Населені пункти Тернопільської області, виведені з облікових даних: Червоногород

ЧЕРВОНОГОРОД – село, підпорядковане Нирківській сільській раді. Розташоване за 12 км на південний захід від смт Товсте в долині р. Джурин (ліва притока р. Дністер). У 1945 р. Червоногород перестав існувати як населений пункт і був виведений із облікових даних у зв’язку з переселенням жителів.

Поширеною є гіпотеза про існування Червоногорода вже у 5 чи навіть 4 ст. Арґументом служить те, що у 981 р. в «Літописі Руському» згадано про Червенські городи. Згідно з цією версією, Червоногород – це є літописне місто Червен – резиденція руських князів.

За переказами, місто називали ще й Черлений городок, Червоний город. Назва походить, імовірно, від того, що на схилах каньйону виступали верстви рожево-червоних пісковиків, із яких переважно складена довколишня місцевість.

Перші достовірні письмові згадки про місто Черлений городок належать до 14 ст. і трапляються у хроніці Биховця, Західноруському, або Білоруському літописі. Тоді великий князь Вітовт відібрав Подільську землю від Федора Коріятовича.

У 1395 р. Подільську землю зайняв король польський і великий князь литовський Ягайло. Він доручив управляти Червоногородом своєму васалові, краківському воєводі Спиткові з Мельштина. У 1399 р. Ягайло віддав місто своєму братові Свидригайлу, а згодом – великому князеві литовському Вітовту. Після його смерті поляки захопили червоногородський замок, і містечко опинилося під польською владою.

Протягом 1434–1772 рр. Червоногород – центр негродового староства (повіту) в новоствореному Подільському воєводстві. Тоді ж отримав статус королівського міста. Теодор Бучацький побудував тут дерев’яний замок і заснував поблизу нього монастир оо. Домініканів із костелом св. Миколая. Тоді місто ділилося на дві частини: Старе Місто і Нове Місто.

У 1448 році король Казимир Ягеллончик надав Червоногороду маґдебурзьке право. 1538 р. на Червоногород напав молдовський господар Петро IV Рареш, який спалив замок, монастир і костел; мешканці були вбиті або забрані в неволю. Після цього руйнування місто вже не змогло відновити колишню велич, хоча тодішні власники Язловецькі відбудували замок та докладали зусиль для розвитку міста.

У 1609 р. червоногородським старостою став Микола Данилович, який на місці дерев’яного звів мурований чотирикутний замок із чотирма вежами на кутах, що був оточений муром із в’їзною брамою. Високу обороноздатність замку забезпечувало його розташування на стрімкому пагорбі, оточеному майже замкнутою петлею р. Джурин. 1648 р. під час Національно-визвольної революції українського народу замок зруйнували загони місцевих повстанців.

Від 1672 р. Червоногород – під турецькою владою. За переказами, саме тоді виник знаменитий Джуринський водоспад. Турки за допомогою вибухівки пробили у вузькому кам’янистому кряжі нове русло для р. Джурин, яка відтоді скидає води з 16-метрової висоти.

У 1765 р. Червоногород згаданий уже як село. Після встановлення на цих землях у 1772 р. австрійської влади почався розпродаж маєтків приватникам. 1778 р. австрійський уряд продав замок князю Каролеві Понінському, який у 1820 р. вирішив розібрати дві напівзруйновані вежі та частину будівлі, а дві інші вежі й частину стін перебудував на пишний палац із двома баштами у псевдоґотичному стилі. На фронтоні палацу був рельєфний герб Понінських – «Колюмна», «Першхала» чи «Рох»: камінний стовп у червоному полі, вгорі якого – золота корона.

Останній період піднесення Червоногорода вже як сільської садиби припадає на 19 століття.
Під час Першої світової війни палац спустошили і пограбували російські солдати. Лише перед 1939 р. остання власниця Червоногорода Марія Любомирська спромоглася частково відбудувати палац, але 2-а світова війна довершила його руйнування.

За Австро-Угорщини діяла двомовна школа, за Польщі – однокласна польська. За переписом 1921 р., в селі було 67 дворів із населенням 368 осіб, на 1931 р. – 75 дворів (361 особа). 1952 р. у Червоного роді – 6 дворів, 15 жителів.

Нині про колишню велич міста нагадують лише значно пошкоджені вежі замку-палацу (2013 р. обвалилася частина правої вежі), поряд – руїни костелу Вознесіння Богородиці. На території колишнього міста функціонує лише збудований у радянські часи поряд із замком дитячий табір “Ромашка” та проводяться фестивалі.

Свято Червоногородського замку

Між селами Нирків і Нагоряни в долині р. Джурин розташована гідрологічна пам’ятка природи, найбільший на Поділлі – Червоногородський водоспад (0,7 га; висота 16 м). На початку 19 ст. тут споруджений водяний млин, який на початку 20 ст. перебудовано на двохтурбінний. Протягом 1956–поч. 1960-х рр. на його місці діяла гідроелектростанція, що давала електричний струм для сіл Нирків, Нагоряни і Солоне.

За півтора кілометри нижче за течією річки, високо на стрімкій стінці каньйону є скельний храм із келіями відлюдника та «фіґурою» святого Онуфрія. Окраса цього мальовничого місця – водоспад «Дівочі сльози».

Джерела

Безушко, І. Загинули, щоб жити [Текст] : пам’яті Івана Прокопи (19 років) та Аделька Витрикуша (17 років), які загинули за волю і незалежність України / І. Безушко // Свобода. — 2010. — 26 лют. — С. 5. — (Сторінки історії)

Дрозд, В. Він смерті дивився у вічі [Текст] : [про долю отця Юліана Свістеля — духівника Ниркова, Нагорян, Солоного, уродж. Бучача] / В. Дрозд // Свобода. —2010. — 16 квіт. — С. 5 : фот. — (З історії рідного краю).

Васильчук, І. «Джурин-фест» зачарував і здивував [Текст] : [1-й фестиваль етнічної культури в урочищі «Червоне»] / І. Васильчук // Вільне життя плюс. – 2012. – № 44 (13 черв.). — С. 6. — (Свято вдалося)

Гончаренко, О. Володимир Бедриківський: «Джурин—Фест»  повинен стати доброю традицією» [Текст] : [про 1-й міжрегіональний етнофест. «Джурин—Фест’ 2012» , що відбувся в с. Нирків Заліщ. р-ну] / В. Бедриківський // Нова Тернопільська газета. — 2012. —№ 23 (13—19 черв.). — С. [3] : фот. кольор.

Гродецька, В. Перлина Подністров’я : [Нирківський каньйон] / В. Гродецька // Експрес. – 2008. – 27 берез. — 3 квіт. — С. 4 : фот. кольор.

Іванська, І. Червоногородський замок запросив на свято [Текст] : [фестиваль Свято замків в урочищі Червоне поблизу с. Нирків Заліщ. р-ну] / І. Іванська // Колос. — 2016. — 25 серп. — С. 4—5 : фот. — (Відлуння події).

Мороз, В. Про що мовчать білі вежі [Текст] : [про історію Червоногородського замку] / В. Мороз // 20 хвилин. — 2009. — 11 груд. — С. 18 : фот. кольор.

Нирків [Текст] : [історія] // Легендарні села України / Х.Й. Роглєв, Ю.Л. Бошицький, І.А. Голубаха, Г.Б. Мунін ; під. ред. Ю.Л. Бошицького. — Київ, 2009. — С. 40—43 : фот.  кольор.

Осадчук, Л. Червоногород: мандрівка до міста-привида з давньоруською історією [Текст] / Л. Осадчук // День. — 2012. — № 119 (12 лип.). — С. 12 : фот. кольор. — (Маршрут № 1).

Чайківська, Я. Відфестивалили на катамаранах [Текст] : поблизу Джуринського водоспаду відбулися дві масштабні події — «Дністрові перегони—2012»  та етнофестиваль «Джурин—фест»  / Я. Чайківська // Тернопіль вечірній. — 2012. — № 21 (13 черв.). — С. 7 : фот. кольор.

Червоногород [Текст] / О. Безгубенко, В. Бойко, У Коропецька, Б. Мельничук //Тернопільщина. Історія міст і сіл [Текст] : у 3 т. Т. 2. — Тернопіль, 2014. — С. 193—195.

Якель, Р. «Джурин-фест»  гей, попід горою там плавці мчать… [Текст] : [у Заліщ. р-ні відбулися фестивальні змагання «Дністровські перегони»  та етно. фест. «Джурин-фест» ] / Р. Якель // Місто. — 2012. — № 23 (13 черв.). — С. 9 : фот. — (Край).

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1485 публікацій.

Залишити відповідь