БАВОРІВ, село в Тернопільській області

Баворів — село Тернопільського району Тернопільської області (Україна). До 2015 — центр сільської ради, якій також було підпорядковане с. Застав’є. Нині Баворів перебуває у складі Великогаївської сільської громади.

Розташоване на лівому березі річки Гнізна (ліва притока Серету, басейн Дністра), за 20 кілометрів від Тернополя і 3 км від найближчої залізничної станції Прошова. Площа – 3 кв. км. Середня висота над рівнем моря – 328 м. Дворів – 205. Населення – 620 осіб (2014).

Неподалік села виявлено археологічні пам’ятки черняхівської культури та культури кулястих амфор. Перша письмова згадка – 1411 рік. Назва походить, імовірно, від прізвища власників Баворовських; за іншими переказами, від прізвища німецького лицаря Бауера, який заклав тут поселення.

У 1439 і 1447 роках поселення – власність Станіслава Баворовського. У 1519 р. Баворів згаданий як
місто, власність писаря коронного Вацлава Баворовського; того ж року король звільнив місто від податків.

У 1522 р. Баворовські заклали в місті парафію римо-католицьку, дерев’яний костел Матері Божої і св. Вацлава (у 1563 р. в ньому похований фундатор Вацлав Баворовський) та церкву. 1600 р. в документах зафіксована призамкова мурована римо-католицька каплиця. У 1540 р. Баворів зга-
дано як приватне містечко, що мало замок поблизу річки.

 

1543 р. місцевий ярмарок перенесли з 1 на 21 листопада. У середині 1589 р. під Баворовим були розбиті кримські татари. 1638 р. Баворів зафіксований у документах як місто з замком із мурами і будовами.

У 1648 та в 1649 рр. у Баворові було знищено 98 садиб. Після смерті Миколи Баворовського в
1673 році його сини Вацлав і Симон поділили містечко. У 1715 році містечко Баворів було знову поділене між Баворовськими, згадані замок, мурована каплиця (у 1746 р. в ній поховано Єжи Баворовського), 2 млини, став і село Застав’є.

У 1718 р. згаданий уже мурований костел (тут були ікони святих Антонія, Вацлава, Міхала і копія ікони Матері Божої Ченстоховської, подарована костелові у 1529 р.), який у 1819 р. реставровано (була мурована дзвіниця і чотири дзвони); у 1901 р. за ксьондза Яна Шубера костел розширений і розбудований.

У документах за 1726 р. згадані теребовлянський підчаший Симон Баворовський та його брат Єжи, які були дідичами половини Збаража і судилися за місто зі своїм братом Юзефом.  У середині 18 ст. в Баворові діяла лікарня з притулком для вбогих. Унаслідок родинних суперечок між Баворовськими і розвитком Тернополя як міста оборонного та економічного значення містечко занепало.

Очевидно, гербом Баворова була родинна відзнака Баворовських “Прус-2”: на червоному полі білі коси, над якими – здвоєний білий хрест із обламаним ніжним кінцем. У 1779 р. маґнати Матеуш, Алоїз і Віктор Баворовські отримали титул ґрафів Священної Римської імперії.

У 1803 р. Маґдалена з Баворовських-Дульських продала землі Петрові й Теклі Добжанським. Згодом Баворів належав Янишкевичам і Малецьким, від яких у 1861 р. перейшов до колекціонера та бібліофіла Віктора Баворовського; до Першої світової війни – власність фундації Віктора Баворовського, а в міжвоєнний період населений пункт належав Юзефові Астані.

У 1880 р. в селі проживали 1223 особи; з них 818 українців, 378 поляків і 27 євреїв. 1886 р. розібрано руїни замкової вежі. В УГА воювали Василь і Стефан Гевки, Іван Дерлиця, Василь Зубик, Григорій Онисько, Пилип Поворозник та ін.

У 1922 р. в млині працювали 12 осіб. Діяли філії “Просвіти” та інших товариств, драматичний гурток, хор, кооператива. У липні 1933 р. відбувся страйк працівників фільварку. Протягом 1934–1939 рр. Баворів – центр ґміни, до якої належали села: Білоскірка, Грабовець, Застав’є, Застінка Кип’ячка, Козівка, Прошова, Скоморохи, Смолянка і Товстолуг. Працювали млин, ґуральня, семикласна школа.

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 48 уродженців села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики – 32 особи, у т. ч. 10 переселенців із Нового Села Любачівського повіту (нині Польща), за вивішування синьо-жовтого прапора у 1941 р. – Микола Дерлиця, Петро Кобилянський та Іван Маланчук.

7 квітня 1945 р. відділ УПА спалив у селі станицю “стрибків”. 26 березня 1949 р. працівники МДБ проводили своєрідну ревізію в селі, на цвинтарі, шукаючи за криївкою, розвалили гробівці. У вересні 1949 р. в селі примусово створили колгосп (голова правління – Микола Гевко); згодом укрупнений, у 1990-х рр. розпайований.

Збереглися:

  • руїни мурів, фундамент замку і частково підземний хід.
  • Є церква Різдва Івана Хрестителя (16 ст., за ін. даними 1747 р., мурована; перебудована із замкової каплиці; протягом 1960-Х-1987 рр. закрита радянською владою; пам’ятка архітектури національного значення),
  • римо-католицький костел Успіння Пресвятої Богородиці (1759 р., таблиця фундаційна 1747 р., реставрований 2012 р.;
  • поблизу – надгробок Віктора Баворовського (1826-1894 рр.; збудований у 1903 р. старанням його фундації і ксьондза Яна Шубера
  • «фігура» Матері Божої з Дитятком Ісусом),
  • пам’ятний хрест на честь відродження костелу (2012),
  • капличка (2008),
  • «фігура» св. Петра і Павла та ін. старі «фігури» і хрести.

Замок як привид. Ніби й є, але про нього не всі знають. Місцеві розводять руками, тим паче, усі у різні сторони. Насправді від колишнього замку залишився лише насип каміння над пивницями на замковій горі, або ж, як називали в давнину, на замчищі. На місці колишньої каплиці побудували церкву.

Споруджено пам’ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1969, скульптор Я. Ягода), насипані символічні могили Борцям за волю України (1991) та на місці загибелі вояка УПА Івана Заблоцького (2008).

На подвір’ї відпочинкової оселі тернопільського літератора і мистецтвознавця Іларіона Пилипця є капличка, пам’ятник Т. Шевченку; в хаті діє картинна галерея, під хатою облаштована повстанська криївка; тут перебували народні артисти України Ігор Білозір, Мирослав Коцюлим, Богдан Ступка, відомі письменники, художники та ін.

Працюють ЗОНІ 1-3 ступенів, клуб, бібліотека, дільнична лікарня, дитячий садочок, відділення зв’язку, відділення Ощадбанку, сільськогосподарське підприємство СПП «Мричко», зразковий дитячий аматорський колектив «Візерунок».

На подвір’ї відпочинкової оселі тернопільського літератора і мистецтвознавця Іларіона Пилипця (1940 р. н.) є капличка, пам’ятник Т. Шевченку; в хаті діє картинна галарея, під хатою облаштована повстанська криївка; тут перебували народні артисти України Ігор Білозір,  Мирослав Коцюлим, Богдан Ступка, відомі письменники, художники та ін.

Працюють ЗОШ 1–3 ступенів, клуб, бібліотека, дільнична лікарня, дитячий садочок, відділення зв’язку, відділення Ощадбанку, сільськогосподарське підприємство, зразковий дитячий аматорський колектив «Візерунок».

У Баворові народилися

  • громадський, театральний і музичний діяч, сотник УГА Альфред Будзиновський (1871–1942),
  • громадсько-полiтичний дiяч, публiцист, письменник, iсторик В’ячеслав Будзиновський (1868–1935),
  • польський політик Миколай Городиський (1773–бл. 1850),
  • вчений-зоолог, палеонтолог, геолог, педагог Мар’ян-Алойзи Ломніцький (1845–1915),
  • редактор, журналіст, громадський діяч Богдан Свіргун (1940 р. н.),
  • громадсько-політичний діяч Володимир Слюзар (1955 р. н.),
  • журналіст, редактор Степан Слюзар (1950 р. н.),
  • громадська діячка Стефанія Стебницька-Безкоровайна (1900–1959),
  • правник, громадський діяч Михайло Стойко (1953 р. н.).

Проживали педагог, громадський діяч Климентій Слюзар, педагог Іванна Слюзар, економіст, громадський діяч Володимир Чубатий; душпастирював священик, громадсько-культурний діяч, етнограф Григорій Барвінський, учителювали педагог, винахідник Тит Будзиновський, поет, драматург, прозаїк, автор-виконавець пісень, продюсер Сергій Лазо; працювали лікар, громадський діяч Євген Чубатий, педагоги Борис Степанишин, Катерина Шумило та ін.  У 1926 р. перебував релігійний діяч, митрополит Андрей Шептицький.

Є став.


Джерела:

Вандзеляк, Г. На Тернопільщині постане обласний музей преси [Текст] / Г. Вандзеляк // Свобода. — 2017. — 16 серп. — С. 5 : фот.

Кульчицька, В. Сумні лики святих [Текст] : [про незадовільний стан пам’ятки архітектури у Баворові — римо-католицького костелу] / В. Кульчицька // Вільне життя. — 2011. — 29 квіт. — С. 1. – (Повернення).

Лещишин, А. Баворів Баворовських [Текст] : [про історію с. Баворів Терноп. р-ну та його архітектурні пам’ятки] / А. Лещишин // Місто. — 2011. — 6 квіт. — С. 17 : фот.

Ліберний, О. Український патріот із Баворова : [про громад.-політ. діяча, історика, письм. В.Будзиновського] / О. Ліберний, Б. Мельничук // Свобода. — 2008. — 8 серп. — С. 6. — (Славетні імена).

Мельничук, Б. Баворів [Текст] /Б. Мельничук, В. Уніят-Карпович // Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах. Том 3. – Тернопіль, 2014. – С. 348-350 : фот.

Мельничук, Б. «Шукав золото української душі…» [Текст] : [про громад.-політичного діяча, історика, літератора, видавця В. Будзиновського] / Б. Мельничук, В. Уніят // Тернопіль вечірній. — 2011. — 16 листоп. — С. 8 : фот. — (Вулиці нашого міста).

Мельничук, Б. Ще раз про В’ячеслава Будзиновського [Текст] : [про видання творів письменника, громад. діяча, публіциста; книги літератора — у фондах ТОУНБ] / Б. Мельничук // Вільне життя плюс. — 2017. — 20 жовт. — С. 6. — (Резонанс).

Мороз, В.  Люди забули, що Баворів – місто [Текст] / В. Мороз // 20 хвилин. — 2009. — 10 лип. — С. 16 : фот. кольор.  (Історії).

Салабай, Н. «Наш Баворів — найкраще місце на землі» [Текст] : [бесіда з сільським головою Бавора / провела] Галина Юрса // Подільське слово. — 2010. — 12 лют. — С. 8 : фот. — (Гість сторінки).

Собкович, К. В’ячеслав Будзиновський : формування світогляду / К. Собкович // Проблеми та перспективи наук в умовах глобалізації : матеріали ІІІ Всеукраїнської наук. конференції, 15 листопада 2007 р. — Тернопіль, 2007. — С. 25—27.

Собкович, К. Політична діяльність В. Будзиновського наприкінці ХІХ-на початку ХХ ст. [Текст] / К. Собкович // Проблеми та перспективи наук в умовах глобалізації : матеріали IV Всеукр. наук. конф. 17 груд., 2008 р. — Тернопіль, 2008. — С. 31—33.

Стефанишин, О. В’ячеслав Будзиновський — письменник, видавець, політичний діяч [Текст] / О. Стефанишин // Подільське слово. — 2017. — 17 лют. — С. 6 : фот.

Стоцький, Я. Останній парох Баворівського костьолу [Текст] : штрихи до біографії найстарішого священика Римо-Католицької Церкви в Україні о. Людвіка Рутини / Я. Стоцький // Подільське слово. — 2010. — 16 лип. — С. 8 : портр. — (Особистості).

Федорців, Н. У Баворові до Пилипця ходять молитися [Текст] : тернополянин обладнав скансен над Гнізною: [про терноп. письменника та його музей просто неба, обладнаний в приміському селі] / Н. Федорців // Місто. — 2012. — 8 серп. — С. 20 : фот. — (Життєві історії).

Чень, Л. Я. Особливості оборонних церков Галичини [Текст] : [описано храми Тернопільщини з вираженими фортифікаційними рисами] / Л. Я. Чень // Будівництво України. — 2015. — № 5. — С. 2—11 : фот. кольор. — (Архітектура сакральних будівель).

Юрса, Г. Веселкові кольори «Візерунка» [Текст] : [10-річчя з часу заснування зразкового дит. танцюв. колективу] / Г. Юрса // Вільне життя плюс. — 2012. — 26 жовт. — С. 8.  (У полоні танцю).

Юрса, Г. Воскреслий із попелу [Текст] : [відновлення богослужінь у римо-католицькому костелі Успіння Пресвятої Богородиці] / Г. Юрса // Вільне життя плюс. — 2012. — 9 листоп. — С. 6 : фот. — (Відродження святині).

Юрса, Г. У Баворові відкриють обласний музей журналістики [Текст] : [про відомих журналістів – уродженців Баворова] / Г. Юрса // Вільне життя плюс. — 2017. — 6 верес. — С. 9.  (Добрий почин).

Article Source

Автор:

Даний автор додав 1239 публікацій.

Залишити відповідь