БЕССЕР, Віллібальд Свіберт Жозеф Готліб фон

Дерева, дbesserокладно описані полковим писарем, позначені бірками з їх латинськими назвами, повантажили на довгий ряд возів. Старший офіцер визначив етапи і місця зупинок, жовніри з багнетами на карабінах зайняли свої місця конвойних поруч іх фурами.

А попереду кавалькади, як того вимагав циркуляр, їхала кибитка, обвішана дзвінками, які гостро побренькували під час руху. В таких спосіб у той час позначали цінний вантаж, але складалося враження, що це рухається караван каторжан, при кожному кроці дзвонячи кайданами.

Особливо болючим був цей звук, як і вигляд усієї валки, для професора Бессера, який із розпачем у душі проводжав свій сад аж далеко за місто… 

© Владзімєж Пазнєвський. Депортація саду

Віллібальд Свіберт Жозеф Готліб фон БЕССЕР (07.07.1784 року, Інсбрук (Австрія) – 11.10.1842, Кременець), доктор медицини, ботанік-систематик і флорист, член-кореспондент Петербурзької АН (від 1835), професор, викладач ботані­ки, зоології Волинської гімназії (1809-1818) та Кременецького ліцею (1818-1833), засновник і директор Крем’янецького ботанічного саду, перший завідувач ка­федри ботаніки (1834-1837) та перший ди­ректор ботанічного саду Університету свято­го Володимира (1833-1842), австрієць за по­ходженням.

Народився 7 липня 1784 року в Інсбруку (Австрія). Батьки Самуель Готтліб Бессер і Юзефа фон Лансенгоффер померли під час епідемії, коли синові було 14 років. Від того часу хлопець виховувався під опікою свого дядька Шуберта Шиверека (1742-1806) – про­фесора ботаніки у Львові. Закінчив там середню школу й почав вивчення медицини у Львівському університеті.

Після ліквіда­ції Львівського університету вони перебралися до Кракова (1805). В. Бессер закінчив тут навчання, отримав диплом доктора медицини (1807) й почав працювати в одній із краківських клінік. Ще під час навчання в середній школі та університеті він активно займався ботанікою, здійснював численні експедиції в околиці Львова, потім Кракова, а також у Польські Карпати й Підгір’я. Після смерті Шиверека продовжив дослідження цих територій під керівни­цтвом Юзефа Шультеса (1773-1831), наступника Шиверека на кафедрі натуральної історії.

Отримавши ступінь доктора медицини, мав перспективи зайняти місце асистента клініки Краківського університету. На противагу цьому прийняв пропозицію графа Тадеуша Чацького стати вчителем природної історії та директором ботанічного саду в Крем’янецькій гімназії.  

Для того, щоб знайти професора ботаніки для гімназії, яке звільнилося після смерті у 1807 р. Ф. Шейдта, Т. Чацький вів переписку з професорами Краківського уні­верситету. Зокрема, в листі до професора Яцкевича він писав, щоб той «порекомендував із своїх земляків найкращого професора ботаніки, який зміг би займатися дослідженням флори. Саме Яцкевич після тривалих роздумів рекомендував на цю посаду доктора медицини В. Г. Бессера, хоча й інозем­ця, але який тривалий час проживав у Польщі і ґрунтовно знав флору Галичини, значну частину якої вже опрацював».

Віллібальд Бессер прийняв пропозицію, хоча вона була пов’язана з важливою зміною в його житті – змушений був прийняти російське підданство. І 1 липня 1808 року в Кракові підпи­сує угоду, одним із пунктів якої було відрядження до Відня за кошти гімназії терміном на один рік. У Відні В. Г. Бессер стажувався з ботаніки, ентомології, зоології та мінералогії.

У 1809 році В. Г. Бессер переїжджає до Кременця, працює учителем ботаніки та зоології та директором ботанічного саду. Тоді під сад було виділено 4,5 га площі, в яку ввійшов парк для відпочинку, розсадник, розарій, а також оранжереї, парники. З Франції та Англії було доставлено багату колекцію рослин і насіння. У перші роки діяльності саду було зібрано понад 1660 екзотичних рослин та більше 610 місцевих видів.

Завдяки його старанням і налагодженим зв’язкам із закордонними колегами Кременецький сад став незабаром одним із найкращих в тодішній Російській імперії. У науковому доробку Бессера — величезний гербарій і докладний опис флори Волинської, Подільської, Київської та інших губерній.

За Бессера площа саду розширилася до 20 га, регулярними щорічними стали випуски каталогів рослин. З 1810 по 1823 роки колекція саду збільшилася з 2406 видів рослин до 12 тисяч видів, колекції деревних порід відкритого ґрунту — з 238 видів у 1811 році до 585 видів у 1834 році.

У 1810 р. В. Г. Бес­сер склав і опублікував французькою мовою перший каталог рослин Кременецького ботанічного саду (за час роботи в Кременці видав 11 каталогів). У 1819, 1820, 1821, 1823, 1830 pp. В. Г. Бессер опублікував каталоги насіння рос­лин Кременецького ботанічного саду та опис нових видів рос­лин, зібраних ним на Волині і Поділлі.

Поза викладацькою працею Віллібальд Бессер захоплювався флористикою. У 1820 році в «Pamietniku Farmacewtycznym Wilenskim» було надруковано вели­кий список віднайдених і вивчених ним рослин з обширним фізіографічним описом території досліджень під заголовком «Запис учителя Кременецького ліцею предметів натуральної історії про Волинь, Поділля, Україну і деякі ближчі околи­ці».

У 1813-1817 рр. здійснив цілу низку експедицій до Острозького та Волинського повітів (1813), Тернопільської області (1814 та 1815), Дубенського, Володимирського і Ковельського повітів (1815), по Подільській, Київській і Херсонській губерніях (1816), Кам’янець-Подільському й Ушицькому повітах (1817).

Перша наукова робота В. Г. Бессера «Primitae Florae Galiciae Austriacae utriusque» була опублікована у Відні (1809). У 1810, 1811 та 1816 рр. вийшли каталоги рослин ботанічного саду при Волинському ліцеї; протягом 1812-1815 рр. надруковано чотири доповнення до них; у 1819, 1821 й 1830 рр. — три каталоги насіння (останній стосувався рослин ліцейського ботанічного саду).

Всього В. Бессер опублікував 43 праці, які були присвячені флористиці, фітосистематиці деяких родів, інтродукції (каталоги рослин і насіння Кременецького ботанічного саду та додатки до них), історії ботанічної науки, методики створення наукових гербаріїв.

Підсумком кременецьких досліджень ботаніка була книга з порівняльної географії рос­лин «Погляд на фізичну географію Волині та Поділля», яка була опублікована спочатку на французькій, а потім і на польській мовах. Для її написання Бессеру був потрібний якнай­повніший гербарій. Свій гербарій він збирав із ранніх літ, з часу перебування в Кракові. Крім збірки, яку успадкував піс­ля Шиверека, учений поповнював гербарії, які отримував від ботаніків-аматорів.

Із флористичних праць найціннішими є його двотомна праця про флору Галичини «Primitiae Florae Galiciae Austriacae utrisque» (1809). У цій праці за системою К. Ліннея описав 1212 видів судинних рослин. Не менш цінним для ботаніків є зведення з флори Волині, Поділля, Київської губернії, Одещини та частково Молдови – «Enumeratio plantarum hujusque in Volhynia, Podolia, Gub. Kijoviensi, Bessarabia Cis-Tyraica et circa Odessam collectarum simul cum observationibus in Primitias Florae Galiciae Austriacae», видане 1822 р. у Вільно. Це перше наукове зведення з флори Правобережної України містить відомості про 1632 види рослин, з них понад 70 були для науки новими.

Усе життя Віллібальд Бессер збирав власний гербарій і на час переїзду до Києва мав велику ко­лекцію рослин з різних частин світу , яка налічувала гер­барні аркуші 18 тисяч видів рослин (після його смерті величезний гербарій і бібліотека вченого були придбані Київським університетом).

У Кременці, крім роботи в ліцеї та наукових досліджень у ботанічному саду, він займався практичним лікуванням насе­лення. Не забував свій фах лікаря і в Києві, де безкоштовно лікував учениць з училища Лєвашової.

Після польського повстання 1831 року, в якому взяли участь учні та викладачі Кременецького ліцею, в місті розпочалися репресії, знаменитий навчальний заклад був закритий. Про те, наскільки Віллібальд Бессер любив Кременецький ботанічний сад і дорожив його колекцією, свідчить факт, зафіксований в літературних джерелах: після перевезення значної кількості дерев до Києва (внаслідок закриття ліцею і переведення туди закладу разом із садом), професор за короткий час посивів.

Перевезення рослин остаточно завершено у 1847 році. На жаль частина колекцій загинула. Частина декоративних дерев  і кущів так і залишилася у приватних колекціях багатих вельмож (Catalpa specioza (Warder ex Barney) Warder ex Engelm, Gleditsia triacanthos L., Lonicera caprifolium L., Ptelea trifoliata L., Symphoricarpus albus auct., non Blake, Syringa chinensis Willd., Syringa persica L.  та ін.).  Після 40-річного існування один із найчудовіших на той час у Європі ботанічних садів занепав.

А Віллібальда Бессера у січні 1834 року було призначено ор­динарним професором Університету святого Володимира, де  він очолив кафедру ботаніки. В університеті він викладав дворіч­ний курс ботаніки, тобто органографію, термінологію та фізіо­логію рослин. На цій посаді Віллібальд Готлібович прослужив до відставки в 1837 році.  

У 1833 — його обрано членом Краківської академії, а в 1835 — членом-кореспондентом Російської академії наук в Санкт-Петербурзі. Він був почесним і дійсним членом більше десяти наукових товариств, зокрема, Варшавського товариства шанувальників наук, Петербурзької Академії наук, Краківського наукового товариства, Московського товариства природодослідників і лікарів, наукових товариств у Лейпніцу та Берліні, а також Товариства садівників у Лондоні.

Був одружений з Людвігою Фальвєнгольц. У шлюбі мав троє дітей: доньку Кароліну та двох синів — Йосипа і Віктора (таємний радник, ординарний професор медико-хірургічної академії). Будучи дворянином, до числа заможних В. Г. Бессер, схоже, не відносився, оскільки ні у нього самого, ні у його дружини не було родового чи придбаного маєтку та кріпаків. Вони володіли лише дерев’яним будинком у Кременці.

Більшу частину свого життя В. Бессер провів у Кременці. Завдяки таланту Бессера та його науковим досягненням, невеличкий Кременець став одним із найвизначніших осередків ботанічної науки, відомим у всій Європі. Пропрацювавши лише чотири роки у Києві, Бессер іде у відставку і в 1841 р. переїздить до Кременця. Через рік на 56 році життя помирає. По­хований на місцевому Монастирському кладовищі.

На його честь названо багато видів рослин зокрема: Aconitum besserianum Andrz., Arum besserianum Schott, Goniolimon besserianum (Schult.) Kusn., Hieracium besserianum Spreng. та ін.

Джерела:

Барна, М. М. Бессер (Besser) Віллібальд Готлібович (1784-1842) – російський та український ботанік-систематик і флорист, член-кореспондент Петербузької АН [Текст] : [1809-1818 рр. викладав ботаніку і зоологію у Волинській вищ. гімназії (м. Кременець); 1809-1833 – дир. Кременецького ботанічного саду] // Видатні вчені-ботаніки : навч. посіб. / М. М. Барна, Л. С. Барна. — Тернопіль, 2013. — С. 24-25

Барна М. М., Барна Л.С. Ботанічна наука Кременеччини першої половини XIX століття [Текст] / М. М. Барна // Ботаніка. — Електронна версія друкованого видання: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/NZTNPU/biol/2009_1-2/11.pdf.

Баран, А. Висхідними шляхами Віллібальда Бессера [Текст] : цими днями виповнилося 230 р. із дня народж. видат. вченого, проф. ботаніки Кремен. ліцею, дир. Кремен. ботан. саду / А. Баран // Вільне життя плюс. — 2014. — 11 лип. — С. 3 : портр. — (Незабутні).

Левицька, Л. Австрієць став батьком ботанічних садів [Текст] : у Кременці на Тернопільщині відзначили 225-річчя від дня народження відомого вченого-ботаніка Віллібальда Бессера / Л. Левицька // Голос України. — 2009. — 1 серп. — С. 11 : фото

Оболончик, Н. Святилище муз [Текст] : [про діяльність першого на Кременеччині Музею Кременецької землі ім. доктора Віллібальда Бессера] / Н. Оболончик // Вільне життя плюс. — 2012. — 13 квіт. — С. 6.

Шевчишина, О. Бессерівські студії [Текст] / О. Шевчишина // Діалог. — 2014. — 10 жовт.  С. 6.

Дух, О. Бесерівські студії: всеукраїнський формат [Текст] : [всеукр. наук. конф. з міжнар. участю “Бесерівські природознавчі студії”] / О. Дух // Замок. — 2014. — 31 груд. — С. 2—3.

Зуб, О. Будинок Віллібальда Бессера. У пошуках істини [Текст]  / О. Зуб // Музей, що єднає народи = Muzeum jednoczace narody / упоряд.: Т. Г. Сеніна. — Тернопіль, 2015. — С. 629—639.

У Кременці згадали Бессера [Текст] // Свобода. — 2016. — 10 черв. — С. 1.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2623 публікацій.

Коментарі (1)

  1. […] запрошення Тадеуша Чацького, де за участю професора Віллібальда Бессера заклав парк та ботанічний сад. Тут було зібрано 8350 […]

Залишити відповідь