БАЧИНСЬКИЙ Юліан Олександрович

БАЧИНСЬКИЙ Юліан Олександрович (псевд. і крипт.: Сумний, Юродивий, Julian B., Ю. Б.; 28. 03. 1870, с. Новосілка, нині Підгаєцького р-ну Тернопільської обл. – 06. 06. 1940) – журналіст, історик, громадсько-політичний діяч. Син О. Бачинського.

Вищу юридичну освіту здобув в університетах Львова (вступив 1890) і Берліна. 1890–97 – член Русько-української радикальної партії в Галичині, очолював її соціалістичне крило, підтримував концепцію «молодших» радикалів, визначальною рисою якої було обстоювання самостійності України.

Ідею Соборної української держави Бачинський вперше в історії української суспільно-політичної думки виклав у книзі «Україна irrеdenta» (Львів, 1895, 1909, 1924).

За його участі створено Українську соціал-демократичну партію Галичини (1899), якою керував до 1914. Від 1906 перебував у Канаді та США, де написав працю «Українська імміграція в З’єднаних Державах Америки» (Львів, 1914).

Під час 1-ї світ. війни служив у частинах австрійської армії. 1918 – член Української національної ради ЗУНР у Львові. 1919 уряд УНР призначив Бачинського головою дипломатичної місії у Вашингтоні. Після невдалих переговорів з офіційними колами США про визнання УНР влітку 1921 приїхав до Відня і склав повноваження керівника дипломатичної місії.

Завдяки знайомству з М. Грушевським ідейно підтримував соціал-демократів. Друкував статті в «Українському голосі» (Берлін) і «Раді» (Львів). Восени 1923 виїхав до Берліна, співпрацював з редакцією газети «Український прапор», де в полемічних статтях обстоював ідею соборності України.

Написав брошуру «Большевизм і західно-українська справа» (Берлін, 1926), яка засвідчила його політичну орієнтацію на радянську Україну. 1930 спробував виїхати до радянської України, однак на кордоні був заарештований польським загоном.

Рік відсидів у львівській в’язниці. Після звільнення оселився у Празі, працював редактором журналу «Вільна трибуна». 28 листопада 1933 прибув до Харкова. Одразу ж влаштувався на роботу в УРЕ, ввійшов до складу редколегії.

Уклав договір з видавництвом «Український робітник» про видання публіцистичної книжки «16 років Радянської України». Однак 6 листопада 1934 його заарештували й через тиждень спецконвоєм відправили до Києва, де пред’явили звинувачення у контрреволюційній терористичній діяльності проти радянської влади.

28 березня 1935 засуджений до 10-ти р. позбавлення волі. Покарання відбував у Біломоро-Балтійському таборі, де й помер (нині територія поблизу м. Медвеж’єгорськ, РФ). Реабілітований посмертно 19 жовтня 1957.

Бачинський – автор перекладу праці Ф. Енгельса і П. Лафарга «Соціалізм утопічний і науковий» (Львів, 1893), низки віршів зарубіжних авторів. Свої художні твори друкував у «Будучності». М. Павлик видав листи Б. «Моя переписка з Михайлом Драгомановим» (Львів, 1900).

Праці:

  • Поділ Галичини. Львів, 1897;
  • Гльосси. Львів, 1904;
  • Взаємні відносини соціал-демократичних партій, української і польської, в Східній Галичині. Львів, 1908;
  • Большевицька революція і українці: Критичні замітки. Берлін, 1928.

Джерела

Бачинський, М. Бачинський Юліан Олександрович  [Текст] / М. Бачинський // Українська журналістика в іменах. — Львів, 1996. — Вип. 3.

Гуцал, П. БАЧИНСЬКИЙ Юліан Олександрович [Текст] / П. Гуцал, О. Мукомела // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 92—93.

Мукомела, О. Бачинський Юліан Олександрович  [Текст] / О. Мукомела // Українська журналістика в іменах. —Львів, 1994.—  Вип. 1.

Шаповал, Ю. «Винним себе не визнаю»: невідомі сторінки Юліяна Бачинського [Текст] / Ю. Шаповал // Розбудова держави. — 1996. — № 1–2.

 

 

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2515 публікацій.

Залишити відповідь