ЧАЙКОВСЬКИЙ Андрій Якович

ЧАЙКОВСЬКИЙ Андрій Якович (15. 05. 1857, м. Самбір, нині Львів, обл. – 02. 06. 1935, м. Коломия, нині Івано-Франківська обл.) – правник, письменник, громадсько-політичний діяч. Чоловік Наталії Чайковської, батько Андрія, Богдана і Миколи Чайковських. Доктор права (1887). Голова Товариства письменників і журналістів (1924, Львів). Почесний громадянин міста Бережани (1997).

Закінчив Самбірську гімназію (1877), де брав участь у роботі таємного учнівського гуртка (1872). Навчався на філософському факультеті Львівського університету. Через нестатки змушений був залишити навчання та податися в добровольці 30-го полку австро-угорської армії (офіцер, 1878-1882). І лише в 18886-му закінчив правничий факультет цього університету.

Під час навчання – голова таємного гуртка «Студентська Громада» (1877), студентської організації «Дружний лихвар» (1870-і), співзасновник «Кружка правників», активіст «Просвіти» (1878-82).

1886-1914 – адвокат у м. Бережани, де 1890 відкрив приватну адвокатську канцелярію. Займався громадсько-культурною й політичною діяльністю:

  • разом із О. Нижанківським і В. Яворським (1892) був співорганізатором (а пізніше й головою) музично-хорового товариства «Бережанський Боян», філії товариства «Просвіта» (1895), повітового народного комітету Національно-демократичної партії (НДП; член УНДО, згодом – НДП), відділу товариства тверезості «Відродження» (від 1906);
  • співзасновник товариства «Січ» (повітовий кошовий, 1910), ощадно-позичкової каси «Надія» (1896), товариств «Земля» і «Руська бурса», кооперативи «Народний дім»;
  • член Товариства наукових доповідей ім. П. Могили (м. Львів).

У 1914 році А.Чайковський повертається до Самбора. Там, за доносом на заповзятливому українофілові замкнули наручники та й припровадили до сумнозвісних львівських «Бригідок». Як заложника його перетримали трохи більше двох тижнів, і не знайшовши компромату, випустили під протекцію д-ра Володимира Дудикевича.

Після цього Андрій Якович зайнявся адвокатською практикою в містах Самбір (1914-1919; 1 листопада 1918-13 травня 1919 -повітовий комісар Самбірщини), Коломия (травень 1919-1935); працював адвокатом у містах Рогатин (нині Івано-Франківської обл.) та Сколе (нині Львівської обл.)

У Коломиї діяльний у товариствах «Просвіта», «Рідна школа», «Відродження», співорганізатор товариства «Каменярі» та ін., організатор хору, учасник драматичного гуртка.

Член Спілки українських адвокатів, голова цієї організації в Коломийській окрузі (1920-і). Літературну і публіцистичну творчість розпочав у 1888 році, опублікувавши у газеті «Діло» статтю «Причини зубожілості селянства в судівництві» та «Спомини з-перед десяти літ» – мемуари про перебування у Боснії (1892-93; видано окр. кн. 1894 у Львові). Андрій Чайковський є автором: 

  • історичних романів «Сагайдачний» (у 3-х ч., 1918-32; перевидано 1989 у видавництві «Дніпро», Київ), «Олексій Корнієнко» (у 2-х кн., 1924; перевидано 1992 у видавництві «Веселка», Київ), «Полковник Михайло Кричевський» (1935);
  • повістей «Олюнька», «Бразилійський гаразд» (обидві -1895), «В чужім гнізді» (1895-96), «Четверта заповідь», «Своїми силами» (обидві – 1902), «Козацька помста» (1904), «За сестрою» (1907), «З ласки родини» (1911), «Віддячився» (1913), «Побратими» (1918), «Украдений син», «Малолітній» (обидві – 1919), «На уходах» (1921), «До слави» (ч. 1 – 1929, ч. 2 – 1932), «Одарка», «Запорожжя», «Сонце заходить» (усі – 1930), «За наживою», «Богданко» (обидві – 1934), «Перед зривом» (1935) та ін.;
  • споминів, есе, оповідань, нарисів, фахових статей.

Співпрацював з І. Франком (уперше зустрівся 1875), який влітку 1894 на запрошення Чайковського приїжджав до Бережан. Товаришував із А. Крушельницьким, Р. Купчинським, Богданом (написав портрет Ч.) та Левком Лепкими, М. Яцківим.

У Бережанах: 1936 Ф. Коковський відкрив музей Чайковського; 1996 встановлено погруддя Чайковського (скульптор І. Сонсядло); в експозиції Бережанського музею книги зберігаються матеріали про Чайковського.

У 1990 році в Бережанах започатковано Чайковські читання. 1992 в Коломиї встановлено пам’ятну таблицю Чайковському.  1995 в Самборі заснована Наукова фундація ім. Чайковського для вивчення та популяризації його творчості. Іменем Чайковського названо вулиці в містах, де він жив і працював.

Перевидано низку творів: «Повісті» (Львів, 1989), «Запорізька Січ» (Тернопіль, 1991), «Андрій Чайковський: Спогади. Листи. Дослідження» (3 т., 2002). У 2006 році видано книжку «Андрій Чайковський (1837-1935)», в яку ввійшли наукові розвідки про життя і творчість письменника.

Згідно Постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2017 році» 160-річчя від дня народження Андрія Чайковського (1857―1935), відзначалося на державному рівні. Дізнатися більше →

Джерело:

Мельничук, Б. Чайковський Андрій Якович [Текст] / Б. Мельничук, Л. Щербак // Тернопільський енциклопедичний словник. — Т. 3 : П — Я. Тернопіль, 2008. — С. 580-281.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1093 публікацій.

Коментарі (4)

  1. […] у галузі математики, педагог, громадський діяч. Син Андрія і Наталії Чайковських, брат Андрія та Богдана […]

  2. […] Коломия Івано-Франківська обл.) – діяч культури. Син Андрія Яковича та Наталії, брат Богдана і Миколи […]

  3. […] редактор, публіцист, диригент, громадський діяч. Син Андрія Яковича та Наталії, брат Андрія і Миколи […]

  4. […] обл.) – громадська діячка. Дружина Андрія Яковича, мати Андрія, Богдана та Миколи […]

Залишити відповідь