БЗОВИЦЯ. Дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці

Бзовиця. Дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці

Переглянути на карті →

Бзовиця — село, центр сільської ради. Первісна назва села — Бзиниця. У1963—1990 рр. Бзовиця називалася Комунарівка і підпорядковувалася Білоголівській сільській раді. До Бзовиці належав х. Кліщинівка.

Розташоване на Подільській височині, за 18 км від районного центру і 15 км від найближчої залізничної станції Зборів (у с. Млинівці). Територія — 9,06 кв. км. Дворів -105. Населення – 291 особа (2014).

У селі збереглася церква Успіння Пресвятої Богородиці (1701; дерев’яна; відбудована в 1924 р.). У 2011 році постала мурована церква Пресвятої Богородиці Владичиці України (2011).

Перша письмова згадка про сел датується 1523 р. Назва Бзовиця походить від місця, де розташоване село — над яром, який колись був зарослий бузиновими кущами (бзиниця). Згодом населений пункт згаданий у 1532 р. (власність Сенінських), 1598 р. – власність Чарнковських, згодом належало родині Собеських.

У селі займалися садівництвом, бджільництвом, було розвинуте килимарство. Цей вид ужиткового мистецтва «заніс» сюди з містечка Залізців Федь Калинович. 1938 р. у селі було 103 килимарі.
У 1880 р. Бзовиця належала Графу Казимирові Водзіцькому.

Від 1826 р. (вчитель Олексій Студинський) функціонувала парафіяльна школа; від 1894 р. – однокласна. Вчителі Кондрат Павлик, Микола Гладун, Фердинанд Сидорович та ін. У 1905 р. споруджено шкільний будинок.

Діяли братства Найсвятіших Тайн (від 1858 р.) і тверезості (від 1901 р.), філії «Просвіти» (заснована в 1911 р., діяльність поновлено у 1925 р., голова Марко Дорош), «Лугу» (від 1932 р.), «Сільський господар» (від 1930), кооператива «Селянська поміч» (1926).

За переписом 1921 р., в селі — 210 дворів, 973 особи; 1931 р. — 214 дворів, 1057 мешканців.
Під час Першої світової війни селян виселяли в Долішню Австрію. В УГА служили Василь Калинка (1898), Микола Кучер (1900), Петро Ребрик (1898), Мартин Стахів (р. нар. невід.), Андрій Чорний (1896).

Від березня до липня 1944 р. територією села пролягала лінія фронту. Під час німецько-радянської війни у Червону армію мобілізовано 47 чоловіків, 22 з них загинули (1944—1945). В УПА воювали: Володимир Вовк (р. н. невід.), Іван Калинович (1910), Катерина Стахів (1898), Микола Чорний (1915 р. н.), Ольга Яніга (1922—1946) та ін. Дві родини органи НКВС вивезли у Сибір.

Збереглися поховання вояків УПА (9 могил), у 2013 р. споруджено братську могилу (ініціатор — В. Ягло). Діють ЗОШ І ст., бібліотека, клуб, фельдшерський пункт, АПП «Золота нива», торговий заклад.

У Бзовиці народилися: педагоги Андрій (1920—2001) та Володимир (1928—1997) Гайди, військовий лікар-хірург Володимир Грейцаровський (1932), громадсько-політичний діяч, редактор, публіцист Володимир Стахів (1910—1971).

Джерела:

Зборівщина: історія і сьогодення : Історико-краєзнавчий нарис / уклад. М.Б.Бігус. Тернопіль, 2008. 480 с.

Безгубенко, О. Бзовиця [Текст] / О. Безгубенко, Б. Мельничук, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль, 2014. — С. 328-329.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2339 публікацій.

Залишити відповідь