Бібліотека Вишнівецького палацу

20.01.2017 | Автор: | Категорія: Бібліотеки, Історія регіону
Тернопільська область, Збаразький район, смт Вишнівець, вул. Замкова, 5
Тел. (03550) 3-12-34. Час роботи: з 8-00 до 17-00
Переглянути на карті →
Приватна колекція в двадцять одну тисячу фоліантів і зараз вражає уяву. Що вже говорити про сподівання освічених сучасників Короля Філіпа Мнішека (початок ХІХ століття) хоча б оком зазирнути в бібліотеку Вишневецького палацу.

Сама бібліотека за свою історію мала чимало цікавих і трагічних сторінок. В її історії дослідники виділяють кілька основних періодів:

  1. Пов’язаний з її фундатором князем Михайлом Серватієм Вишневеньким.
  2. Пов’язаний із великим коронним маршалком Міхалом Єжи Вандаліном Мнішеком.
  3. Пов’язаний з його сином Каролем Філіпом Мнішеком.
  4. Період розпорошення родової книгозбірні, що настав після смерті Кароля Філіпа Мнішека.
  5. Охоплює період перебування цієї бібліотеки в сучасних книгозбірнях, зокрема, найбільшої частини в складі НБУВ.

Бібліотеку у відбудованому в першій половині ХVIII століття Вишнівецькому замку заклав останній представник роду ВишнівецькихМихайло Серватій. Про його бібліотеку до нашого часу дійшли доволі скупі дані.

Польський дослідник Ф. Радзішевський у своєму довіднику подає дані, що в тодішній бібліотеці було 1.400 томів. Без сумніву, частину цих книжок Михайло Серватій одержав у спадок, інші ж придбав сам.

Деякі дані щодо бібліотеки збереглися в епістолярних джерелах та в жалобних промовах, панегіриках після смерті Махайла Серватія Вишнівецького. До нашого часу дійшов рукописний опис інтер’єру тогочасної палацової бібліотеки з інвентаря маєтностей князів Вишнівецьких.

Бібліотека знаходилася на другому поверсі будівлі в правому її крилі, в окремій залі. Над вхідними дверима до бібліотечної зали була таблиця з гіпсу з лавровими гілками та написом: «Вхід для Муз, адже тут живуть Боги».

В цій кімнаті було 4 вікна, 4 кватирки та 36 шибок. Посеред стелі було зображення греко – римської богині слави та успіху Фами та напис: «Тут живуть люди, що пережили себе, тут до них говорять і […], тут вони слухають і зберігають мовчання, тут їх запитують і тут вони мовчазно відповідають». Вся зала була заставлена сосновими шафами у два яруси з різьбярськими оздобами.

На першому ярусі від підлоги були поставлені колони, що підтримували другий ярус, на якому навколо галереї карнизи, вгорі та внизу «ламані», на місцях балясин круги, вирізьблені з дерева, оточені продовгуватими рамками, між якими різьблені з дерева квіти. Окрім полиць в цих шафах було 15 шухлядок.

На галерею вели 22 сходинки, на самій галереї було 4 вікна, стояли 4 позолочені скульптури та 2 вази. Вся бібліотека була білого кольору, оздоблена різьбленими позолоченими поясками, арабесками та фестонами.

Додаткові дані про бібліотеку дає маніфест Теклі Ружі Вишнівецької про рухоме і нерухоме майно в маєтностях після смерті М. С. Вишнівецького, 1745, де вказується – близько 3094 томів, з них французькою мовою – 1577, латинню – 1164, польською – 353.

Михайло Серватій Вишнівецький помер в 1744 році, не залишаючи по собі нащадка чоловічої статі. Палац у Вишнівці разом із зібраними в ньому колекціями перейшов у володіння родини Мнішків, які протягом столітть продовжували почин князя Михайла, не руйнуючи колекцій, а навпаки, сприяли до їх поповнення.

Відомо, що маршалок Міхал Єжи Мнішек, політик і правник, зібрав чимало правничих праць і багатий архів сучасних йому часів. Його заслугою було зібрання величезної кількості документів, що відносяться до другої половини XVIII століття, їх кількість перевищувала 200 тис.

Міхал Єжи Мнішек не тільки купував, але й передплачував літературу. Так, прізвище великого коронного маршалка стоїть у списку передплатників «Heraldyki» В. Вельондка (Варшава, 1792), надрукованому в першому томі.

Бібліотечний фонд родинної книгозбірні поповнювався через спадкування. В 1799 р. з Варшави до Демблінського палацу Мнішеків були перевезені книжки подільської воєводини Людвіки Замойської з Понятовських, матері Урсули Мнішек. Окрім того до родинної збірки Вишнівецьких – Мнішків влилося кількасот книг особистого секретаря Міхала Мнішека. Мотовидла.

Щодо цього періоду існування палацової бібліотеки збереглися 3 каталоги книгозбірні один документ – реєстр рухомого майна у Вишнівецькому замку, укладений після смерті Яна Кароля Вандаліна Мнішека в 1763 році.

У 1806 році Вишнівець перейшов до рук сина маршалка, Карла Філіпа Мнішка. Його бібліотека в 1841 налічувала 11.000 томів, окрім брошур і періодики. В 1851 році в бібліотеці було вже 16.000 томів. У 1832 р. до замкової книгозбірні влилася частина бібліотеки Вишневенького монастиря босих кармелітів – після його закриття За архівними документами, нові надходження налічували 283 томи, 195 найменувань.

Зі смертю в 1846 році Карла Мнішека закінчилася велич Вишнівця. Успадкувавши вишнівецькі маєтності, Анджей Мнішек не планував в ньому жити, тому найкращу частину колекцій вивіз у Париж. Там вона постраждала від пожежі, а через кілька десятків років була розпродана.

Книжкові реліквії, що протягом століть з трепетом і любов‘ю збиралося кількома поколіннями сімей Вишневецьких, Потоцьких, Сангушко, Чарторийських, Острозьких, Мнішек в мить розлетілися по світу, підкоряючись волі однієї людини – Андрія Єжи Мнішека, який, вступивши в права успадкування, відбув на постійне місце проживання до Франції, а унікальне зібрання, в іншим як і фамільну резиденцію, кинув напризволяще.

Єжи Філіп Нереуш, старший брат Анджея Єжи Мнішека перевіз частину родинної бібліотеки у маєток дружини у Верхівню, де мешкав. Друковані джерела свідчать, що Єжи Філіп Мнішек забрав також частину рукописів, і називають їх «біля 1500 томів».

Вишневецькі аукціони, що проводяться наступними власниками палацу, увійшли в місцевий фольклор як приклад безвідповідальності і спраги швидкої наживи – з молотка йшло все від дверних ручок до предметів меблів, від картин до останнього приватного листа… Звичайно, літературне багатство палацу не могло не привернути увагу покупців. Книги, що лишилися у Вишнівці також почали розпорошувалися по різних волинських та подільських маєтках, потрапляли й на полиці антикварних львівських крамниць.

З 1852 по 1957 роки власницею Вишнівця була грузинська княгиня Абамелек. Палацові колекцій розкрадали хто тільки міг. Дещо пощастило палацу, коли його викупив граф Володимир Броель-Платер з Воробіна. На жаль, княгиня перед продажем майна вирішила вивезти частину замкових колекцій на двадцяти возах.

За В. Платера бібліотекарем книгозбірні у Вишнівецькому палаці став Франтішек Радзішевський, який упорядкував бібліотеку та склав її інвентар. В 1851 році бібліотека налічувала 16.000 томів.

Фінансовий стан власника не дозволяв йому утримувати палац, тому в 1873 році Вишнівець був виставлений на публічні торги. Восени 1876 року Вишнівець був київським банкіром Толлі. Типовий ділок, вважав Вишнівець за джерело прибутків, тому час від часу влаштовував публічний розпродаж замкових колекцій.

Продавши все, що вдалося, Толлі продав Вишнівець і вивіз із собою до Києва значну частину картин і книг (5 тис. томів). А Вишнівець “пішов по руках”, аж поки на початку ХХ ст. не був придбаний Павлом Демидовим.

На той час з бібліотеки та архіву не залишилося майже нічого, тому Демидов перевіз до Вишнівця свої колекції з своєї пермської колекції, щоб започаткувати нову книгозбірню. Другу частину складала бібліотека його діда Павла Григоровича Демидова.  У 1913 р. з невідомих причин П. О. Демидов продав Вишнівець Зиґмондові Ґрохольському. Невдовзі розпочалася Перша світова війна.

У березні 1919 р. стародруки з Вишнівецької бібліотеки, перебували у власності родини Толлі. Частина цієї колекції  потрапила до фондів НБУВ, частина до Київського міського музею. Деякі стародруки опинилися в бібліотеці В. Б. Антоновича Історико –філологічного відділу ВУАН та в бібліотеці соціально – економічного відділу ВУАН.

Сьогодні в НБУВ перебуває найчисельніша колекція книг Вишнівецької бібліотеки (бл. 1800 томів). Також книги є в бібліотеці Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка та Музеї книги і друкарства в Острозі. Окремі видання є в книгозбірнях Польщі, Росії, Білорусії, Великобританії.

2018 – Відкрито відреставровану за ґрантові кошти “Дзеркальну залу” Вишнівецького палацу:

Джерела:

  1. Климчук А. Бібліотека Вишнівецького замку: історія та доля [Електронний ресурс] / А. Климчук // Історична Волинь. Режим доступу: http://istvolyn.info/index2.php?option=com_content&task=view&id=1524&pop=1&page=0, вільний.
  2. Ціборовська-Римарович І.О. Родові бібліотеки Правобережної України XVIII століття (Вишневецьких — Мнішеків, Потоцьких, Мікошевських): історична доля та сучасний стан [Текст] / / І.О. Ціборовська-Римарович. — Київ, 2006. — 396 с.
  3. Ціборовська-Римарович І. О. Бібліотека Вишневецького замку та її книжки у Відділі стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського [Текст] / І. О. Ціборовська-Римарович // Рукописна та книжкова спадщина України. – 1998. – Вип. 4. – С. 193-211. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/rks_1998_4_19, вільний.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2441 публікацій.

Залишити відповідь