БЕРЕЖАНИ. Дерев’яна церква св. Миколая, 1691

вул. Т. Шевченка, м. Бережани, Бережанський р-н, Тернопільська область.

Бережани – одне з найвідоміших історичних міст Західної України. Тут збереглися не лише знамениті замок, костели, церкви, але й забудова середмістя по вул. Шевченка. Невелика, дерев′яна, серед хатинок… На початку XVII ст. її освятили.

 

Будівля дерев’яна, тризрубна, одноверхий. У плані складається з квадратних нефа, бабинця і п’ятигранної апсиди. Зруб нефа вище і більше за інших. Широке опасання влаштовано на стовпчиках з підкосами і фігурних кронштейнах великого виносу.

В інтер’єрі стіни нефа переходять в високий залом, а потім за допомогою плоского дна переводяться в світловий восьмерик, який підтримує зімкнутий зрубовий звід, зашитий плафоном.

Стіни залома укріплені сволок. Апсида і бабинець перекриті рубаними сегментними склепіннями.

Бабинець відкривається в неф високим прорізом з Коробової аркою, має хори в західній частині, освітлений двома невеликими прямокутними вікнами.

Зруби споруди не обшиті, завдяки чому простежуються характерні для народної архітектури будівельні прийоми – типи замків, вертикальні стискання, тиблі, фігурні випуски вінців і ін.

Цікаво, що вівтар церкви орієнтували на північний схід. Історія говорить, що в 1600 році в Бережанах з’явилося перше церковне братство. Не у великому храмі серед центру Бережан, а саме тут, на Адамівці, в дерев’яній церкві. Також є дата “1691 рік” – очевидно, тоді церкву відбудували.

Зрозуміло, що вона була філіальною до головної Троїцької церкви. Ситуація змінилася в 1785 році – в цей час церкви об’єднали в одну парафію. Дерев’яна дзвіниця не збереглася – її замінила надбрамна мурована, на стіні якої видно дату “1867”.

В радянський час церква отримала статус “пам’ятка архітектури національного значення”. Тоді її стіни над опасанням вже були оббиті бляхою. Коли настала незалежність України, церкву передали громаді УАПЦ.

З часом до бабинця тризрубної одноверхої церкви починають додавати прибудови, щоб збільшити площу будівлі. Сьогодні старий храм “прикрашає” велике, прямокутної форми приміщення, яке збудували майже до огорожі прицерковної території.

До речі, колись біля церкви росли дерева, від яких не залишилося навіть слідів. Єдина частина церкви, яка не оббита бляхою і може бути цікавою – відкриті бруси стін під опасанням. Якщо хочете їх побачити, йдіть від центральної площі Бережан по вул. Шевченка на південь приблизно кілометр.

Пам’ятник є яскравим зразком галицької школи дерев’яного зодчества.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2447 публікацій.

Залишити відповідь