БАКОТИ. Дерев’яна церква Собору Пресвятої Богородиці

https://mw2.google.com/mw-panoramio/photos/medium/81702283.jpg

Дерев’яна церква Собору Пресвятої Богородиці.  с. Бакоти Кременецького р-ну Тернопільської обл.

Переглянути на карті →

Дерев’яна церква Собору Пресвятої Богородиці в с. Бакоти споруджена в 1913 році. Класично тридільна, невелика за розмірами, прямокутна в плані.

Над навою височить восьмигранна баня, що закінчується меншою, з хрестом. До бабинця прибудовано невеликий притвір. На церковному подвір’ї, обнесеному залізною огорожею, височить дзвіниця у два яруси з шатровим завершенням.

За «Ведомостями о церкви Собора Богоматери села Бакоты Кременецкого повета», що збереглися в оригіналах у храмі (з 1833 до 1879 р., вибірково), церква збудована у 1708 р. за кошти парафіян.

Проте в таких самих документах після 1883 р., а також в «Историко-статистическом описании церквей и приходов Волынской епархии» (Теодорович Н. I., Т. З – Почаїв, 1893) зазначено 1780 р.

Церква була в 1883 р. капітально відремонтована й перероблена з 3-баневої в 1-баневу.  В 2010 р. церкву Собору Пресвятої Богородиці відремонтовано, поновлено бані, встановлено опалення й облаштовано територію. При в’їзді в село встановлено дерев’яний хрест-«фіґуру» (1999).

Дорога до села Бакоти, що від Вишнівця, так і від Ст. Олексинця погана, розбита і не ремонтована, але красиві краєвиди компенсують подорожні незручності. Бакоти — село Кременецького району Тернопільської області.

Розташоване на річці Горинь (права притока Прип’яті, басейн Дніпра), у крайній південній частині району, за 42 км від районного центру і 32 км від найближчої залізничної станції Збараж. До Бакотів приєднано хутори Данівщина, За пасікою, Заднищина, Підгонтівка, Участок. 

На території села виявлені археологічні пам’ятки доби пізнього палеоліту, черняхівської та давньоруської культур. Перша письмова згадка про село Бакоти — 9 липня 1463 р. як володіння князя Солтана Збаразького. У 1705 р. село передано у володіння князів Вишневецьких, від 1744 р. – князів Мнішеків.

Назва походить, імовірно, від тюркських слів «бак» – «дивитися, спостерігати» і «бакун» — «сторожа». Очевидно, у князівські часи тут стояла військова залога, яка оберігала городище, котре було на місці сучасного с. Млинівці.

У козацькі часи в період Національно-визвольної революції саме в тій частині річка Горинь була умовним кордоном між поляками та козаками. Від 1795 р., після утворення Волинської губернії, село належало до Староолексинецької волості Кременецького повіту.

Після скасування кріпатцтва останнім із власників села був поміщик Францишек Таборовський («Ведомости о Церкви Собора Богородицы Кременецкого уезда села Бакоты за 1863 год»).
Під час Першої світової війни у містечку Вишнівець стояли війська 11-ї російської армії, яку змушені були утримувати жителі навколишніх сіл.

Із утворенням Української Народної Республіки у січні 1918 р. територія села увійшла до її складу, проте вже в лютому цього ж року її зайняли німецькі війська. Від вересня 1920 р. село належало до Новоолексинецької ґміни Кременецького повіту Волинського воєводства.

За станом на 1 серпня 1931 р. тут проживало 589 осіб, школи не було; діяли 149 малих господарств, 4 – середні, 2 – торгових підприємства. Від вересня 1939 р. Бакоти – під радянською владою. Почалися зміни, що супроводжувалися насиллям і репресіями; була спроба створити колгосп та сільську раду. У 1940-1962 рр. село належало до Почаївського району.

Із 2 липня 1941 р. до 16 березня 1944 р. село – під німецькою окупацією. Нацисти забирали худобу, збіжжя, примусово вивозили юнаків та дівчат на каторжні роботи до Німеччини. Було утворено осередки ОУН і УПА, в яких воювали Калістрат Теслюк (1915-1944), Григорій Старий (1922-2000; відбув 6-річне ув’язнення, нині реабілітований) та інші; їхні сім’ї та багато інших, яких запідозрювали у зв’язках із повстанцями, вивезли у концтабори в Сибір.

Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни чоловіків 14 загинули, 8 пропали безвісти.
У вересні 1947 р. в Бакотах був створений колгосп, який 1954 р. приєднали до господарства с. Млинівці.  Протягом 1970-1980-х рр., у результаті меліоративних робіт та випрямлення русла р. Горинь, між селами Млинівці й Бакоти створено 26-гектарний риболовецький став.

У селі народилися вчений-історик, славіст Митрофан Бречкевич (1870-1963).

Джерела:

Бакоти [Текст] / О. Дунайчик, Г. Івахів, В Потій// Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль, 2014. — С. 518519.

Сергеєва, Н. Бакоти [Текст] / Н. Сергеєва, В. Ханас // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 69.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2330 публікацій.

Коментарі (1)

  1. […] Митрофан Васильович (04. 06. 1870, с. Бакоти Кременецького повіту Волинської губернії, нині […]

Залишити відповідь