БЕРЕЖАНСЬКА РАТУША

15.01.2016 | Автор: | Категорія: Пам’ятки та пам’ятні місця

 

 

Ратуша в Бережанах  (пам’ятка архітектури та містобудування національного значення)  – споруджена в 1811 році на місці дерев’яної. Це двоповерхова прямокутна споруда з двоярусною вежею та внутрішнім двором. Перший поверх займали крамниці, а на другому – приміщення гімназії, яка містилася тут до 1914 (а, фактично, до 1920-х) років. 

Переглянути на карті →

Будівля першої бережанської міської ратуші була зведена після того, як 19 березня 1530 р. “з милостивої волі пануючого короля Сигізмунда І отримують привілей на перейменування родового села Миколая Гієроніма, сина Гієроніма Синявського, гетьмана Великого коронного, воєводи руського, на місто”:

«…З нашого відома і волі за згодою наших рад дозволяємо із села Бережани утворити і вивершити місто. Мешканців Бережан, усіх як теперішніх, так і майбутніх, з права польського або руського, на право німецьке переноситься…».

Тоді ж, у березні 1530 року, закладено ринковий майдан, якому належить ключова роль в містобудівній структурі Бережан. Влітку 1530 р. власник навколишніх земель Микола Синявський та перший комунальний війт Матіаш визначили кордони Бережан, спрямованість та протяжність вулиць, а в основі цієї просторової структури була й століттями залишалася територія Ринкової площі (120 на 120 м). Площа розташована в місці перетину шляхів Сільце-Адамівка-Замок.

Після закладення Ринкової площі розпочинається її інтенсивна забудова. Таким чином вона стає не лише місцем торгівлі, а й адміністративним центром. Ринковий майдан має дуже характерний обрис (звужений у східному напрямку), утворений внаслідок локації квадратного ринку (при наданні місту магдебурзького права) на місці старішої трикутної площі. Ця площа була центром більш раннього міста.

Розпланування першої будівлі ратуші не відоме, але, звертаючись до фрагментарних описів (“будівля з сіньми на два покої”), можна зробити висновок про однорядну споруду з центральним входом-порталом по передньому фасаді. Знищена споруда ймовірно, в 1660-х рр., бо відомий французький мандрівник Ульріх фон Вердум у своїх описах Бережан 1671-го про неї не згадує.

Але вже в 1705 р. нова Ратуша фіксується в центрі ринкового майдану як будівля з ґонтовим покриттям, на першому (партерному) поверсі якої розташовувалися 33 різноманітні крамниці, ятки, шинок.

Нова міська Ратуша побудована коштом Ельжбети Любомирської у 1803 році на місці двох попередніх: дерев’яної, що згоріла 1660 року, і кам’яної, зведеної у 1703 році. Споруда була прямокутною в плані, з внутрішнім двориком, двоповерхова з двоярусною вежею із годинником над центральною частиною південного фасаду.

Томаш Кунзек, автор путівника по Тернопільському воєводству, пише про це так: «Ратуша побудована в 1811 році як чотирикутний будинок з годинниковою вежею і гербом Потоцьких на щиті».

Чотири входи в будівлю, розміщені по центральних осях чотирьох фасадів, оформлені порталами у вигляді глухих двоколонних портиків з ліпними гербами. В арочні віконні ніші другого ярусу вставлені глухі дерев’яні заповнення. Вежу завершує восьмигранний ліхтар з акрами, складною криволінійною  банькою, шпилем та флюгером; покрита листовим оцинкованим залізом.

На південній стіні ратуші висів гігантський термометр: симпатичний релікт радянської доби. Саме в ратуші до 1910-х рр. розташовувалась знаменита на всю Галичину Бережанська гімназія (відкрита в 1789 р.), в якій навчалися багато західноукраїнських письменників та громадських діячів.

В ній працювали О. Барвінський, Б. Лепкий, З. Кузеля, Б. Лепкий, С. Томашівський та ін.; навчалися М. Шашкевич, М. Рудницький, Ф. Коковський, Я. Струхманчук, М. Кушнір, Я. Старух, А. Чарнецький. Гімназія працювала до 1944 року. В 1992-му відновила діяльність, а з 2003-го носить ім’я Богдана Лепкого.

На першому поверсі ратуші містились крамниці – зараз теж є одна, книгарня. А інші приміщення ділять між собою бережанські музеї (краєзнавчий з філіалом-кузнею у внутрішньому дворику магістрату, книги, Богдана Лепкого, репресованої церкви) та міська рада. Навіть місцева районна газета називається «Бережанська ратуша».

Цікавий опис ратуші знаходимо у спогадах українського письменника, гімназиста Бережанської гімназії Богдана Лепкого:

«Бережанський ратуш доволі великий, одноповерховий прямокутник. На долині найвсілякіші крамниці, а на поверсі – гімназія. Та ще має ратуш вежу, на яких три поверхи високу, з годинником, що досить точно видзвонює години, і з хоругвою на шоломі. Вежа струнка і непогана собою, тільки виростає вона прямо з бляшаного даху без окремої підстави і тому немило вражає око, що привикло до деякої логіки в архітектурі. У середині ратуша – подвір’я. Невелике, зате брудне. Ах, що там за брудне. Ах, що там за бруд, того й описати годі».

З цими рядками перегукується і спогад єврейського історика Шимона Редліха. “На першому поверсі ратуші, як і у всіх будинках перед нею, розташувалися численні крамнички, власниками яких були переважно євреї”.

В альбомі В. Голінського “Berezany na starej pocztowce” (2006, с. 23) подано перелік торгових точок, що містилися в ратуші до Першої світової війни: продуктові склепи Герша Темпля, Сафірштейна і Регнера, м’ясний – Ігнація Москви, залізних товарів Я.Амаранта, магазини тканин Фукса і Щепанського (а потім ресторан Щепанського), книгарня Фрейєра.

З приходом радянської влади адміністративна, побутова й ментальна значимість міських ратуш була зруйнована. Зокрема, в Бережанській розмістили військову частину НКВД, у 1956 році відкрили восьмирічну школу з майстернями трудового навчання.

Але поважного віку мешканці пам’ятають, як до середини 1960-х років тут все ще знаходився залізоскоб’яний магазин із незмінним продавцем А.Плєшем (на розі південно-західного крила).

У 2007-2008 рр. науково-дослідний інститут “Укрзахідпроектреставрація” розробив проектно-кошторисну документацію на протиаварійні роботи в ратуші. Однак із 2009 року призупинено державне фінансування, а стан пам’ятки погіршувався. Так і не одержавши державної підтримки, звернулись до рятівного рішення – передача приміщень в оренду, з умовою відновлення орендарями штукатурки фасадів, проведення благоустрою прилеглої території.

Окрім Ратуші, до наших днів на Ринковій площі збереглося 22 будівлі XVIII – XIX століть, які мають виняткову архітектурну цінність.

Ще одна особливість містобудови Бережан – церква-собор Св. Трійці на центральній Ринковій площі. В усіх інших західноукраїнських містах і містечках церкви за польської влади були винесені на периферію передмістя, але не в Бережанах. Церква існувала тут на ринку навіть у ті часи, коли це було майже неможливо через заборони та спеціальну політику польської держави.

Окрім Львова «жодне інше місто в Україні не може похвалитися такою кількістю мистецького художнього декору в житлових та громадських будівлях. Існування у XVII столітті в Бережанах однієї з найкращих у Середній Європі скульптурної майстерні Йогана Пфістера залишило слід не лише у писаній історії міста, а й у традиціях оздоблення та художнього декорування його будівель…

Багате на архітектурні пам’ятки, на історичні факти, пов’язані із видатними людьми, на традиції та культуру, яка створювалась упродовж багатьох століть, містечко вписане до Списку історичних місць України, які зуміли донести безцінну спадщину до сьогодення.

©  Василь Зорик

Джерела:

Зорик, В. Архітектура площі Ринок  [Текст] : [м. Бережани] / Василь Зорик // Пам’ятки України. – 2013. – № 5. – С. 20-23: фотогр. кол. – (Цивільна архітектура).

Зорик, В. Бережанська ратуша: символ, минуле, сьогодення  [Текст] / Василь Зорик // Бережанське віче. – 2016. – 18 берез. – С. 3.

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР [Текст] : ил. справочник-каталог / гл. редкол. Н.Л. Жариков и др. – В. 4. Т. 4. – Киев, 1986. – С. 40.

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1241 публікацій.

Коментарі (3)

  1. […] території Тернопільської області збереглися ратуші в Бережанах, Бучачі, Зборові, Підгайцях, Теребовлі, Товстому, […]

  2. […] влітку на запрошення А. Чайковського приїжджав до Бережан, оглянув місто, замок і ратушу, де розташувалася […]

  3. […] споруда з’єднана з площею Ринок (поч. XVI ст.) і міською Ратушею (1805 […]

Залишити відповідь