БРИКІВ | Шумський район | Тернопільська область

БРИКІВ — село в складі Шумської ОТГ. Поблизу Брикова було поселення Велів. Розташоване на берегах р. Кума (права притка Вілії, басейн Горині, сточище Прип’яті), за 2 км від районного центру і 22 км від найближчої залізничної станції Лепесівка. Територія – 5,74 кв. км. Дворів – 268. Населення – 992 особи (2014).

Виявлено археологічні пам’ятки двох стоянок пізнього палеоліту, поселення трипільської культури, бронзові наконечники стріл скіфського періоду, скарб римських монет 2 ст., два городища і курганний могильник часів Київської Русі.

Перша письмова згадка – 1513 р., згодом згадане у 1566 р. під назвою Бриківці, коли староста кременецький не допускав князя Ю. Воронецького до володіння селом. Назва села походить, імовірно, від прізвища першопоселенця Бриківця.

Тоді побутували наступні назви села – Бриківчани, Бриковець, Бриківці. 1570 р. Бриків був власністю Дибовської, 1583 р. – К. Колодзінського. Згодом – Менжинського (за його розпорядженням село перенесли на теперішнє місце).

Як писав Олександр Цинкаловський на сторінках видання: «Стара Волинь і Волинське Полісся: (краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року)»(Вінніпег, 1984) писав:

БРИКІВ, с, Крем’янецький пов., над річкою Кутянкою, 27 км. від Крем’янця. В кінці 19 ст. було там 114 дом. і 846 жит. Церква дерев’яна з 1800 р. Юрія Переможця на місці бувшої старої, школа церк.-прих. від 1873 р. Виступають тут геологічні формації силурийського періоду.

Історична згадка про Бриків з 1566 р., коли то кн. Збаразький, староста крем’янецький не хотів допустити князя Юрія Воронецького до володіння с Бриківцями (Опис Книги Київ. Центр. Архіву №22).

В документі неправного захоплення села в Кременецькому повіті (там же ст. 29 н. 11). В 1711 р. в скарзі про обов’язки панщини неправно захоплених землянами Блендовськими і їх поплечника парафіяльного ксьондза (Архів ч. 1, т. 4, ст. 243).

В 1712 р. згадується Бриків у скарзі того ж ксьондза про застрашування (там же ст. 358). В 1570 р. було власністю Андриївої Дибовської, яка вносила з цього села від 52 дим, 2 боярів путних, 2 город, і ще 2 город, 1 „люзьного” і за 2 млинські колесі.

В 1583 р. платить з Брикова Каспер Колодзінський за 18 дим., 8 гор, 2 комірників. По повстанні 1831 і 1863 р. забрано до казни і передано графам Блудовим 1463 дес. Згідно з переписом 1911 р. велика власність в Брикові належала до Савицького — 1413 дес.

У 18 ст. тут перебували війська шведського короля Карла ХІІ, які поспішали на допомогу гетьманові І. Мазепі, про це свідчать знайдені 1961 р. під час меліорації земель колгоспу с. Бриків дві гармати шведського виробництва.

Після польського повстання 1863–1864 рр. село забрано до казни й передано ґрафам Блудовим. 1873 р. організовано школу, в якій навчались і діти-сироти з Волинської губернії. У 1911 р. значна частина власності в Брикові належала Савицькому. 1931 р. в Брикові було 1229 жителів. Діяли філії «Просвіти” та інших товариств. Від вересня 1939 р. – село під радянською владою.

Навесні 1940 р. створено сільськогосподарську артіль. Від початку липня 1941 р. до 26 лютого 1944 р. село – під нацистською окупацією. 1941 р. в Брикові організували загін самооборони під орудою Григорія Мельника, який улітку 1943 р. загинув. Тоді ж загинув і священик із Брикова Олександр Карнківський.

Улітку 1943 р. біля села відбувся бій між розвідувальною групою радянського партизанського з’єднання С. Ковпака і загоном польової німецької жандармерії. Місцева жителька Лідія Німець вивела ковпаківців з оточення. Про це згадано в книзі Василя Войцеховича «Сто днів звитяги”. У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь 55 осіб, серед них:

  • Надія Анін (1920 р. н.),
  • Микола Бойко (1931 р. н.),
  • Петро Власов (1906 р. н.),
  • Яків Гуль (1924 р. н.),
  • Григорій Золотун (1929 р. н.),
  • Семен Корнійчук (1924 р. н.),
  • Олександр Карнківський (1908– 1943),
  • Василь Мазуренко (1929 р. н.),
  • Дмитро Наконечний (1920 р. н.),
  • Іван Німець (1905–1944),
  • Тимофій Німець (р. н. невід.–1944),
  • Федір Процюк (1914–1945),
  • Марія Рудюк (1929 р. н.),
  • Юстин Січкар (1924–1944),
  • Ніна Стельмах (1926 р. н.),
  • Дмитро Чухач (1923 р. н.),
  • Іван Янюк (1923 р. н.).

За радянської влади репресовано 30 родин. Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни 31 чоловік загинув, 27 пропало безвісти. 1947 р. примусово відновлено колгосп. Нині земельні паї селян орендують фермерські господарства «Беріжок», «Вигін» і ПАП «Загребля».

Пам‘ятки:

  • церква святого Георгія Побідоносця (1800; дерев’яна)
  • пам’ятники:
    • Т. Шевченку (1964),
    • полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967),
    • першому голові правління колгоспу І. Бойку (1987).

Діють НВК «ЗОШ 1–2 ступенів–дитячий садочок», клуб, бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, відділення зв’язку, 4 торгових заклади. У Брикові народилися:

  • майстер спорту СРСР з гирьового спорту (1983) Петро Лапсюк (1934 р. н.),
  • педагог, заслужений працівник освіти України (2003 р.) Ніна Мала (1947 р. н.).

навчалися і працювали:

  • український художник Андроник Лазарчук (1870– 1934),
  • релігійний діяч та письменник Xристофор Сакович (1853–1897).

На території села розміщена природно-заповідна зона «Бобрів Гай». У селі є ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Платан лондонський» (екзотичне дерево, єдине в області). Люди ще називають його «безсоромницею» – за стовбур та гілля без кори.

У  2008 р. у Львові під упорядкуванням Леоніда Богомола вийшла книжка «Історія села Бриків».

Джерела

Бігус, М. Бриків [Текст] / М. Бігус, В. Уніят, Б. Хаварівський // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А – Й. — С. 185—186. — Режим доступу: http://irbis.library.te.ua/cgi-bin/irbis64r_15/cgiirbis_64.exe?LNG=uk&C21COM=F&I21DBN=ELKKN_READER&P21DBN=ELKKN&Z21ID=&Image_file_name=TEC%5F1%2Epdf&mfn=1&FT_REQUEST=&CODE=696&PAGE=1 (останній перегляд: 07.11.2019).

Гуцал, П. Бриків [Текст] / П. Гуцал,  І. Фарина, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 542—544 : фот. — Режим доступу: http://irbis.library.te.ua/cgi-bin/irbis64r_15/cgiirbis_64.exe (останній перегляд: 20.11.2019).

Цинкаловський, О. Стара Волинь і Волинське Полісся [Текст] : (краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року) / О. Цинкаловський ; Ін-т дослідів Волині. — Т. 1. — Вінніпег, 1984. — С. 138—139.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2787 публікацій.

Залишити відповідь