БЕМКО Володимир Лаврентійович

БЕМКО Володимир Лаврентійович (16.09.1889, м-ко Козова, тепер смт Козова Тернопільської області — 15.08.1965, м. Нью-Арк, похований у м. Юніон (США) — адвокат, доктор права, громадсько-політичний та військовий діяч.

Народився в містечку Козова, тепер смт Козова Тернопільської обл. У 1899—1907 pp. навчався у Бережанській гімназії, входив до учнівського гуртка «Молода Україна». Право вивчав спочатку у Львівському університеті.

Брав участь у студентському вічі в липні 1910 р. з вимогою відкриття українського університету у Львові, за що був ув’язнений у тюрмі на три місяці на відомому судовому «процесі 101 студента» (12.02 — липень 1911). Продовжив навчання у Краківському університеті, який закінчив у 1912 р.

Від початку Першої світової війни — молодший офіцер австрійської армії, воював на Сербському та Італійському фронтах, був поранений і отримав звання поручника. У середині 1918 р. 24-й піхотний полк, в якому служив В. Бемко, повернувся в Галичину і дислокувався в Коломиї.

Тут очолив військовий комітет, який 1 листопада 1918р. здійснив повстання й утвердив українську владу в місті. Потім командував військовим підрозділом, який прибув до Львова і брав участь у боях з польськими збройними формуваннями. Після відходу з міста цей підрозділ реорганізували у військовий відтинок «Нижнів». Воював у складі Української галицької армії (УГА) в чині сотника.

Від весни 1919 р. очолював канцелярію Державного секретаріату військових справ Західно-української народної республіки. В складі УГА в липні 1919 р. перейшов на Велику Україну, служив заступником командира етапної команди. Восени того самого року під час перемовин з представниками російської Добровольчої армії в Одесі був зв’язковим офіцером УГА, а навесні 1920 р. — заступником начальника ліквідаційної комісії Червоної УГА в Києві.

Після остаточної окупації Східної Галичини Польщею оселився в Бережанах (1921), де зайнявся адвокатською діяльністю. Брав активну участь в українському громадському житті:

  • був головою повітового комітету партії «Українське народно-демократичне об’єднання» (1925—1930),
  • головою повітового товариства «Рідна Школа»;
  • головою наглядової ради філії «Подільського союзу кооператив» та відділення
    «Українського кредитного банку»;
  • працював у філії товариства «Просвіта», кредитовім товаристві «Надія», кооперативі «Народний дім», товариствах «Сокіл», «Лисоня», «Охорона воєнних могил» та «Пласт».

У 1922—1926 pp. був окружним комендантом підпільної Української військової організації (УВО) округи Бережани — Підгайці — Перемишляни — Рогатин.

За приналежність до УВО,  націоналістичну агітацію та антипольську діяльність польська прокуратура в Бережанах порушила проти нього справу. Під час «пацифікації» восени 1930 р. адвоката В. Бемка заарештувала польська поліція. В’язень концентраційного табору «Береза Картузька» (1938).

Як адвокат виступав захисником на багатьох політичних процесах проти українців, зокрема захищав членів Організації українських націоналістів (ОУН) у березні 1931 р. та жовтні 1936 р. У грудні 1938 р. разом з Володимиром Старосольським, Францом Баб’яком та Францом Коковським боронив 7 молодих українців за звинуваченням у належності до ОУН.

14 вересня 1939 р. разом з Францом Коковським, Володимиром Лоґушем та Михайлом Степаняком був захисником трьох молодих українців, яких звинувачували у приналежності до ОУН. Цей процес став останнім політичним процесом Польської держави в Бережанах проти українців — членів ОУН.

З початком Другої світової війни переїхав до Польщі. Під час німецько-фашистської окупації 1941—1944 pp. працював у Бережанах і Львові. Навесні 1944 р. емігрував до Австрії, очолював Українське центральне об’єднання в Зальцбурзі, яке надавало допомогу українським біженцям. Наступного року переїхав до Німеччини, де перебував у таборах для переміщених осіб.

У 1953 р. виїхав до США, продовжував займатися українською громадською діяльністю, був одним з ініціаторів видання збірника «Бережанська земля» (1970), головою Комітету «Видавництво Бережани», членом «Товариства Українських Правників» в США.

Був одружений з Оленою Чайковською (19.09.1891 – 6.01.1979), донькою адвоката Андрія Чайковського, учителькою й українською громадською діячкою в США. Разом виховали двох синів: Лева (10.04.1919—14.05.1997) — адвоката, та Богдана (2.04.1925—24.04.1983) — інженера. Нащадки мешкають у США та Австрії.

Володимир Бемко помер 15 серпня 1965 р. у м. Нью-Арку, похований у м. Юніон (США).
До творчої спадщини Володимира Бемка належать його спогади, мемуари та
публіцистичні статті. Був одним з ініціаторів видання збірника «Бережанська земля»
(1970), в жому опублікував історично-географічний нарис про Бережани і повіт.

Автор статей:  «Виправа на Закарпаття», «Галичани в Одесі», «Команда запілля і команда етапу»,  «Державний секретаріат військових справ», «Напад румунів на Покуття» — у першому томі книги «Українська Галицька Армія» (1958), а також статті-спомину у збірнику «Відновлення Української держави в Снятинщині» (1979). Він — автор спогадів про українських адвокатів у Бережанах.

На честь Володимира Бемка названа вулиця в м. Бережани. Рішенням сесії Бережанської міської ради від 22.06.2000 р. № 484 Володимиру Бемку посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бережани».

На згадку про участь Володимира Бемка ж захисника в останньому політичному процесі Польської держави проти українців — членів ОУН у м. Бережанах Тернопільської області відкрито меморіальну таблицю з таким написом:

У цьому будинку суду в Бережанах відбувся 14.ІХ.1939 p.: останній політичний процес Польської держави, підсудні:

  • Ярослав Сеньковський с. Колоколин
  • Всеволод Лемеха м. Станиславів
  • Орест Городиський м. Станиславів

оборонці:

  • Др. Франц Коковський
  • Др. Володимир Бемко
  • Мгр. Володимир Логуш
  • Мгр. Михайло Степаняк

Джерела

Волинський, Б. БЕМКО Володимир Лаврентійович [Текст] / Б. Волинський // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А – Й. — С. 100 : фот. — Режим доступу: http://irbis.library.te.ua/cgi-bin/irbis64r_15/cgiirbis_64.exe?LNG=uk&C21COM=F&I21DBN=ELKKN_READER&P21DBN=ELKKN&Z21ID=&Image_file_name=TEC%5F1%2Epdf&mfn=1&FT_REQUEST=&CODE=696&PAGE=1, вільний.

Петрів, М. Й. БЕМКО Володимир Лаврентійович [Текст] / Петрів, М. Й. // Петрів, М. Й. Українські адвокати: державні, громадські, політичні та культурноосвітні діячі кінця XIX — першої половини XX ст. — Кн. 1. = Ukrainian advocates: state, socio-political, cultural and educational activists of the late XIX — first half of the XX century. — Vol. 1. — Київ, 2014. — С. 25—47 : фот. — (Бібліотека Адвокатури України; Т. 1 = Library of the Advocacy of Ukraine; Vol. 1). — Режим доступу: http://shron1.chtyvo.org.ua/Petriv_Mykhailo/Ukrainski_advokaty_derzhavni_hromadski_politychni_ta_kulturno-osvitni_diiachi_kintsia_XIX_-_pershoi.pdf, вільний.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 3099 публікацій.

Залишити відповідь