Базар, село в Тернопільській області

Тернопільська область. Чортківський район. Село: Базар. Населення: 994 осіб
Поштовий індекс: 48533. Телефонний код: +380 3552
Територія: 3.22 кв. км. Річка, озеро (море): р. Джурин
Рік заснування: 1500 р. Колишня назва: Митниця. З  1632: Базар

Село у Чортківському районі. Центр сільради. Розташоване на берегах р. Джуринка, за 27 км від райцентру і 11 км від найближчої залізничної станції Джурин. Кількість дворів 303, населення 0,9 тис. осіб (2010).

Назва Базар пішла від турецько-татарського вислову, що означає ярмарок. Тут турки проводили ярмарки награбованим товаром і захопленими полоненими людьми, тут обмінювалися військовополоненими, викуповувалися рідними полонені.

До приходу турків село називалося Митницею, це було перехрестя доріг. При відступі татари знищили село (Митницю), а пізніше люди приєдналися з інших сіл і відбудували його, назвавши Базар.

За переказами на Горішньому фільварку була фортеця, в якій ховалися від ворога жителі села Базар-Митниця. З одного боку були непрохідні болота та порослі трави звідки пішла назва «Травна» – з другого боку між Буряківкою та Базаром тягнулись вздовж берегів річки Джуринки «Ставищі». Колись там були стави, які після знищення лісів навколо зникли так само як і став біля Червоної криниці.

У 1815 році біля Червоної криниці поставлений хрест в честь битви Австрійської армії з французами (в Австрійській армії воювали і наші земляки). 16 травня 1848 року встановлено хрест-пам’ятник на честь скасування панщини.

Село відоме з 16 ст. під назвою Митниця; назва Базар – від 1632 р. Точну дату заснування села достеменно невідомо. Фахівці припускають, що поселення виникло ще в додержавну добу слов’ян.

За переказами, на горішньому фільварку була фортеця, в якій жителі села ховалися від ворогів. З одного боку захищали непрохідні болота та порослі трави, звідки й пішла назва “Травна”, з другого боку між Буряківкою і Базаром тягнулися вздовж берегів р. Джурин “Ставища”.

Колись там були стави, котрі після знищення лісів навколо зникли так само, як і став біля Червоної криниці. Розкопки, якій у 1912 р. провів чеський спеціаліст доктор Гадачек, через свою незавершеність остаточної відповіді про час виникнення села не дали.

В княжі часи (10–11 ст.) тут уже існувало поселення. Про це свідчать могильники, розкопані у 1926 р. В одному з них знайдено римські монети; в другому – поховання у кам’яних домовинах воїнів, одягнених у кольчуги з мечами, що є свідченням високого статусу загиблих. Тоді ж знайдені
артефакти було вивезено до музею у м. Краків (Польща), подальша їх доля невідома.

У 1815 р. встановлено хрест на честь битви австрійської армії (в якій воювали місцеві жителі) з французами; 16 травня 1848 р. – хрест-пам’ятник на честь скасування панщини. 1885 р. засновано читальню «Просвіти» з бібліотекою, спортивно-рухове молодіжне товариство «Січ», згодом «Сокіл», у якого був малиновий прапор, що зберігали в церкві.

У 1900 р. на пожертви людей побудовано на місці дерев’яної кам’яну церкву. Дерев’яний храм на краю села діяв близько 200 років; розібраний у 1897–1898 рр. 1908 р. до церкви куплено орган, який у Першу світову війну забрала російська царська армія. В 1931 р. споруджено новий будинок для священика (собор).

Відомо, що 1902 р. велика земельна власність належала Марії Богуцькій. За статистикою, в селі 1900 р. – 2009 жителів, 1910 – 2059, 1921 – 1714, 1931 – 2166 жителів; у 1921 р. – 352, 1931 – 482 двори. Перед Першою світовою війною у Базарі римо-католиків – 8 відсотків мешканців села; за Польщі тут заснували колонію з 40 дворів.

За Австро-Угорщини діяли: 2-класна школа з українською мовою навчання і польською як предметом; дві читальні «Просвіти», церковна крамниця; за Польщі – 3-класна утраквістична (двомовна) школа.

У 1918 р. комісар села – Олекса Гулей, 1919 р. – Ілько Кащук. Функціонувала філія Львівського товариства охорони військових могил (керівник Данило Мотуз), на обліку в якій було 60 могил.
1924 р. побудовано читальню «Просвіти»; функціонували бібліотека, аматорський драматичний гурток, мішаний хор, духовий оркестр.

Протягом 1920–1930-х рр. діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», «Союз Українок», «Рідна школа», «Сільський господар» та ін., кредитна спілка «Поміч», кооператива «Громада», молочарня. В селі працювали: цегельня, що належала до «Кулка Рольнічего», польський Дім Людовий (народний).

Під час пацифікації (1930) польські улани знищили кооперативу та побили деяких жителів. У 1936 р. на сільському цвинтарі встановлено пам’ятник Борцям за волю України 1917–1921 рр. (знищений за радянської влади у 1944 р., відновлений 2012).

Після приходу у 1939 р. радянської влади всіх колоністів із села виселили у Сибір. 1940 р. примусово створено колгосп, який відновив свою діяльність у 1948 р. Протягом 1939–1941 рр. у Чортківській тюрмі органи НКВС розстріляли 6 мешканців села.

Під час німецької окупації жителя села Петра Матвіїва замордували у нацистському концтаборі Освєнцім. Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 129 осіб.

За роки комуністичного режиму репресовано та вбито 114 місцевих мешканців. Після війни у селі відновив роботу колгосп; розвивалися рільництво і тваринництво; працювали млин та цегельний завод. Сьогодні діють ЗОШ 1–3 ступенів, Будинок культури, бібліотека, дитячий садок, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, три заклади торгівлі, цегельний завод, млин, футбольна команда.

Є греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці (1900; мурована), капличка, «фіґура». Споруджено пам’ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1976); насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992). У селі відновили скульптуру Архістратига Михаїла (2012).

Біля річки Червона є пам’ятка природи – джерело “Червона криниця” (0,42 га) – п’ять джерел, що витікають із-під пластів червоної глини. У 1995 р. споруджено каплицю, два фонтани, один з яких – з “фіґурою” ІванаХрестителя; джерела мають лікувальні властивості.

Серед відомих уродженців села: Володимир Маланчук (1904–1990) – єпископ УГКЦ, перший апостольський екзарх для українців греко-католиків у Франції (1960–1982), редемпторист; Іван
Тивоняк (1905–1990) – громадський діяч; Ганна Тиховліс (1955 р. н.) – правник, літератор, громадська діячка.

Книгу про Базар «Погляд крізь сльози і ґрати» видав (1997) І. Гулей. Він та М. Мотуз випустили книгу «Базар: історія села – травинка, що пробилася крізь бетон» (2005).

Джерела:

Дем′янова, І. Базар [Текст]  /І. Дем′янова, І. Мотузишин // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 66.

Мельничук, Б. Базар [Текст]  / Б. Мельничук, В . Уніят, М. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах. Том 3. – Тернопіль, 2014. – С. 446-448 : фот.

 

 

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 825 публікацій.

Залишити відповідь