БАРОНЧ Садок Вінцентій Фереріуш

Баронч Садок (ксьондз Садок ВІНЦЄНТІЙ Фереріуш Баронч, син Григорія; пол. Sadok Bar3.cz) 29.04.1814, м. Станиславів, нині Івано-Франківськ — 02.04.1892, м. Підкамінь, нині Львівська область) — вірменсько-польський та український історик.

Походив з незаможної вірменської родини містянина Григорія Баронча. При народженні отримав два імені — Вінцент і Фереріуш на честь святого Вінцентія Фереріуша.

Навчався в початковій школі і Станиславівській цісарсько-королівській гімназії (1821-1830), у 1831- 1833 -у Львівському університеті на факультеті філософії. Закінчив екстерном також факультет богослов’я (1833-1835).

Після невдалих спроб вступу до Духовної семінарії у Львові протягом року навчався у тривіальній (підготовчій) школі в Отинії на Коломийщині. Щоб вступити до монастиря отців Домініканців у Львові, розпочав листування з Ватиканом — із проханням дозволити йому змінити вірменський обряд на латинський, однак дозвіл отримав лише через п’ять років.

Думки вчених щодо цього кроку на життєвому шляху С. Баронча розходяться. За однією з версій, його примусили до цього фанатично налаштовані батьки. Вінцєнтій не бачив себе за стінами монастиря і потім майже все життя шкодував, що вчинив так. Хотів повністю присвятити життя науці, не забуваючи про громадські справи.

У 1835-му вступив до новіціяту отців Домініканців у Підкамені поблизу Бродів на Львівщині, де 19 липня того ж року отримав друге ім’я — Садок, на честь блаженного домініканця, якого замордвали у Сандомирі в XIII столітті.

Згодом продовжував вивчати богослов’я і закінчив монастирську філософсько-богословську школу (Studium domes- ticum pro religiosis), яка з 1830 року діяла у Львові. Монаші обіти склав 2 травня 1838 року. Священичі свячення отримав з рук львівського латинського архієпископа Франципка Піштека 21 липня 1838 року.

У 1839 році був бібліотекарем конвенту та домініканської парафії при костелі Божого тіла (Львів). Того ж року став професором біблійних наук у філософсько-богословській школі.

У 1842-1845 pp. Садок Баронч — катехит у звичайній школі в Жовкві, яка належала отцям Домініканцям. Там він став помічником настоятеля монастиря. Звідти на короткий термін повернувся до Львова, а на початку 1846 р. його скерували до Тисмениці, де С. Баронч виконував функції настоятеля й адміністратора парафії.

У 1848 р. (під час «Весни народів») був у Тисмениці головою Народної ради та мировим суддею. У 1851 р. повернувся до Львова, де знову став професором у Studium Domesticum. У 1853—1857 pp. — спеціальний радник капітули провінції. 1855 року на короткий час був призначений настоятелем у Підкамені на Львівщині. Упродовж багатьох років був прокуратором монастиря.

У Підкамені прожив до кінця своїх днів. За взірцеве проповідництво монастир надав йому титул Генерального проповідника Руських земель. Жив дуже аскетично, майже не виходив з келії. З дозволу духовної влади навіть Святу Літургію відправляв у келії. Разом з тим займався науковою діяльністю.

Садок Баронч знав багато іноземних мов, досконало вивчав пожовклі манускрипти. Будучи надзвичайно ерудованим, він оволодів великою кількістю достовірних джерел. У 1858 р. став членом-кореспондентом Краківського наукового товариства (згодом — членом Академії прикладних наук). Про визнання його наукових досягнень свідчить наданий йому в 1863 р. ступінь магістра святої теології.

З-під пера вченого вийшло майже 30 монографій та понад 70 статей на історико-філологічні теми. Важливе місце в дослідженнях С. Баронча займала вірменська тема. Зокрема, в розвідках «Біографії славних вірмен у Польщі» і «Нарис вірменської історії» подано цікаві відомості про вірменських діячів та про вірменські колонії у Галичині.

Переважна більшість його праць пов’язана з минулим західноукраїнських земель — це нариси з історії окремих місцевостей, біографії суспільно-політичних і культурних діячів XVI-XVIII ст., а також дослідження з історії вірменських поселень в Україні.

Дослідження С. Баронча ввели у науковий обіг багатий та різноманітний матеріал з історії міст і сіл України, що не втратив цінності й донині. Серед них окремими книжками вийшли у світ

  • «Пам’ятки міста Жовкви» (Львів, 1852),
  • «Пам’ятки міста Станислава» (Львів, 1858),
  • «Язловецькі пам’ятки» (Львів, 1862),
  • «Хроніка Олеська» (Тернопіль, 1864),
  • «Вільне торговельне місто Броди» (Львів, 1865),
  • «Пам’ятки Бучацькі» (Львів, 1882),
  • «Вістка про Пониковицю Малу» (Познань, 1886),
  • «Гологори» (Познань, 1889),
  • «Залізці» (Познань, 1889),
  • «Тартаків. Історичні записки» (Познань, 1890).

Збирав у Галичині та на Поділлі укр. фольклор (опублікував у збірці «Казки, фрашки, перекази, прислів’я та пісні на Русі», 1866, доповнене вид. 1886). Неопублікованими залишилися його нариси про інші місцевості; ці праці були знищені згодом -у 1916 р., коли російські війська підпалили монастир у Підкамені.

Садок Баронч був скрупульозним та критичним істориком, його погляди відбивали сучасну йому епоху. Зокрема, С. Баронч заявив:

«Якщо вже хочемо писати неправду, то пишімо повісті. У них відкривається поле для крутійства, фальсифікації і лицемірства… Історії не торкаймося… Пам’ятаймо, що настане час, коли потомки, які проникнуться темою, ґрунтуватимуться на принципах розумної критики, відокремлять фальсифікацію від правди, а імена тих, які писали, затавровані плямою ошуканства, публічно поставлять до ганебного стовпа».

Дослідження С. Баронча «Нарис історії домініканського ордену в Польщі» (2 т.) і «Записки про орден Бернардинців у Польщі» (2 т.) — це, по суті, історико-географічні словники. Він написав також історичні розвідки «Монастир отців Василіян у Підгірцях» та «Історія монастиря отців Домініканців у Підкамені», склав біографічний словник «Каталог Василіян, відомих із ученості й чеснот», що зберігся в рукописі у Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України.

Помер 2 квітня 1892 року. Його поховали в каплиці на монастирському цвинтарі у Підкамені. Могила С. Баронча збереглася. Незважаючи на те, що він не мав ґрунтовної історичної освіти і часто натрапляв на гостру та сувору критику, його праці як збірка джерел є надзвичайно вартісні.

Джерела

Бондарчук П.М. Баронч Садок [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — Київ, 2003. — 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Baronch_S (останній перегляд: 06.02.2018).

Лесів, Р. Пам’ятки Бучацькі [Текст] : пере. з пол. / Р. Лесів, Л. Пащина // Літературний Тернопіль. — 2017. — № 4. — С. 112-121.

Медведик, П. Баронч Садок [Текст] / П. Медведик // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 86.

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2329 публікацій.

Залишити відповідь