Біла, село Тернопільської області

Україна, Тернопільська область, Чортківський район, с. Біла. Село, розташоване на північ від районного центру м. Чортків, на правому і лівому березі річки Серет. Загальна площа – 4975 га. Віддаль від села до районного центру м. Чорткова – 3 км, до обласного центру – 84 км, до залізничної станції м. Чортків – 2 км. До села приєднано хутори Вавринів, Залужжя, Зелена, Золотарка, Кадуб, Камінна, Худобина; хутори Неглиби, Торієва, Мокляки – нині незаселені.

Долина річки у цьому районі широка, з нечітко виділеними терасами, широкою, місцями заболоченою, заплавою. Сухі ділянки заплави використовуються як городи і пасовища, заболочені сіножаті.

Місцями правий берег річки крутий, обривистий, з виходами корінних порід на поверхню. Найдавнішими породами, які спостерігаються на відслоненнях, є відклади нижнього і верхнього селуру.

Найбільшою притокою р. Серет є річка Млинівка, довжина якої 23 км. У річку Серет впадає ряд малих річок і струмків, які витікають з урочищ: Камінна (11 джерел), Золотарка (10 джерел), Рублена (3 джерела), Скалка (3 джерела).

На лівому з урочищ Провал (5 джерел), Кут (2 джерела), вул. Штокалівка (3 джерела).
Клімат – помірно-континентальний, сер. температура січня –5 гр., липня +18 гр., переважають західні і північно-західні вітри.

Рельєф горбистий. У долинах річок і ярах просліджуються відслонення четвертинних відкладень (пісок, глина, камінь-пісковик ), під якими залягають відклади силурійського і девонського періоду (глинисті сланці сірого і червонуватого кольору).

Схили горбів покриті деревною рослинністю і трав’яним покривом. Більш вирівняні ділянки, вододіли розорані, використовуються під с/г угіддя. У заплаві річки Серет – лучні грунти, місцями заболочені.

На підвищених ділянках ґрунти світло-сірі, на пониззях – сірі і темно-сірі, подекуди типові чорноземи. Ліси покривають схили горбів. Переважають грабові ліси, менше – дубово-грабові, і сосново-грабові. Схили ярів покриті кущами і трав’яною рослинністю.

У селі нараховується 1299 дворів, населення – 3,6 тис. осіб (2010). Національний склад – 99% українців, серед інших – поляки, росіяни.

Споконвіку село це називається Біла, а згадується у літописі від 1442 р. як село Біле Велике на Сереті. Легенди про походження села різні. Одна з них розповідає про білі піщані береги Сарматського моря, від яких і пішла назва села.

В селі були пам’ятки 17-18 ст. – дерев’яні споруди двох церков і дзвіниць. Одна церква побудована в 1732 р., була перевезена і продана у 1934 р. в село Туторів. Друга церква – філіяльна, збудована у 1742 р. і знищена в 1962-1963 рр.

Нова мурована церква (1903) діюча і сьогодні. На території села є Домініканський костел, збудований домініканцями з Чорткова. На початку 1900-х заходами о.Пісуцького засновано в селі читальню «Просвіти», при якій діяли товариства «Січ», «Сокіл», «Рідна школа». В селі існувала і друга читальня Качковського.

 

За період 1914-1952 рр. загинуло 122 мешканці, з мобілізованих у 1944 році в радянську армію 562 односельців загинули 209 чоловік.

Славилось село і своїми визначними людьми. Великими просвітителями і сподвижниками були о.Пісецький, о.Степан Чеховський ( 1884-1952), який загинув на каторзі в Мордовії, о. Михайло Фіголь, Яким Мальований ( обраний кандидатом до Галицького сейму, 1923), Павло Провальний, Марко Римик, власник великої бібліотеки Микола Божагора.

07.12.1910 р. в селі Біла народився Петро Болехівський, який організував у селі хор «Союз українок», працював у «Просвіті». За свій талант був арештований, після арешту емігрував до Канади, потім до США, де став знаменитим Бояном на весь світ, Маестро із села Біла помер у 1996 р.
Знаменитістю на всю Україну став професор лікар-нейрохірург Ковбасюк.

У Львівському університеті навчався О. П. Поліщук (1959), доктор хімічних наук, працює в США. Родом із села й Катерина Рубчакова, журналіст, редактор Петро Федоришин, фольклорист-краєзнавець М. Н. Бурдяк. Факти з історії визвольних змагань збирав В. І. Гикавий В.І. Багатолітнім головою Української Канадської Ради Кооперативів був Петро Микуляк, уродженець с. Біла, проживав в Канаді.

10 вересня 1995 р. освячено могилу «Борцям за волю України» , в 1998 р. споруджено меморіальний комплекс у вигляді тризуба із списками загиблих односельчан в період воєнних лихоліть.

У 2002 р. греко-католицька громада розпочала будівництво храму ( о. Роман Гончарик ). 27 вересня 2008 р. відбулась освята храму. На території села є 25 хрестів і 6 капличок, які на свій кошт спорудили односельчани.

Сьогодні на території села розташоване Білівське лісництво, 3 фермерські господарства, дочірнє підприємство «Нива» ( Батрин П. І.), завод по виробництву цегли ( керамік). Село Біла повністю газифіковане і телефонізоване. На території села функціонує ФАП, середня школа І-ІІІ ст., Будинок культури, бібліотека, дитячий дошкільний заклад, торгові заклади.

Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки поселення трипільської культури, і 3 городища часів Київської Русі.

Джерело

Уніят, В. Біла [Текст] / В. Уніят //Тернопільщина. Історія міст і сіл [Текст] : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 450—453 : фот.

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 780 публікацій.

Залишити відповідь