ЧУБАТИЙ Микола Дмитрович

ЧУБАТИЙ Микола Дмитрович (11.12.1889, м. Тернопіль — 10.07.1975, м. Петерсон, США) — український історик, публіцист, журналіст, видавець, громадсько-політичний та релігійний діяч. Член НТШ в США.

Початкову освіту здобув у школі вправ при вчительській семінарії в Тернополі. У 1900—1909 рр. навчався в державній гімназії імені Франца Йосифа, яку закінчив із відзнакою. У 1909—1913 рр. студіював теологію в Греко-католицькій духовній семінарії.

Потім вивчав історію на філософському факультеті Львівського університету, у 1914—1916 рр. продовжив навчання в університеті у Відні. Згодом (1916) повернувся до Львова, де завершував свої історичні студії у Львівському університеті й у 1917 р. здобув ступінь доктора філософії.

У наступному академічному році вивчав римське право, філософію права та історію польського права на правничому факультеті Львівського університету. На історично-правнім семінарі польського історика права Освальда Бальцера опановував історію права східноєвропейських народів і готував до габілітації на доцента слов’янського права тему «Державно-правне становище руських земель Литовської Держави під кінець XIV ст.».

Листопадовий зрив, боротьба за встановлення української державності перешкодили реалізації наукових планів. Як кур’єр і розвідник Центрального військового комітету, який готував листопадове повстання, був активним учасником зайняття Львова українцями вночі 1 листопада 1918 р. та роззброєння жандармерії в Миколащові.

Цього ж дня став першим асистентом державного секретаря Агенора Артимовича в Секретаріаті освіти Західної області Української Народної Республіки.  У січні 1919 року прем’єр Сидір Голубович включив його, як знавця історії українського права, до складу делегації до Києва для проведення Злуки ЗУНР і УНР.

Восени 1919 р. М. Чубатого запросили викладати історію українського права в Кам’янець-Подільському державному українському університеті, проте його ліквідація не дозволила зайняти посаду доцента. Згодом став журналістом щоденника «Нова Рада».

У 1920 р. заснував і редагував тижневик «Правда». Від осені 1920 р., з утворенням у Львові Українського таємного університету, викладав історію українського права на правничому факультеті й був членом його сенату. Після ліквідації університету (1925) продовжував навчати студентів- правників, членів Студентської громади у Львові.

У 1926 р. Миколу Чубатого обрано членом Українського богословського товариства. На запрошення митрополита Андрея Шептицького викладав історію 238 української Церкви на богословському факультеті Греко-католицької духовної семінарії.

Після реорганізації її в Богословську академію (1927) продовжував працювати спочатку надзвичайним (до 1932 p.), а потім звичайним професором (до 1939 р.). Як член міжнародної католицької організації «Pax Romana» і директор Підсекретаріату східних справ 10 серпня 1939 р. разом із дружиною виїхав до США, де залишився на все життя. Упродовж перших двох років викладав філософію та українську мову й літературу в Стемфордській колегії.

У 1941 р. переїхав до Нью-Йорка, активно співпрацював зі створеним у 1940 р. часописом «Шлях», дописував до газети «Свобода». У 1944 р. запропонував видавати новий англомовний журнал «The Ukrainian Quarterly» і тринадцять років був його редактором.

Після організації в Римі Українського католицького університету кардинал Йосиф Сліпий призначив М. Чубатого деканом факультету права і суспільних наук (1963—1975). Микола Чубатий — автор низки фундаментальних досліджень з історії української Церкви та українського права, ґрунтовно займався проблемами етногенезу українського народу.

У 1924 р. став дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, у якому виконував відповідальні функції члена управи (1932—1935) і заступника голови Історично-філософської секції (1937—1939). Спричинився до відновлення Українського конгресового комітету Америки й скликання його першого післявоєнного конгресу, що відбувся 22 січня 1944 р. у Філадельфії.

Стояв біля джерел утворення й був головою Наукового товариства імені Шевченка в США (1948—1952) та заступником президента Головної Ради НТШ (1952—1955). У 1946— 1975 рр. — професор і почесний доктор історії українського права Українського вільного університету.

За дорученням кардинала Йосифа Сліпого як голова католицької організації «Pro Oriente» у 1960—1970 pp. провадив значну роботу зі створення Патріархату Української помісної католицької церкви. У 1965 р. професор М. Чубатий став членом ініціативної групи зі створення Українського історичного товариства й до останніх днів свого життя був членом його управи.

Науковий доробок ученого складає більше 50 наукових та більше 200 публіцистичних праць. Головні з них присвячені історії української церкви, українського права, етногенезу українського народу, деяким проблемам української історіографії та краєзнавства. Серед них:

  • Огляд історії українського права: державне право. Львів, 1921—1922
  • Історія уніонних змагань в Українській церкві, вип. 1—2. Львів, 1937 (2-ге вид. — Рим, 1942)
  • Огляд історії українського права: історія джерел та державного права, ч. 2. Мюнхен, 1947
  • Історія християнства на Русі-Україні (до року 1353), т. 1—2. Нью-Йорк—Рим, 1965—1976
  • Українська історична наука, її розвиток і досягнення. Філадельфія, 1971

Помер і похований у м. Патерсон (шт. Нью- Джерсі, США).

Джерела:

Микола Чубатий [Текст] // Наукове товариство імені Шевченка і Тернопільщина (1873—1940) : Історично-філософська секція: дійсні члени : бібліогр. покажчик / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка, Терноп. осередок НТШ ; уклад. Л. Оленич ; автор вступ. ст. М. Андрейчин ; кер. проекту й наук. ред. В. Вітенко ; ред. О. Раскіна. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2017. — С. 237—253. — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/2018-ntshtern-1.pdf, вільний.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2339 публікацій.

Залишити відповідь