БУЧАЧ: монастир Воздвиження Чесного Хреста Господнього

Монастир Воздвиження Чесного Хреста Господнього (Бучач)

48400 Тернопільська обл. вул. Міцкевича, 19, м. Бучач
тел.: (035-44) 21-377, 21-531; 22-070 ; тел./факс: (035-44) 22-291 (парафія)
Веб-сторінка: buchach.org.ua

Колегіум ім. св. Йосафата (Відновлений у 1995 р.)
тел.: (03-544) 21-549

На схилі гори Федір знаходяться монастир та церква отців Василіян, а також історико-філософський ліцей імені св. Йосафата. На цьому місці був колись костел св. Хреста.

У 1712 році Потоцькі, бажаючи мати у своїх володіннях освідчене греко-католицьке українське духовенство, з дозволу верховної світської і духовної влади запросили у Бучач з Литви отців Васил1ян.

На місці костела розпочалося будівництво просторого монастиря для отців Василіян, яке завершилось у 1753 році. У 1771 році збудована церква монастиря отців Василіян, автором проекту був архітектор Готфрід Гофман.

Потоцькі в  1712 році запросили 6 членів Василіян до Бучача з Литовської провінції св. Трійці (15;67). Приїхавши в Бучач під керівництвом ігумена Мельхіора Лосовича, ченці поселилися в заздалегідь збудованому для них приміщені біля Латинського Костела св.Хреста це є великий костел находився на горі Федір, яка звисає в південній частині міста недалеко від річки Стрипа. На той час він не мав ніяких засобів до існування.

Ченці, які прибули, зразу приступили до виконання теологічних наук для майбутніх парохів, але нормальних умов все таки не було: ні для побуту, ні для семінарії, ні для духовної діяльності. З цієї причини для нормального утримання учнів ченців Василіян і розвитку семінарських студій 7 грудня 1712 р. Стефан Потоцький видав в Любліні фундаційну грамоту. В ній він заповів для ченців Василіян Бучача 30 000 злотих з 7% від ста, які ктитори виплачували ігумену.

За такі щедроти василіяни повинні були відправляти літургії за ктиторів і їх родини, а також навчати технологічних наук кандидатів на священників, які хотіли бути парохами володіннях Потоцьких. Василіяни мешкали і викладали теологічні науки в приміщенні, було збудовано спеціально для них, що знаходилось поруч.

Виникла проблема – де відправляти літургії, оскільки недалеко стояв пустий костел св. Хреста, та кращого місця для такої цілі годі було шукати. Тому вони звернулися з ідеєю використання цього костела для літургії до Стефана Потоцького. Він в свою чергу звернувся з їх проханням до Львівського архієпископа Латинського обряду Яна Скардека. В 1714 році Я. Скарбек дозволив використати площу навколо костела на постійно, але сам костел тимчасово.

29 квітня 1717 р. окружне послання, але і цього разу ніхто не звернувся з правами на костел. Тому в кінці травня 1747 р. костел перейшов у повну власність ченців Василіян, про що отримав підтвердження ігумен Йосафат Токаревський. В 1750-1757 рр. ігуменом монастиря став Ієронім Нерезій, який мав велику прихильність Михайла Потоцького. За порадою Нерезія Потоцький, будує монастир оо. Василіян в Бучачі на горі Федір, на який 12 травня 1751 р. закладено камінь, а вже 1753 будову завершено.

Від 12 грудня 1754 грамотою виданою в Галичі Микола Потоцький заснував конвікт школа-інтернат для 12 учнів з бідних родин, незалежно від їх суспільного стану і віровизнання. А також заснував гімназію, яку забезпечив відповідними засобами і віддав під повне управління Василіян. Окрім того, збільшив кількість Бучацьких Василіян з 6 до 8 членів. З них-один був ігуменом, один префектом гімназії, три духовники і три вчителі.

Костел був тісний: бо не зміг вмістити всіх учнів, тому виникла думка побудови нової церкви. В 1761 -1765 роках ігумен монастиря Ієронім Нерезій узгодив будову нової церкви з ктитором. В листопаді 1764 Микола Потоцький на будову церкви виділив 15 тис. злотих, а через три роки-ще 2 тис. злотих щорічно до закінчення будівництва. Це будівництво церкви розпочали на місці знесеного костела св. Хреста в 1765 за ігумена Нерезія, а закінчили в 1771 за ігумена Інокентія Мшанецького.

Автор проекту був архітектор Готфрід Гофман, він в композиції церкви використав традиції двох оригінальних архітектурних шкіл другої пол. XVIII століття: Львівської на чолі з Бернардом Меретином і Віленської засновником якої був Ян Криштоф Гляубітц. Василіянська церква під іменем Чесного і Животворного Хреста з дозволу митрополита Лева Шептицького 18 вересня 1771 була освячена ігуменом Інокентієм Мшанецьким.

За ігумена монастиря Йосифа Михайловського (1772-1782) придбано для церкви амвон і п’ять вівтарів. Після поділу Польщі в 1772р на прохання Протоігумена Литовської Провінції і ігумена монастиря Микола Потоцький дав дозвіл викладати при Бучачцькій гімназії філософії.

У 1780 Йосиф ІІ патентом заборонив ченцям Австрійської імперії підтримувати зв’язки з ченцями з-за кордону, внаслідок чого 25 липня 1782 р. управління монастирем перейшло до Атанасія Дідицького як ігумена, а монастир в підпорядкуванні Галицької Провінції. Литовські ченці виїхали в Литовську Провінцію. Місцевих ченців для викладання не вистачало і того ж року урядовим рішенням гімназію і курси філософії було закрито, а на їх місце відкрито нормальну школу. Ця школа мала чотири класи.

У 1816 р. з західної сторони від церкви було збудовано галерею, всю терасу було укріплено кам’яною стіною. В нижній частині стіни в 1818 р. зробили штучну печеру, в якій стоїть кам’яна статуя св. Онуфрія, а інша кам’яна статуя – Богородиці – стоїть на верху галереї.

У 1820 р. церкву і монастир покрили дахом червоного кольору. В 1821 – 1823 рр. Розширили будинок гімназії на один клас, а в 1839 р. конвікт.  1854 рокубудовано дзвіницю, яка надала монастирському комплексу урочистості і монументальності.

29 липня 1865 р. о пів на другу в помешканні єврея біля церкви св.Покрови почалася велика пожежа. День був тихий, але подув сильний вітер в бік монастиря і вогонь миттєво дійшов до монастиря і охопив його, який згорів за одну годину. Розплавились дзвони, згоріла бібліотека, шкільні прилади. Монастир став згарищем. Після чого, реставраційних робіт до 1946 р. Василіяни в Бучачі не проводили.

Монастир був центром освітньої діяльності у Бучачі . Пізніше тут був відкритий місійний інститут ім. св. Йосафата, який з перервами діяв до 1944 року.  Діяльність Бучацького монастиря св. Хреста ЧСВВ була заборонена радянською владою у середині 1946 року. У березні 1991 року після 45-річної вимушеної перерви у Бучацький монастир св. Хреста повернулися отці Василіяни – о.Іван Майкович – настоятель (ігумен) монастиря і о. Августин Дзюрбан -духівник монастирської церкви.

Реставраційно-будівельні роботи були розпочаті у 1992 році і тривають по сьогодні. У 1995 році Міністерством освіти України зареестрований історико-філософський ліцей ім. св. Йосафата Бучацького монастиря Чесного Хреста Господнього чину св. Василія Великого, директором якого є о. Іван Майкович.

джерело

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2287 публікацій.

Залишити відповідь