходять по річці як навесні, так і влітку та восени.

Високі паводки викликаються раптовим таненням снігу, дощами, а влітку сильними зливами. Літні паводки по висоті часто перевищують весняну повінь. Води Дністра під час паводків несуть багато наносів.

Нижче Самбора, де Дністер вступає на Сансько-Дністровську низовину, під час високих рівнів частину своєї води він віддає у Вишню (притоку Сяну). Тут колись проектували з’єднання Дністра каналом з річками басейну Вісли.

Глибоко врізався Дністер у гранітну основу Подільської височини, місцями тече неначе у глибокому каньйоні. Високі скелясті береги іноді нагадують гірські хребти. На берегах виходять на поверхню шари вапняку, глинистих сланців, пісковиків. Місцями річище завалене камінням.

Використовувався Дністер як джерело гідроенергії, для водопостачання, зрошення, судноплавства від гирла до м. Галича. Основні пристані: Галич, Заліщики, Хотин, Стара Ушиця, Могилів-Подільський, Ямпіль, Сороки, Рибниця, Дубоссари, Григоріополь, Бендери, Тирасполь.

Джерела:

Каталог річок і водойм України [Текст]. – Одеса, 2003.

Ланько, А. І. Фізична географія Української РСР [Текст] / А. І. Ланько та ін . – Київ, 1982.

Маркова, О.Є. Дністер, Дністро [Текст] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / редкол.: В. А. Смолій (гол.) та ін. – Київ, 2004. – 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dnister (останній перегляд: 14.11.2017).

Природа Тернопільської області  [Текст]. – Львів, 1979

Свинко, Й. Дністер [Текст] / Й. Свинко. – Тернопільський енциклопедичний словник. – У 4 т. Т. 1 А – Й. – Тернопіль, 2004. – С. 504–505 : фот.

Янко, М.Т. Топонімічний словник-довідник Української РСР [Текст] / М. Т. Янко. – Київ, 1973.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 825 публікацій.

Залишити відповідь