БОЙЧУК Михайло Львович

26.10.2017 | Автор: | Категорія: Діячі культури й мистецтва
БОЙЧУК Михайло Львович (30. 10. 1882. с. Романівка, нині Теребовлянського району Тернопільської області  — 13. 07. 1937, м. Київ) – живописець, графік. Один із засновників монументального мистецтва України ХХ ст. Брат Тимофія Бойчука, батько Г. Бойчук-Щепко. Член НТШ (1912), УНТ (1917).

Навчався в студії Ю. Панькевича у Львові. 1899-1906 на кошти НТШ і митрополита А. Шептицького студіював у Віденській, Краківській та Мюнхенській Aкадеміях Mистецтв.

1908-11 удосконалював майстерність у Парижі, де брав участь у виставках; 1909 заснував тут майстерню неовізантійського мистецтва, яка стала початком його творчої школи.

У 1910 Бойчук повернувся на батьківщину:

  • працював над монументальними розписами у м. Ярослав (нині Польща),
  • реставрував ікони у Львівському Національному музеї,
  • розписав церкву монастиря оо. Василіян у с. Словіта (нині Золочівського району Львівської області),
  • намалював ікону “Покрова Богородиці”, автопортрет та ін.
  • 1912-14 провів реставраційні роботи в с. Лемеші (нині Козелецького району Чернігівської обл.).

На початку І Світової війни російська влада відправила Бойчука в заслання, звідки повернувся у Київ навесні 1917. Був одним із співзасновників Української Aкадемії Mистецтв (1917; від 1922 – Інститут пластичного мистецтва, від 1924 – Київський художній інститут), де працював до 1936.

Фундатор АРМУ (1925). 1930-32 – керівник кафедри композиції AM у Ленінграді (нині Санкт- Петербург, РФ). Під час реставрації Софійського собору запропонував свій метод закріплення фресок.

Реставрував музей Ханенків у Києві, Єлецький монастир у Чернігові. Виступив як художник-новатор у галузі монументального мистецтва; підготував плеяду учнів (Т. Бойчук, А. Іванова, І. Липківський, О. Павленко, І. Падалка, В. Седляр та ін.).

Основні твори Бойчука і бойчукістів:

  • розписи Луцьких казарм у Києві (1919), санаторію ім. ВУЦВК на Хаджибеївському лимані в Одесі (1928), Червонозаводського театру в Харкові (1933- 35).
  • Автор декорацій для вистав “Молодого театру” в Києві (1918),
  • низки портретів викладачів Київського кооперативного інституту (1925),
  • ескізів гобелена “Обжинки” (1935)
  • тощо.

Основа його мистецтва – творення національного стилю, що характерний композиційною ясністю, високою пластичною культурою та досконалою майстерністю.

У монументальному стилі Бойчука органічно переплетено орнаментальність візантійських фресок із врівноваженістю ритмічною та колірною гармонією італійського Проторенесансу, іконопису й української народної картини.

25 листопада 1936 органи НКВС заарештували Бойчука і згодом розстріляли. Більшість творів митця знищили; його учні також загинули або зазнали репресій; школу «бойчукістів» розгромили.

Серед збережених робіт Михайла Львовича – полотно «Дівчина». Перше, що спадає на думку, ця картина нагадує ікону, тобто Візантійське мистецтво. Друге, що вона було порізана.

Після розстрілу практично всі його картини й були знищені, але в деякі моменти виконавиць полінувався видно й цю картину просто порізав. І от тепер ми хоч за якимись випадково збереженими полотнами можемо уявляти глибину таланту Михайла Бойчука, засновника цілої мистецької школи.

Відродження імені Бойчука та його спадщини відбулося 1980-і. У 1991 в містах України була експонована виставка «Бойчук і бойчукісти, бойчукізм».

Іменем митця названі вулиці в Тернополі й Теребовлі. У 1990 засновано обласну мистецьку премію ім. М. Бойчука. В с. Романівка встанов. пам’ятник братам Бойчукам (1992, скульптор Б. Рудий). Ім’я Бойчука присвоєне Київському інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну.

Джерело:

Білокінь, С. БОЙЧУК Михайло Львович [Текст] / С. Білокінь, І. Дуда //Тернопільський енциклопедичний словник [Текст] : у 4 т. Т. 4. — Тернопіль, 2009. — С. 160.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 825 публікацій.

Залишити відповідь