БУДЗИНОВСЬКИЙ Альфред Титович

БУДЗИНОВСЬКИЙ Альфред Титович (05.01.1871, Баворів, нині Тернопільського району Тернопільської області — 07.01.1942, Львів) — український громадський діяч та краєзнавець, один з організаторів січового та туристичного руху. Радник австрійського намісництва. Один із засновників театру ім. М. Старицького в Стрию. Начальник польової жандармерії ЗУНР. Брат В’ячеслава Будзиновського.

Під час 1-ї світ. війни з театр. трупою гастролював у Галичині. Працював інструктором добровільної пожежної команди Галичини. Перше спортивно-пожежне товариство «Сокіл» виникло у Львові 1889 року, скоро рух поширився по всій Галичині, його очолював Будзиновський.

11 лютого 1894 року у залі «Української Бесіди» (Львів, вулиця Вірменська), Володимир Лаврівський, Василь Нагірний, Іван Белей, доктори Микола Шухевич, Альфред Будзиновський та інші офіційно проголосили про народження сокільської організації.

Головував в товаристві «Сокіл» протягом 1901–1908 років — після Василя Нагірного, 1901-го організовує учительський гурток, котрим у вересні того ж року заопікувався Іван Боберський.

Однією з перших ініціатив його стало впровадження вправ, пов’язаних з протипожежним навчанням та створення пожежно-руханкових відгалужень, утворюється перша пожежна філія «Сокола» — на Скнилові.

За його головування в товаристві було засновано Вищий музичний інститут у Львові, перші українські «Галантерейно-паперові базари» — Львів, Станіславів, Стрий, «Українська накладня нот» й львівський «Сокільський театр».

Організовував руханії та протипожежні курси у Львові та повітах, скеровував інструкторів наставників по всій Галичині. 1907 року проведено «Сокільський здвиг» в Стрию.

На початку 20 сторіччя — рахункий радник Намісництва в Краківському інспектораті окружної сільськогосподарської допомоги. Підтримував матеріально і входив до складу дирекції стрийського торгівельного товариства «Сокільський базар», редагував газету «Громадський голос».

Захоплювався туризмом, мандрував горами і 1909 видав збірку статей «Туристика». Працював у стрийському «Українбанку». Цікавився музейною справою, доклав багато зусиль для розвитку музею «Верховина» (Стрий).

Лещетарська мандрівка керівництва українського “Змагового Союзу” околицями Львова. Зліва направо: Іван Боберський, Степан Рудницький, Альфред Будзиновський, Петро Франко. Не пізніше 28 лютого 1912 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).

1913 року був у складі комісії, котра опікувалася щодо заборони львівською комісією заснування у Львові Українського Стрілецького Союзу. В часи ЗУНР був начальником української польової жандармерії, за це ув’язнений в Домб’ю, випущений на волю літом-восени 1919 року.

1922 року відновлюються курси з навчання керівників добровільних пожежних команд, котрі входили до складу сільських осідків «Сокола-Батька». Програму курсів укладає Степан Гайдучок з А. Будзиновським, у тому часі працює фахівцем-референтом в роботі на теренах.

1928 року засновується «Просвітянський театр», керівництво — відповідальний директор Альфред Будзиновський, мистецький керівник і режисер Петро Сорока, представник «Союзу артистів» Андрій Шеремета, представник трупи — колишній вояк армії УНР Лавро Кемпе, адміністратор — артист Петро Гладкий, диригував Богдан Сарамаґа.

1932 року за вказівками польської влади діяльність «Сокола-Батька» в царині протипожежної справи була припинена взагалі. Заснував першу туристичну організацію у Стрию.

Написав книгу-порадник «Туристика» — видана 1909 року, статті на туристичні теми, підручник «Пожежник» — перевиданий накладом Старшини «Сокола-Батька» в 1922 році (перший раз виданий 1901 року, був єдиним україномовним у цій царині, по тому перекладений на польську мову — дослідниця Оксана Вацеба) — 3000 примірників. Також «Гігієна в рухівні» — «Сокільські вісти», Львів, 1928.

Похований на Личаківському цвинтарі в родинному гробівці.

джерело

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2388 публікацій.

Залишити відповідь