БУЧАЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ

БУЧАЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ (Городиське євангеліє) — цінна пам’ятка книжкового мистецтва Київської Русі та пам’ятка старослов’янської мови ХІІ — першій пол. ХІІІ ст., переписана кириличним уставом на пергаменті, 160 арк. (початкові аркуші не збереглися).

У ХV ст. Євангеліє подароване Городиському монастиреві на Волині, згодом (до ХХ ст.) зберігалося у Бучацькому василіянському монастирі на Тернопільщині (звідси походить назва). Нині зберігається у Національному Музеї (м. Львів).

Бучацьке Євангеліє з-поміж інших дослідників вивчали І. Свєнціцький (Бучацьке Євангеліє (Палєоґрафічний опис), 1911) та О. Колесса (Південно-Волинське городище і городиські рукописні пам’ятки ХІІ—ХVІ в., 1923; Городиське Євангеліє ХІІ—ХІІІ в., 1925), розвідки яких актуальні і донині.

Детальний палеографічний опис пам’ятки здійснив І. Свєнціцький. Він вказав на стан збереження рукопису, кількість сторінок, тип письма, розміри букв, оформлення рукопису, особливості графіки та правопису, пізніші записи (прим., на 19 сторінці звороту прочитав півуставний запис кінця ХV ст., написаний народною українською мовою, виявив у пам’ятці сліди елементів сербської мови та східнослов’янські мовні риси, підкреслив українські мовні риси.

На підставі аналізу мовних особливостей І. Свєнціцький відносив Бучацьке Євангеліє до таких пам’яток, як Галицьке євангеліє (1144), Добрилове євангеліє (1164), Полікарпове євангеліє (1307), Бесіди на Євангеліє Григорія Великого ХІІ в. та ін.

Продовжити читати →

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1238 публікацій.

Залишити відповідь