Брикович Ілярій Матвійович

Брикович Ілярій Матвійович (03.11.1881 — лютий / 24.07.1942) — український педагог, перекладач, громадський діяч, літератор. Народився в Тернополі, Австро-Угорщина. Навчався у Львівському, Краківському та Віденському університетах. Член Наукового товариства імені Шевченка. Почесний член товариства «Просвіта» (1996).

Чільний урядник Західноукраїнської Народної Республіки в Тернопільському повіті. Голова Тернопільської гімназії товариства «Рідна школа», кооператива «Будучність», фабрики «Калина», Тернопільської організації українського товариства «Сокіл», співзасновник українського спортивного товариства «Змагун».

Професор Тернопільської української гімназії. Репресований більшовицькою владою. Помер в Магнітогорську, Верхньоуральській в’язниці. Псевдонім — Осип Подільський.

Народився 3 листопада 1881 року в м. Тернополі (Тернопільський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільської області, Україна)

Закінчив цісарсько-королівську Першу тернопільську гімназію (зокрема, у 1898—1899 навчальному році — VII клас), вищу освіту здобував у Львівському, Краківському та Віденському університетах. 1902 року під час навчання у Львові брав участь в акціях протесту студентів-українців. 1905 року склав іспит на право викладати українську та класичні мови в усіх середніх школах.

У 1905—1906 навчальному році працював заступником учителя Тернопільської української гімназії (розташовувалася на вулиці Костюшка, 11, нині вулиця Камінна, будівля не збереглася). Наприкінці 1906—1907 навчального року мав звання учителя, наприкінці 1908—1909-го був уже цісарсько-королівським професором (звання отримав згідно з Декретом Крайової шкільної ради № 23439 від 17 листопада 1908 року).

Очолював Тернопільську організацію українського товариства «Сокіл» (створена в 1904 році, попередні очільники — Сидір Голубович, Володимир Вітошинський). 1907 року разом о. Йосифом Застирцем і Миколою Конрадом, професором Іваном Боднарем став співзасновником Товариства «Жіночий Інститут імені княгині Ольги», зареєстрованого 6 червня 1908, яке мало допомагати жіночій громаді у справі морального і фізичного виховання, а також утримувало бурсу для дівчат.

У 1905—1914 роках, коли Тернопільську філію українського товариства «Просвіта» очолював доктор Сидір Голубович, І. Брикович допомагав діловоду філії Іванові Боднару. Був членом міської ради Тернополя в 1912—1913.  У 1912—1913 навчальному році очолював Селянську бурсу в Тернополі, засновану товариством «Просвіта».

Входив до складу тимчасового комітету, який займався організацією встановлення влади ЗУНР у Тернополі. Від листопада 1918 року до липня 1919-го працював заступником повітового комісара ЗУНР (за іншими даними, після утворення 4 листопада повітового комітету Національної Ради в Тернополі очолив повітовий комісаріат (староство). Воював у лавах УГА, разом з нею перебував на «Великій Україні».

У 1920 році повернувся до Тернополя. Після війни — викладач Тернопільської української гімназії (7 березня 1921 року при вступі на посаду склав присягу, як і кожен вчитель середньої школи) до її закриття польською владою після наказу міністра віросповідань та громадської освіти Славомира Червінського (1885—193119]) від 26 вересня[20] 1930 року (викладав грецьку, латинську, німецьку мови). Водночас працював директором тернопільської Гімназії товариства «Рідна Школа».

Відкрив та проводив перші за часів польської окупації Галичини[21] політичні збори українців у Тернополі, скликані повітовою організацією трудової партії, які відбулися в неділю 10 вересня 1922 року. Був одним з ініціаторів та співзасновників «Подільського союзу кооператив», який діяв у Тернополі від 14 грудня 1923 року.

За його ініціативи в 1927 році на Тернопільщині відновило діяльність українське товариство «Сільський господар». У 1921—1927 роках був головою громадської організації «Міщанське братство» (Тернопіль), у 1924—1939 роках був головою Тернопільської філії товариства «Просвіта». 7 липня 1927 року висунутий кандидатом від ІІІ-го виборчого кола.

Після створення 11 липня 1925 року у Львові представниками Української народно-трудової та Української партії національної роботи Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО) був обраний до Центрального комітету від Тернопільщини, також очолив повітовий комітет об’єднання.

Після закриття в 1930 році української гімназії став очільником кооперативи «Будучність». Також був співдиректором фабрики «Калина» разом з Осипом-Левом Павлишиним, Іваном Ленем, Степаном Чумаком. 1935 року разом з І. Боднаром та І. Ленем заснували в Тернополі українське спортивне товариство «Змагун». Однак, польська влада звинуватила засновників у співпраці з ОУН і відмовилася його реєструвати.

Був членом НТШ і Товариства прихильників Музею НТШ. «Будучність» і фабрика «Калина» співпрацювали з НТШ у 1930-х роках, а 1936-го завдяки фінансовій підтримці «Будучності» й особисто І. Бриковича Археологічний відділ НТШ (очільник Ярослав Пастернак) проводив археологічне обстеження багатьох територій та вів розкопки на Поділлі.

У вересні 1939 року його усунули від навчального процесу в гімназії товариства «Рідна школа», після чого став працювати візником в облспоживспілці. За одними даними, 22 червня 1941 (за іншими 23 червня 1940 року) заарештований більшовицькою владою та вивезений на Урал (до Челябінської області), де, за спогадами інших засланців, працював на шахтах Уралу.

Помер у лютому 1942 року в м. Магнітогорськ (нині Челябінська область, РФ) від непосильної праці на радянській шахті. За іншими даними — 24 липня 1942 р. у Верхньоуральській в’язниці.

Джерела

Головин, Б. Брикович Ілярій (Іларіон) Матвійович [Текст] / Б. Головин, Л. Левенець // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 186.
Головин, Б. «Просвіта» [Текст] / Б. Головин, П. Шимків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 149.

Гуцал, П. Тернопіль у період Західно-Української Народної Республіки (1918—1919) [Текст] / П. Гуцал // Тернопіль. Історичні нариси. — Тернопіль, 2016. — 110 с.

Дуда,  І. Тернопіль: 1540-1944 [Текст] : історико-краєзнавча хроніка. Ч. І. / І. Дуда. — Тернопіль, 2010. — С. 139.

Лазарович, М. Активні діячі ЗУНР на Тернопільщині [Текст] / М. Лазарович // Ї. — 2010. — Ч. 63. — С. 77—90.— Режим доступу:  http://shron1.chtyvo.org.ua/Chasopys_Ji/N63_Ternopil.pdf, вільний.

Лазарович, М. Друга столиця ЗУНР [Текст] / М. Лазарович // Ї. — 2010. — Ч. 63. — Режим доступу:  http://shron1.chtyvo.org.ua/Chasopys_Ji/N63_Ternopil.pdf, вільний.

Остап’юк Б. Ілярій Брикович [Текст] / Б. Остап’юк // Шляхами Поділля. Тернопільщина і Скалатщина. Н.-Й.; Париж; Сідней; Торонто, 1983, т. ІІІ, с. 563—65; [б. а.]

Ювілейна книга української гімназії в Тернополі. 1898—1998. До століття заснування  [Текст] / за ред. С. Яреми. Тернопіль; Львів, 1998, с. 36, 41, 55—56, 62, 64, 66—67, 78, 99, 102—103, 112, 121, 206, 242; 433—436.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2441 публікацій.

Залишити відповідь