БОЙКО Максим Симонович

БОЙКО Максим Симонович (09(22).02.1912, с. Лопушне, нині Кременецького району Тернопільської області — 06.02.1998, Канада) — український бібліограф і краєзнавець, журналіст. Член Українського Історичного Товариства.

Максим Симонович Бойко народився 22 лютого 1912 року в селі Лопушне Кременецького повіту Волинської губернії (сьогодні це однойменне село в Кременецькому районі Тернопільської області). Першим його вчителем, який навчав грамоти, був рідний дядько Павло Бойко, який свого часу був старшиною армії УНР.

Максим Бойко в 1920-х роках був учнем Кременецького ліцею та народної школи в Почаєві, по закінченню яких вступив до державної кооперативної школи в місті Наленчов (сьогодні територія Люблінського воєводства в Польщі).

Повернувшись в рідне село, в 1931 році заснував там першу на Волині неофіційну «кооперативну» бібліотеку, яка користувалась великою популярністю серед молоді. Саме там Максим Бойко популяризував українську історію серед своїх односельчан. Вже тоді його діяльність мала значний вплив на формування національної свідомості мешканців села та його околиць.

Публікувався у «Молодому селі» (м. Рівне) і «Громадському голосі» (м. Львів). Студіював журналістику та економіку в Українському Технічно-Господарському Інституті в Подєбрадах (1944—1945). Переїхав до Німеччини (1945), працював у Консисторії Української Греко-Православної Церкви (1949—1957).

Закінчив бібліотечну школу Оттавського університету (1962), де захистив докторську дисертацію «Економічні фактори Волині» (1969). Працював бібліотекарем в Індіанському університеті, заснував Осередок бібліографії Волині (1968). Вийшов на пенсію (1982).

Розробляв питання історії й теорії національної бібліографії, бібліографії діаспори. Особливу увагу приділяв створенню бібліографічних посібників, присвячених Волині. Автор 24 книг, 15 бібліографічних праць. Персональна бібліографія Бойка включає біля 300 праць, серед яких:

  • «Бібліографія періодики Волині» (1970),
  • Волинський бібліографічний центр. Острозька і Дерманська друкарні» (1980),
  • «Кременецький збірник» – причинки до історії Волині» (1982),
  • «Історичним шляхом української бібліографії» (1984)
  • «Українська бібліографія під час війни і миру» (1985).

Співпрацював із часописами: «Український голос», «Новий шлях», «Визвольний шлях», «Свобода» та ін. Був співробітником «Українського голосу», «Нового шляху», «Свободи» та «Визвольного шляху».

Максим Бойко помер 6 лютого 1998 року в місті Блумінґтон штату Індіана в США та був похований на цвинтарі святого Андрія у Саут-Баунд-Бруку.

Публікації зберігаються в НТШ у Львові, народному музеї в Рівному, у м. Торчин (біля м. Луцьк).

Джерело

БОЙКО Максим Симонович [Текст] // Українські бібліографи : біогр. відом., проф. діяльн., бібліогр. / Мін-во культури України, ДЗ «Нац. Парлам. б-ка України». — Київ, 2008 – . — Вип. 3 / авт.-уклад. Н. І. Абдуллаєва ; наук. Ред. В. О. Кононенко. – 2011. — С. 25—26.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2706 публікацій.

Залишити відповідь