АВДИКОВИЧ Орест Львович

01.02.2019 | Автор: | Категорія: Письменники
АВДИКОВИЧ Орест Львович (псевд. — Данило Троян: 16. 02. 1877, с. Дубківці, нині належить до с. Раштівці Гусятинського району – 29. 10. 1918, м. Відень, похований у м. Перемишль, нині Пшемисль, Польща) – педагог, письменник, літературознавець. Чоловік К. Авдикович-Глинської.

Дитинство минуло в с. Голешів (нині Жидачівського району Львівської області). Закінчив гімназію та філософський факультет Львівського університету (1901), навчався у Гірничій академії в м. Леобен (Австрія. 1898).

Вчителював у Перемишлі — в польській, від 1903 – в українській гімназіях і водночас в українському ліцеї для дівчат. Від 1905 – перший адміністратор і префект гімназії, інституту, від 1909 – професор гімназії. Від 1908 – голова Перемишлянської філії Товариства наук, викладів ім. П. Могили. Автор:

  • збірок оповідань: «Поезія і проза», «Нарис одної доби» (обидві – 1899), «Нетлі» ( 1900), «Демон руїни» (1901), «Моя популярність та інші оповідання» (1905; усі – Львів),
  • літературознавчих розвідок «Лев Василович-Сапогівський» (1899), «Огляд літературної діяльності Олександра Кониського» (1908), «Форма писань Маркіяна Шашкевича» (1911; усі – Перемишль)
  • та ін.

Друкувався у львівських виданнях «Руслан» та «Літературно-науковий вісник». У збірці оповідань «Поезия і проза» (Львів, 1899), «Моя популярність» та інші оповідання» (Львів, 1905) реалістично змалював життя дрібної шляхти й сільської інтелігенції.

У творах «Гуси», «До місяця», «Звечора», «Останні скарби» та інших наближався до «нової школи» в українській літературі початку ХХ ст., подаючи на основі діалогів, монологів психологізовані пластичні малюнки з життєвих випадків, концентруючи увагу на душевних зрушеннях, нюансах думок і почуттів героя.

Під впливом польського модерніста С. Пшибишевського Авдикович звертається до відображення розірваної свідомості зневіреного в житті інтелігента в мініатюрах з химерним сюжетом або ж взагалі без фабули: «Нарис одної доби» (1899), «Нетлі», «Метелики» (обидва – 1900) «Демон руїни» (1901; усі – Львів).

У прозі Авдиковича став предтечею прихильників українського модерну, передусім «Молодої Музи». У виданих у Перемишлі оповіданні «На згарищах» (1914) і містерії «Ой у рідному краю та на Дикому полі» (1918) засуджував імперіалістичну війну; тут реалістичні картини межують із фантастастичними візіями й алегоричними образами, взятими з християнської міфології.

У низці творів Авдиковича є елементи містики. Йому належать літературознавчі розвідки «Огляд літературної діяльности Олександра Кониського» (1908) і «Форма писань Маркіяна Шашкевича» (1911; обидві – Перемишль). Оповідання «Туси» опублікував журнал «Тернопіль» (1992. – Літературна Тернопільщина. – Дод. 4. – Вип. 2. – Ч. 1).

Джерело:

Полек, В. АВДИКОВИЧ Орест Львович [Текст] / В. Полек, Є. Нахлік (ЕСУ) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль, 2004. – Т. 1 : А – Й. – С. 20 : фот.

Article Source

Автор:

Даний автор додав 2386 публікацій.

Залишити відповідь