ЧЕРЕМШИНСЬКИЙ Остап Степанович

ЧЕРЕМШИНСЬКИЙ Остап Степанович (19.05.1936, с. Слобідка Долішня, нині приєднано до с. Дубенка Монастириського району Тернопільської області — 25.11.2015, м. Івано-Франківськ) —  краєзнавець, етнограф, літературознавець, громадський діяч. Брат Романи Черемшинської. Заслужений працівник культури України (1996). Почесний краєзнавець (1996), Почесний член НСКУ (1996). Почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта» (1996). Почесний громадянин с. Велеснів Монастириського району. Член НТШ (1997), НСЖУ (2006). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2002). Обласна імені Володимира Гнатюка (1996), Премія імені Павла Чубинського (1997). Всеукраїнська премія «За подвижництво» імені Володимира Гнатюка (2006).
Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2010).

Народився 19 травня 1936 року в с. Слобідка Долішня Бучацького повіту (нині приєднане до села Дубенка Монастириського району Тернопільської області) в родині мельника. Батько Степан Черемшинський (1907—1995) походив з хутора Бикова біля містечка Бариша Бучацького повіту, у 1928 прибув до Слобідки Долішньої працювати у млині, оскільки мав відповідну кваліфікацію. Того ж року одружився з Павлиною Савків (1911—1968) зі села Чехів, з якою мали дітей Івана (1929), Остапа, Адама (1941) і Роману.

У липні 1941 родина переселилася до с. Велеснів, куди Степана запросили на роботу до місцевого млина, дотеперішніми власниками якого були євреї. У Велесневі Остап пішов до 4-класної української школи (до війни була утраквістичною).

Після закінченні 9-класної освіти в Монастириськах і Бариші з листопада 1954 по березень 1957 працював завідувачем клубу у Велесневі, завідувачем бібліотеки в сусідньому селі Заліссі, підпорядкованій велеснівському клубові (ІІІ. 1957—ХІІ. 1962). Одночасно навчався в технікумі підготовки культурно-освітніх працівників у у Теребовлі й Тульчинському училищі культури на бібліотечному відділенні.

У червні 1961 року Остапові потрапила до рук стаття в газеті Вільне життя про етнографа Володимира Гнатюка, який народився у Велесневі. Він почав збирати матеріали про особу вченого, вів листування з науковими і музейними працівниками по всій УРСР.

Працюючи бібліотекарем у Велесневі (1963) та Усті Зеленому Монастириського району (з березня 1964), старшим піонервожатим в 7-річній школі у Велесневі (1964—1968), одночасно у 1963—1965 рр. навчався в Кременецькому педагогічному інституті (згодом переведеному до Тернополя) на загальноосвітньому факультеті.

Завдяки пошуковій активності Остапа Черемшинського обласна влада в червні 1964 року, за участі Тернопільського краєзнавчого музею, прийняла рішення про відкриття меморіального музею Володимира Гнатюка у Велесневі.

Приміщення збудували упродовж 1964—1967 років силами місцевого колгоспу. З 5 березня 1968 року Остап Черемшинський — науковий працівник Тернопільського краєзнавчого музею — здійснив художнє оформлення за участі Ігоря Ґерети і київських художників Ірини Левитської та Юрія Кисличенка.

1 вересня 1968 року Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка відчинив свої двері, спочатку як громадський музей. 23 травня 1971 року з нагоди 100-річчя академіка Гнатюка на подвір’ї музею відкрито погруддя вченого роботи Луки Біганича, а музей здобув статус державного як відділ Тернопільського обласного краєзнавчого музею.

Остап Черемшинський на посаді директора музею став автором численних публікацій у місцевій та науковій пресі, налагодив контакти з культурними і науковими працівниками, зокрема з:

  • дочкою Володимира Гнатюка Лесею Гнатюк-Піснячевською,
  • зятем його шваґра Григорієм Смольським, який подарував багато меморіальних речей,
  • Тарасом Франком,
  • Іриною Коцюбинською,
  • дружиною Марка Черемшини Наталією Семанюк,
  • дружиною Гната Хоткевича Платонідою Володимирівною,
  • синами Василя Стефаника Семеном і Кирилом,
  • також С. Людкевичем, М. Колессою, А. Кос-Анатольським, С. Ґебус-Баранецькою, С. Караффою-Корбут, І. Крислачем, Д. Крвавичем, Д. Павличком, М. Ільницьким.

Продовжував навчання в Київському інституті культури на бібліотечному факультеті (закінчив у 1976 році). Помер 25 листопада 2015 року в одній з лікарень Івано-Франківська.

Остап Черемшинський був ініціатором заснування (1961—1968) та співавтор (з Ігорем Ґеретою) експозиції Обласного комунального етнографічно-меморіального музею В. Гнатюка у Велесневі, від 1969 — його директор.

У 1970 — організатор і учасник фольклорних експедицій, під час якої записав більше 700 народних пісень та близько 1000 коломийок, частина яких зберігається в ІМФЕ НАНУ, понад 30 — опубліковані у збірнику «Пісні Тернопільщини».

Ініціатор:

відкриття меморіального кутка Володимира Гнатюка у Велеснівській сільській бібліотеці (1963) та школі (1964),

спорудження пам’ятників на могилі Володимира Гнатюка на Личаківському цвинтарі у Львові та біля сільського музею у Велесневі (обидва — 1971),

присвоєння імені Володимира Гнатюка:

  • Бучацькій середній школі № 1 (1971, нині гімназія),
  • Велеснівській школі (1991),
  • Тернопільському державному педагогічному інституту (нині ТНПУ, 1997),

відкриття меморіальних таблиць у

  • Тернополі (1989),
  • Бучачі,
  • Велесневі (обидві — 1991),
  • Івано-Франківську,
  • Львові,
  • Ужгороді.

Остап Черемшинський — співзасновник художньо-меморіального музею Юліана Панькевича в Усті-Зеленому (1992), краєзнавчого музею і картинної галереї у Велесневі (1997), літературно-меморіального музею Олени Кисілевської у м. Монастириська (1999).

Співавтор нарису-путівника про музей Володимира Гнатюка у Велесневі (1971, 1982, 1991, 2006), автор більше 1000 публікацій про нього, краєзнавчих матеріалів.

Понад 50 років займався вишиванням, у його доробку — сорочки, краватки, рушники, подушки, жанрові картини та інше, розробляв візерунки вишивок. У 2007 році Державний архів Тернопільської області видав бібліографічний покажчик публікацій Черемшинського (1963—2006).

Джерела:

Клим’юк М. Академік Гнатюк завжди з нами  [Текст] / М. Клим’юк // Вільне життя плюс. — 2013. — 4 жовт. — С. 5 — (Добра слава).

Щербак Л. Черемшинський Остап (Євстахій) Степанович  [Текст]  / Л. Щербак // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 590.

***

 

Головко, В. Двадцята вишиванка ювіляра [Текст] : [О. Черемшинського] / В. Головко // Вісті Придністров’я. – 2011. – № 34 (19 серп.). – С. 3 : фот. – (Культура і життя).

Дичко, Б. Вишиванка життєвої долі [Текст] : По особливому готується до Дня незалежності заслужений працівник культури з Монастирищини Остап Черемшинський. До кожної її чергової річниці він одягає вишиту сорочку – як глибокий символ українства та пошанівку народних традицій / Б. Дичко // Свобода. – 2006. – 23 серп. – С. 10 : фот.

Дичко, Б. Одержимий духовністю [Текст] / Б. Дичко // Свобода. – 2006. – 20 трав. – С. 6. – (Ювілеї).

Друневич, М. “Вишиванка життєвої долі Остапа Черемшинського” [Текст] : [до 75-річчя відомого етнографа, краєзнавця, літературознавця, дир. музею В. Гнатюка] / М. Друневич // Вільне життя. – 2011. – № 37 (13 трав.). – С. 8 : фот. кольор. – (Ювілеї).

Збирач Гнатюкіани [Текст] : 75-річчя від дня народж. О. Черемшинського // Вісті Придністров’я. – 2011. – N 21 (20 трав.). – С. 2 : фот.

Зозуляк, Є. І квіти, і пісня, і слово [Текст] / Є. Зозуляк // Вільне життя. – 2006. – 27 трав. – С. 1.

Ліберний, О. Король музейної справи Остап Черемшинський [Текст] : [святкові урочини в обл. краєзн. музеї] / О. Ліберний // Свобода. – 2011. – № 55 (8 лип.). – С. 8 : фот. – (Ювілеї).

Огородник, Н. Відсвяткував 75-річчя у дев’ятнадцятій сорочці [Текст] : [святкування ювілею О. Черемшинського – громад. діяча та дир. музею В. Гнатюка в Велесневі Монастир. р-ну] / Н. Огородник // 20 хвилин. – 2011. – № 74 (22-23 черв.). – С. 6

Огородник, Н. Творчість мережана вишивкою [Текст] : [про відомого громад. діяча, дир. музею ім. В. Гнатюка у Велесневі Монастир. р-ну] / Н. Огородник // Тернопіль вечірній. – 2011. – № 27 (6 лип.). – С. 4 : фот.

Ониськів, М. [У Тернополі побачив світ бібліографічний покажчик “Етнограф і громадсько-культурний діяч Остап Черемшинський”] [Текст] / М. Ониськів // Вільне життя. – 2007. – 17 берез. – С. 1.

Романенко, Л. Остап Черемшинський: “Не було б Гнатюка, не було б і мене…” [Текст] : відомий краєзнавець і етнограф відсвяткував 75-річчя / Л. Романенко // Нова Тернопільська газета. – 2011. – № 25 (29 черв.-5 лип.). – С. 3 : фот.

Сирник, І. Вишиванка до свята [Текст] : [про колекцію вишиванок дир. музею ім. В.Гнатюка О. Черемшинського] / І. Сирник // Експрес. – 2008. – 19-20 серп. – С. 17 : фот.

Чайківська, Я. Вручено премії імені братів Лепких [Текст] : [Є. Безкоровайному, Є. Удіну, В. Уніяту, О. Черемшинському] / Я. Чайківська // Тернопіль вечірній. – 2010. – 20 жовт. – С. 8 : фот. кольор.

Черемшинський, О. Велесневу – 555, музею Гнатюка – 40 [Текст] / О. Черемшинський, Р. Черемшинська // Вільне життя. – 2009. – 29 трав. – С. 6 : фото ; Вісті Придністров’я. – 2009. – 29 трав. – С. 2 : фото. – (Ювілеї).

Черемшинський, О. … І я почав збирати матеріали про Володимира Гнатюка [Текст] : [спогади дир. музею вченого-етнографа] / О. Черемшинський // Вільне життя. – 2011. – № 48 (17 черв.). – С. 6 : фот. – (Це було 50 років тому) ; Вісті Придністров’я. – 2011. – № 24 (10 черв.). – С. 2 : фот.

Якель, Р. “Якби кожна велика постать мала б свого Черемшинського [Текст] / Р. Якель // Вільне життя. – 2011. – № 51 (1 лип.). – С. 8 : фот. кольор. – (Ювілеї).

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2766 публікацій.

Залишити відповідь