АВГУСТІВКА | Козівський район | Тернопільська область

АВГУСТІВКА – село у Козівському районі. Розташоване за 25 км від райцентру і 10 км від найближчої залізничної ст. Зборів.
Адреса: Тернопільська обл., Козівський р-н, с. Августівка, вул. Шевченка, 28
Поштовий індекс: 47610. Контактні телефони: 03547-27731


Село, центр сільської ради, якій підпорядковані села Хоробрів і Хоростець. Розташоване у віддаленому верхів’ї річки Стрипа (правий берег), на Тернопільському плато (слаборозчленоване підвищення, 360–380 м над рівнем моря), за 25 км від районного центру і 10 км від найближчої залізничної станції Зборів.

Географічні координати: 49° 35’ пн. ш. 25° 06’ сх. д. Територія – 0,13 кв. км. Дворів – 106. Населення – 463 особи (2014 р.). Біля села виявлено давньоруський могильник.

Перша письмова згадка датована 1713 р. До 1710 р. землі, що тепер належать до Августівки були власністю громади с. Конюхи. Лише на городі Йосафата Лісновського панський лісничий звів із каменю просторий дім (10 м х 20 м), стіни були товщиною 1-го метра, поряд біля криниці збудував стайні для коней і овець, що перебували на випасі та зимівлі. На другому боці лісової дороги були три хатини для конюхів і чабанів.

У 1713 р. граф Потоцький організував викорчовування лісу навколо лісництва і засівання ділянки землі зерном і просом. Згодом надав землі для переселення 24 молодих родин із Жукова, Гиновичів, Урманя і Конюхів, а хутір цей назвав іменем свого сина Авґуста – Авґустівка (з латинської мови – серпенівка), стару українську назву хутора втрачено.

Основною роботою новосельців було корчування лісу навколо новозбудованого хутора. Після закінчення корчування лісу мешканці хутора займались вирощуванням зернових і тваринництвом, відробляли панщину. У 1750–1755 рр. число родин в Августівці подвоїлось і в 1755 р. Потоцький дозволив жителям хутора побудувати власну церкву та виділив на утримання священика 40 га землі.

Церкву збудували дерев’яну, накрили дошками, а приходська хата, будинки та стайні були з дерева та глини і вкриті солом’яною стріхою. 1772 р. поселення опинилося під новою владою, Австрійської імперії. У 1782 р. прийшов перший парох і завів метрикальні книги.

  • Від 1796 до 1816 р. р. парохією завідував о. Іван Балько з Хоростця;
  • 1816 до 1842 року парохом став його син також о. Іван Балько;
  • 1844 – о. Денис Рудницький, який виділив із парохіяльного ґрунту площу під будову і город. На тій площі громада побудувала хату, в якій мешкав дяк і був одночасно вчителем для дітвори;
  • у 1867–1870 рр. – душпастирював син Д. Рудницького, о. Антін.
  • У 1922 р. церковний комітет спорудив дерев’яну каплицю на місці старого храму, знищеного в 1917 р. 9 травня 1923 р. приїхав на парохію з Рогачина (нині Бережанського району) о. Павло Олійник.
  • В 1936 р. за кошти церкви введено в дію Церква св. Онуфрія, цегельню, яка працювала до 1939 р.; на кожній цеглині, що побудовано храм, зроблено тризуб.

1938 р. навколо дерев’яного храму в селі почали спорудження мурованої церкви (за кресленнями Євгена Нагірного). Близько 1858 р. о. Денис Рудницький виділив із парафіяльного поля ділянку під спорудження народної (початкової) школи. На ній громада села збудувала хату, де й мешкав дяк, який і навчав дітей.

У 1888 р. селяни під проводом о. Михайла Громницького перекрили дах корчми і прилаштували приміщення під державну початкову школу (учитель і управитель Петрицький; у 1896–1904 рр. – Євген Громницький, син місцевого священика).

1925 р., окремо для дітей польських осадників створено другу польськомовну народну школу (вчителька Гелена Ґрадковська). 1930 р. з двох шкіл зробили одну школу з польською мовою навчання. 1938 р. збудували одноповерхову народну школу (на місці громадського саду). У 1939–1948 рр. учитель школи Данило Зарицький; 1952–1962 рр. – Григорій Сім’я.  Від 1960 р. – школа восьмирічна. У 1982 р. збудовано нову школу 1–3 ступенів, яка діє донині.

Августівський фільварок після скасування панщини орендували євреї. У 1865–1885 рр. вірменин Шиманович, після нього Вартимович. У цей період в Августівці була простора корчма з ванькиром і кімнатами для орендаря.

Мешканці хутора тривалий період зловживали горілкою. Це довело до того, що жиди-корчмарі закупили у боржників за випивку понад 120 морґів землі і в 1900 р. ту землю дорого продали хліборобам із Збаразького і Тернопільського повітів (сіл Гнилички, Пеньківці, Медин і Довжанка), які згодом переїхали на хутір для проживання.

1875 року в жнива випав град, що знищив посіви. Селяни пережили голодний рік. 1895–1896 років із хутора виїхали дві родини в Бразилію корчувати праліси. У 1900 р. в Августівці – 709 осіб. Тут, як у всіх селах Галичини кипіло політичне життя.

Щонеділі і в свята у 1900, 1907, 1913 роках відбувалися віча за реформу парламентарських і сеймових виборів. У село приїздив народний трибун Тимотей Старух, господар зі с. Золота Слобода.

1908 р. відбулося зібрання на захист українського студента Мирослава Січинського, який у Львові застрілив цісарського намісника Галичини ґрафа Андрея Потоцького за фальсифікацію виборів до парламенту на користь поляків.

Від 1914 до 1915 року Августівка перебувала під російською окупацією. Восени 1915 року австрійці занесли до села епідемію холери, від якої померло більше 30 осіб (зберігся холерний цвинтар). Під час Першої світової війни (1916–1917 рр.) біля Августівки пролягала лінія фронту, жителі евакуювалися до знайомих у сусідні села. Загинуло 25 чоловіків, від епідемії іспанки і тифу близько 50 осіб.

З австрійської війни не повернулось 26 осіб. За рік позиційного фронту згоріли від артилерійського вогню австрійців близько 25 відсотків сільських будівель, у тім числі школа і приходська хата. Багато будинків воїни російської армії розібрали на будівництво окопів та на фронтові землянки, разом із місцевими жителями зрізали на опалення більше 500 лип і громадський сад.

Після розвалу Австро-Угорської імперії, в жовтні 1918 р. в село не повернулися з різних фронтів (російського, сербського, албанського, італійського) 26 осіб. У 1918–1919 рр. військовопридатних чоловіків, які повернулися з австрійських фронтів мобілізували в УГА.

Під час воєн з поляками та більшовиками загинули Василь і Степан Адамові, Михайло Васильчишин, Дмитро Вовк, Гаврило Волощук, Михайло Дячишин, Степан Мельник, Михайло Фарина і Василь Хавтур. Августівка втратила у воєнний період більше 140 чоловік.

1920 р., при черговій окупації, Польський державний банк продав панський фільварок (770 морґів) ріллі польським колоністам із Краківського воєводства. Від осені 1920 р., після закінчення війни, жителі Августівки отримували від Будівельної Експозитури в Бережанах безоплатну допомогу на відновлення постраждалих споруд. 1922 р. село відбудували.

У зв’язку з проведенням парцеляції землі, весною 1921 р. в село прибуло 46 польських родин із Краківського воєводства. У 1926–1927 рр. 30 польських родин продали свої господарства українцям із сіл Керниця, Жашковичі, Мальчиці повіту Городок (Львівське воєводство) та повернулися до корінної Польщі. Залишилося на “колонії” (південний схід села) 16 польських (мазурських) родин, які згодом також продали свої наділи. Таким чином, парцеляція та спроба господарської полонізації як складова політики поліційного режиму Другої Речі Посполитої зазнала краху.

У 1922 р. в Августівці бойкотували вибори до варшавського сейму, на знак протесту проти насильницької окупації панською Польщею. Символічна могила Борцям за волю України. Восени 1923 р. майже 40 українських господарів розкупили по 28 арів парафіяльного ґрунту.

Щороку скуповували землі із невипроданих залишків панської ріллі (За Дорошкою), від євреїв, які вибралися зі села, мазурів, які не виїхали до Польщі. Від 1923 до 1939 року українці докупили близько 350 морґів землі. У 1924 р. в селі засновано кооперативу “Вигода”, на основі паїв селян-співзасновників (продавець Сава Адамик).

1926 р. при основній грошовій допомозі кооперативи і при безплатній роботі громадян побудовано з каменю Народний дім, де розташовувались крамниця. У 1924–1925 рр. молодь Августівки створила драматичний гурток, гурток співаків і мішаний хор.

У 1928–1929 р. засновано читальню “Просвіти” (голова о. Павло Олійник), закуплено книгозбірню з 400 одиниць. 5 жовтня 1930 р. під час пацифікації польські улани знищили велику кількість кооперативного товару. На початку 1930-х рр. в Августівці засновано ОУН. Допомогав у її створенні Григорій Ґоляш із с. Бишки.

Діячі ОУН села: Микола Дячишин, Степан Кельнер, Іван Коваль, Іван і Михайло Когути, Михайло і Петро Лосики, Степан Маца, Степан Ходак, Іван Шпундер, Михайло Дмитрович, Михайло Миколайович і Степан Штокали, Василь Ямелинець.

1931–1939 рр. у селі діяли “Жіночий кружок” (голова – їмость Михайлина Олійник), Товариство страхування худоби, пожежно-рахункове товариство “Луг”. В серпні 1938 р. було урочисто відзначено 950-ліття хрещення Русі-України і на пам’ятку посвячено і встановлено біля церкви ювілейний хрест. У 1939 р. в Августівці – 1100 осіб.

З приходом радянської влади в 1939 р. просвітницьке і культурне життя в Августівці призупинилось; не працювали “Просвіта”, “Луг” та інші товариства і гуртки. У березні 1941 р. НКВС заарештувало Петра Голубйовського, Михайла Муравського, Василя та Івана Ямелинців, Михайла Лосика та ін. У квітні в Августівці створено Юнацтво ОУН. До якого належали: Іван Адамик, Михайло Вовк, Іван Міхновський, Іван Рудий, Степан Савків та ін.

Від 5 липня 1941 р. до 20 липня 1944 р. село – під нацистською окупацією. Августівку приєднано до Зборівського повіту. Восени 1941 р. в Августівці було організовано таємний гурток членів ОУН; восени 1942 р. перетворено у військовий підрозділ УПА, в який вступили Михайло Дупай, Іван Коваль, Степан Маца, Богдан і Мирослав Олійники, Михайло Штокало, згодом до УПА зголосилися ще ряд молодих жителів села.

У жовтні 1941 р. біля кладовища громада села насипала могилу-курґан з дубовим хрестом і написом “Борцям за волю України”. З приходом радянської влади знищена у 1944 р.; відновлена 1992 р. У травні 1942 р. 23 молодих хлопців і дівчат із Августівки завербували на роботу до Німеччини; після війни 16 повернулися. 1943 р. з села в дивізію “Галичина” пішов Степан Кельнер, який воював під Бродами, перебував у полоні в Італії та Англії. Після звільнення проживав у Відні (Австрія).

В Августівці, на обійсті Петра Когута, розташовувалася штаб-квартира командира УПА Романа Шухевича (осінь 1944 р.–весна 1945 р.). Станиця ОУН розташовувалася в садибі Павла Вихруща, а станиця Юнацтва ОУН – в садибі Івана Королевича. У травні 1944 р. нацисти насильно забрали на роботу до Німеччини 23 молодих людей; 20 – згодом повернулися додому.

Фронт підійшов під село 17 липня 1944 р. і бої тривали три доби. Селяни та біженці переховувалися в землянках, проте від артилерійських обстрілів загинули Дмитро Бей, Марія Валига, Микола Дупай, Микола Лосик, Олекса Ямелинець. Крім того вбито 4-х біженців, спалено 8 будинків, знищено кільканадцять коней, корів, та іншого майна.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії Михайло Білоус (1919 р. н.), Микола (1920–1944) і Петро (1910 р. н.) Васильчишини, Петро Королевич (1910 р. н.), Петро Мрочко (1912 р. н.), Федір Прийма (1889 р. н.), Олексій Рудий (1911 р. н.), Микола Ткач (1898 р. н.).

Радянська влада репресувала, згодом реабілітувала 16 осіб. 21 липня 1944 р. село приєднали до Бережанського району. Голова сільради – Василь Муравський.

22 серпня 1944 р. з Августівки СБ ОУН /Б/ відрядила в ліс до УПА, хутір Залісся (нині село Козівського району) 50 чоловіків. Із них в боях із загонами НКВД загинули під Вулькою (нині с. Волиця Бережанського району) – Василь Адамик, Петро Дорош, Петро Мороз, Василь Петрица, Федір Прийма і Михайло Швайка.

21 липня 1947 р. священика о. Павла Олійника заарештували органи МДБ за відмову перейти у православ’я на 6 років позбавлення волі з висилкою сім’ї в Сибір. Восени 1960 р. о. П. Олійник із дружиною повернулися на проживання в Августівку. Листопадової ночі 1947 р. енкаведисти повісили голову сільської ради Василя Муравського.

У боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу (1942–1953 рр.) полягло 25 мешканців Августівки, серед них: Василь, Йосафат і Петро Адамики, Іван і Микола Андрусишини, Тимофій Васильчишин, Федір Голубовський, Дмитро Довгомуд, Петро Дорош, Йосип Іваночко, Іван Когут та ін.

12 грудня 1949 р. в селі засновано колгосп (голова правління Микола Федоришин); у 1973–1977 р. – приєднаний до господарства с. Конюхи. 1964 р. Августівку електрифікували. 1979– 1981 побудовано торговий комплекс. У 1980-х рр. працювала швейна фабрика “Іква”, дитячий садок. Село газифікували. Споруджено:

  • пам’ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1965),
  • насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992),
  • встановлено погруддя Володимиру Вихрущу (2004).

Діють ЗОШ 1–3 ст., Будинок культури, бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, вокально-інстументальний ансамбль (удостоєний звання “народний”). Серед відомих уродженців села:

  • Володимир Вихрущ (1934–1999)– вчений-економіст, професор, поет громадський і господарський діяч;
  • Микола Дупай – економіст, педагог, громадський діяч;
  • Микола Дячишин (1957 р. н.) – педагог, управлінець, викладач, громадський діяч;
  • Богдан Кельнер (1937 р. н.) – заслужений економіст України, господарник, громадський діяч, літератор;
  • Богдан Кирилюк (1952– 1996) – актор, режисер та літератор;
  • Іван Мельник – економіст, педагог, науковець, викладач;
  • Тетяна Савків (1949 р. н.) – публіцист, заслужений журналіст України;
  • Андрій Швайка (1904–1968) – поет, громадський діяч;
  • Михайло Швайка (1931 р. н.) – вчений-економіст, фінансист, педагог, заслужений діяч науки і техніки України, громадський діяч.

Священик та літератор о. Павло Олійник написав про Августівку в книзі “Зошити” (Київ, 1995 ).

Джерела:

Дем’янова, І. Августівка [Текст] / І. Дем’янова, В. Уніят. // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль, 2004. – Т. 1 : А – Й. – С. 19–20.

Августівка [Текст] / о. Олійник, М. Федечко, В. Штокало // Тернопільщина. Історія міст і сіл [Текст] : у 3 т. Т. 2. — Тернопіль, 2014. — С. 419—422 : фот.

Вандзеляк, Г. Августівка зачарувала гостей ароматом малини та піснями гучними… [Текст] : тут, за сприяння агрохолдингу “Мрія”… відбулися величні урочини – фестиваль “Свято файних мрій” / Г. Вандзеляк // Свобода. – 2017. – № 73 (20 верес.). – С. 3.

Головин, Б. Олійник Павло, отець (1893-1970) [Текст] / Б. Головин // Ісповідники віри – наші сучасники / Б. Головин. – Тернопіль : ТЕРНОГРАФ, 2009. – С. 75-81 : портр. – Бібліогр. в кінці ст.: (14 назв).

Курій, Н. Моє село – найкраще в Україні. Тут живе босоноге дитинство і материнська пісня : Днями древнє і вічно молоде село Августівка відсвяткувало трьохсотлітній ювілей [Текст] / Н. Курій // Свобода. – 2013. – № 68 (23 серп.). – С. 4 : фот.

Синявська, В. Де файні мрії – там файне свято! [Текст] : [сімейний фестиваль “Свято файних мрій”, організований агрохолдингом “Мрія”] / В. Синявська // Вільне життя плюс. – 2017. – № 73 (20 верес.). – С. 3 : фот.

Швайка, М. Андрій Швайка  [Текст] / М. Швайка // Всеукраїнське товариство політичних в’язнів і репресованих : історія створення та діяльність / упоряд. Є. Пронюк. — Київ : Укр. Центр духовної культури, 2007. — С. 422—423 .

Швайка, М. А. Роль Народного Руху України у створенні грошової системи як важливого елементу Української держави [Текст] / М. А. Швайка // Банківська справа. – 2014. – № 11/12. – С. 91-101 : портр.

Штокало, О. Криївка Романа Шухевича в Августівці [Текст] : [Козів. р-ну] / О. Штокало // Вільне слово. – 2015. – № 37 (11 верес.). – С. 4 : фот. – (Сторінками історії).

Штокало-Пархомчук, Я. Василь Порплиця живим не дався [Текст] / Я. Штокало-Пархомчук // Вільне життя плюс. – 2015 . – № 28 (10 квіт.). – С. 2 : фот. – (Говори, історіє!).

Шкарабан, С. Августівка. Триста літ з Україною [Текст] : [святкування ювілею с. Августівка Козів. р-ну] / С. Шкарабан // Вільне слово. – 2013. – № 32 (16 серп.). – С. 4 : фот. кольор.

Штокало-Пархомчук, Я. Згасає час. А слово не вмирає [Текст] : [спогади про В. Вихруща] / Я. Штокало-Пархомчук // Вільне життя плюс. – 2014. – № 16 (28 лют.). – С. 3 : портр.

Штокало-Пархомчук, Я. “Здається ми, жи в одні двері зайшла, а в другі вийшла”, – зізнається Марія Шумінська, проживши сто років [Текст] / Я. Штокало-Пархомчук // Вільне життя плюс. – 2014. – № 2 (8 січ.). – С. 8 : фот. кольор.

Штокало-Пархомчук, Я. Моя зелена Августівка… [Текст] : [іст. відомості про с. Августівка; соц.-екон. розвиток села в нинішній час] / Я. Штокало-Пархомчук // Вільне життя. – 2011. – № 90 (16 листоп.). – С. 4 : фот. кольор. – (Сільські будні).

Штокало-Пархомчук, Я. Станичний, кущовий Онуфрій Штокало [Текст] : [історія оунівського руху в Августівці зі спогадів станичного, кущового Онуфрія Штокала] / Я. Штокало-Пархомчук // Вільне життя плюс. – 2016. – № 21 (18 берез.). – С. 2. – (Говори, історіє).

Штокало-Пархомчук, Я. Тут перший слід і пращурів могили [Текст] : [факти з історії села; святкові урочистості] / Я. Штокало-Пархомчук // Вільне життя плюс. – 2013. – № 66 (21 серп.). – С. 7. – (Августівці – триста років).

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2386 публікацій.

Залишити відповідь