БІЛИНСЬКИЙ Йосип Іларіонович

 In Доброчинність, Фармацевти
БІЛИНСЬКИЙ Йосип Іларіонович (1859, за ін. даними – 1860, с. Козівка, нині Козівського р-ну Тернопільської області – кінець 1925, за ін. даними – початок 1926, м. Монтус, Швейцарія) – фармацевт, громадський діяч, меценат. Брат М. Білецької.

Народився 1859 р. (за іншими даними, 1860 р.) у с. Козівка, нині Тернопільського району (від вересня 2015 року село увійшло в склад Великогаївської сільської громади) у сім’ї священика.

Закінчив гімназію (1876 р.) у м. Самборі на Львівщині і фармацевтичне відділення філософського факультету Львівського університету (1880). У 1880-х рр. прибув до Єгипту, де вів аптекарську справу, вивчав арабську медицину.

На початку 1890-х років відкрив власну аптеку в Каїрі і був прийнятий на службу придворним аптекарем кедива (намісника султана) Оттоманської імперії в Єгипті. Супроводжував єгипетського правителя у подорожах на верблюдах по Сінаю. У 1904 р. отримав звання бея (полковника).

Автор праці з методики визначення вмісту цукру в сечі «Eine neue und genaue Zuckerbestimmugs methode in glarns» (Wiеn, 1904), яку успішно застосовували для діагностики діабету при ожирінні. За заслуги перед вітчизною у 1906 р. австрійський цісар нагородив Й. Білинського орденом Залізного Хреста.

З кінця ХІХ ст. навколо Йосипа Білинського у Єгипті гуртувались вихідці з України. Він підтримував стосунки з рідним краєм, надавав кошти на навчання дітей бідних селян, видання творів українських письменників (зокрема Івана Франка), випуск періодичних видань, на підтримку студентського руху у Львові за перетворення університету в український, на аграрні страйки, розвиток освіти, в т. ч. будівництво бурс у Тернополі та Новому Сончі (нині м. Сянок, Польща).

Сприяв лікуванню в Єгипті Лесі Українки, Дмитра Яворницького, Бориса Грінченка, а також виступам у Каїрі та Александрії свого краянина, молодого оперного співака Адама Дідура, підтримував дружні стосунки із Соломією Крушельницькою.

Навесні 1912 року приїжджав на Тернопільщину у с. Козівку вклонитися могилі свого батька-священика
Гілярія Білинського. Після виходу на пенсію продав свій маєток і на початку Першої світової війни повернувся до Відня, де займався забезпеченням армії медикаментами і медичним персоналом. Пожертвував велику суму на організацію медицини в Галичині.

Останні роки життя Йосип Білинський провів у м. Монтус (Швейцарія), де і помер наприкінці 1925 р.
або на початку 1926 р.

Джерела

Весна, Х.  Білинський Йосип Іларіонович [Текст] /Х. Весна, Б. І. Мельничук // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — С. 132.

Яворська, Л. П. Фармацевти, уродженці Тернопільщини, на еміграції [Текст] = Pharmacists, born in Ternopil region, in exile / Л. П. Яворська // Фармацевтичний часопис = Pharmaceutical review : науково-практичний журнал. — 2016. — № 3 (39). — С. 75—78.

Recommended Posts

Leave a Comment

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt