БОЛОЖІВКА | Шумський район | Тернопільська область

БОЛОЖІВКА — село в складі Шумської ОТГ. До села приєднано хутори, Лісок, Придатки, Шумський тракт. Розташоване на лівому березі р. Кума (Боложівка; права притока Вілії, басейн Горині, сточище Прип’яті), за 10 км від районного центру і 30 км від найближчої залізничної станції Лепесівка. Територія – 4,25 кв. км. Дворів – 253. Населення – 818 осіб (2014).

Перша письмова згадка – 1446 р. (грамота князя Свидригайла). Леґенди свідчать, що поселення напочатку називали Болотівка, оскільки воно було у багнистій місцині. Але з часом від неправильного читання літеру «т» змінили на «ж».

За іншою версією, назва походить від словосполучення «Боже ложе», тобто божниця. З плином часу первісна назва Боголожівка була спрощена. Згідно з поборовим реєстром 1570 р. власником села був Степан Шумський; згодом – Малинські, від 18 ст. – Сосновські, від початку 20 ст. – ґраф Чесновський. Тоді воно належало до Острозького повіту.

1732 р. в селі збудовано церкву Покрови Божої Матері. Відомо, що у 1860 р. діяла церковно-парафіяльна школа, в якій працював один учитель і навчалося 30–40 дітей. 1867 р. побудовано невеличку церкву святого Андрія.

Наприкінці 19 ст. Боложівка – село Острозького повіту, нараховувало 127 дворів, тут був 831 житель. Тоді споруджено палац в англійському стилі (зберігся у перебудованому вигляді), закладено парк.

БОЛОЖІВКА, с, Острозький пов., над р. Вілією, 39 км. від Острога. В кінці 19 ст. було там 127 домів і 831 жителів. Церква св. Покрови з 1732 р., дерев’яна і друга на могилках, св. Миколая з 1876 р. В селі церк. прих. школа з 1860 р. Село надане в 15 ст. вел. кн. Свидригайлом Єло-Малинському, землянинові волинському. Згідно з поборовим реєстром Луцького пов., в 1570 р. належало до Степана Шумського, пізніше до Малинських, а від них перейшло до Сосновських. Село положене серед гір і по долинах і оточене лісами. Протікає там потік невідомої назви і формує тут став, при якому стоїть водяний млин. Земля чорнозем, дуже урожайна. Палац в англійському стилі і двір на горі. (Цинкаловський, О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Т. 1. Вінніпег, 1984. С. 121.)

Протягом 1913–1914 рр. через Боложівку була прокладена залізниця від Ямполя до Києва для перевезення військових вантажів (знята у 1918–1921 рр.); вулиця, якою пролягала колія, почала називатися Київською. 1917 р. в селі відбувалися революційні виступи.

В Армії УНР під орудою С. Петлюри у 1918–1921 рр. воювали: Михайло Герасимчук, Григорій Дуда, Яків Климчук, Петро Максимчук, Григорій Наконечний, Макар Яремчук.

1921 р. в селі встановлена влада Польщі. У Боложівці базувався польський прикордонний ескадрон. Населення села – 1430 осіб. Діяли філії «Просвіти», «Сільського господаря» та інших товариств. 1925 р. в Боложівці виникла велика пожежа, яка знищила багато господарств.

Історія села Боложівки

Погорільцям польська влада додала землю для будівництва у полі за селом; так виникла вулиця Придатки. Від вересня 1939 р. село – під радянською владою. Утворено сільську раду, першим секретарем якої став Іван Степ’юк.

Боролися проти більшовицьких окупантів Омелян Климчук, Василь Ковальчук, Ісак Корнійчук, Іван Криницький, Захар Онуфрійчук (усі – засуджені до концтаборів за антирадянську аґітацію, там і загинули) та інші.

1940 р. примусово створено два колгоспи. Від початку липня1941 р. до 26 лютого 1944 р. село – під нацистською окупацією. Значна кількість людей була вивезена на примусові роботи в Німеччину.

Улітку 1943 р. через село проходило з’єднання Сидора Ковпака, поблизу діяв також радянський партизанський загін під командуванням Антона Одухи. У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь близько 140 осіб, серед них:

  • Володимир Анін (1922 р. н.),
  • Василь Басюк (1921 р. н.),
  • Максим Білокур (1915 р. н.),
  • Володимир (1922–1946) і Ганна (1922 р. н.) Боднарчуки,
  • Павло Герасимчук (1914 р. н.),
  • Анелія Гуцевич (1931 р. н.),
  • Григорій Жовтанюк (1918–1947),
  • Семен Ісів (1927–1951),
  • Анатолій Карпишин (1928–1946),
  • Григорій Климчук (1922–1946),
  • Макар (1924–1945) та Микола (1922–1946) Климчуки,
  • Андрій Коваль (1923–1947),
  • Федір Ковальчук (1916–1945),
  • Олександр Корнійчук (1922–1946),
  • Микола (1926–1944) і Семен (1924–1944) Криницькі,
  • Андрій (1921–1947), Антін (1923–1945) Максимчуки,
  • Петро Прадунець (1928–1950),
  • Йосип Рудецький (1923–1952),
  • Іван Рудь (1917–1948),
  • Ничипір Стадник (1910–1946),
  • Володимир Ткачук (1917–1946),
  • Нечипір Черняк (1921–1944),
  • Василь Швець (1923–1944).

Репресовано 64 сільських родини. Із мобілізованих на фронти Другої світової війни 29 чоловіків загинули, 23 пропало безвісти. У квітні 1948 р. в с. Боложівка загинув Дмитро Харчук (“Орлик”; 1927 р. н.) – керівник рейдової боївки ОУН.

1949 р. примусово створено колгосп. 1992 р. Боложівка від’єдналася від колгоспу с. Сураж, і на території села утворено колективне сільськогосподарське підприємство «Маяк», яке з часом розпалося. Нині земельні паї орендують ТзОВ «Шумськагро», ПАП «Загребля».

1952 р. на території села загинув писар УПА «Південь» Юзек Руденький, який мав вищу освіту, здобуту в Англії. 1958 р. в селі закінчено електрифікацію і радіофікацію.

1961 р. за наказом комуністичної влади спалено церкву святого Андрія; у 1963–1964 рр. знищена “фіґура” в центрі села. 1969 р. в Боложівці сталася пожежа, під час якої згорів панський маєток, де на той час були розміщені восьмирічна школа, клуб та бібліотека, залишилися тільки муровані стіни, згодом приміщення відбудували. 2005 р. село газифіковано.

ПАМ’ЯТКИ

  • церква Покрови пресвятої Богородиці (1910; кам’яна),
  • церква-капличка святого Миколая (1877)
  • пам’ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1990)
  • 4 дерев’яні «фіґури» (1998, 2000, 2005, 2007).

Діють ЗОШ 1–2 ступенів, дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, ФАП, торгові заклади. Біля села починається р. Боложівка. У Боложівці народилися:

  • кооператор, громадсько-політичний діяч Семен Жук (псевдонім – С. Антонович; 1898–1941),
  • учасник національно-визвольних змагань Юзеф Руденький (р. н. невід.–1952).

Протягом тривалого часу в селі проживав священик Яким Левицький, з ініціативи якого тут побудовано церкву. Завдяки старанням о. Іоана Коваля у 2009 р. видано книжку: «На сем камне (веры) созиджу Церковь Мою (Історія Покровського Храму села Боложівка)».

Джерела

Уніят, В. Боложівка [Текст] / В. Уніят // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А – Й. — С. 164. — Режим доступу: http://irbis.library.te.ua/cgi-bin/irbis64r_15/cgiirbis_64.exe?LNG=uk&C21COM=F&I21DBN=ELKKN_READER&P21DBN=ELKKN&Z21ID=&Image_file_name=TEC%5F1%2Epdf&mfn=1&FT_REQUEST=&CODE=696&PAGE=1 (останній перегляд: 07.11.2019).

Фарина, І. Боложівка [Текст] /  І. Фарина, І. Федечко, М. Ханас // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 541—542 : фот. — Режим доступу: http://irbis.library.te.ua/cgi-bin/irbis64r_15/cgiirbis_64.exe (останній перегляд: 20.11.2019).

Цинкаловський, О. Стара Волинь і Волинське Полісся [Текст] : (краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року) / О. Цинкаловський ; Ін-т дослідів Волині. — Т. 1. — Вінніпег, 1984. — С. 121.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2891 публікацій.

Залишити відповідь